У контексті загальної проблематики перекладу граматичних явищ особливого теоретичного і практичного інтересу в перекладознавстві набуває проблема перекладу герундія і прислівника. Вони щільно пов’язані з виразом національної форми у перекладі. Герундій та дієприслівник представляють собою аломорфні неособові форми і тому вони не можуть порівнюватися між собою. Це і зумовлює актуальність дослідження курсової роботи. Герундій має характеристики як дієслова, так і іменника. Дієслівні характеристики – це час та стан (asking – being asked, having asked – having been asked). Риси іменника проявляються у синтаксичних функціях герундія (він може бути підметом, додатком, предикативом, обставиною способу дії).
Дієприслівник минулого часу утворюється за допомогою суфіксів –иш, -вши (привезти-привезши, пити-пивши).
Семантичними та функціональним еквівалентами дієприслівників обох типів в англійській мові є різні види Participle I (що виконують в реченнях функції обставин часу (while working), причини (being tired), результату (having seen all that) тощо.
