Мета:
Навчальна: Ознайомити дітей із характерними особливостями слідів диких тварин і птахів узимку (зайця, лисиці, вовка, лося, білки, снігура, ведмедя) та способами їхнього пристосування до зимових умов (будова лап, копит, зимова сплячка).
Розвивальна: Розвивати спостережливість, логічне мислення, уміння порівнювати, висувати припущення та перевіряти їх дослідницьким шляхом.
Виховна: Виховувати дбайливе ставлення до мешканців зимового лісу, пізнавальний інтерес до живої природи та вміння працювати в команді.
Обладнання та матеріали:
Екран / мультимедійна дошка та презентація «Forest_Detectives.pptx» (використовується як інтерактивна детективна база фотодоказів).
Атрибути детективів: дитячі лупи (збільшувальні скельця), бейджі або шапочки детективів.
Для досліду «Таємниця снігової стежки»: таці з манкою або борошном («сніг»), тонка дерев’яна паличка, широка пласка кришечка або картонний квадратик, іграшкові фігурки звірів.
Роздруковані аркуші «Щоденник детектива» (за зразком фінального слайда) та олівці для кожної дитини.
Хід заняття
І. Вступна частина (Мотивація та дослідницька розминка)
(Діти заходять до групи, де на столі лежать лупи та бейджі детективів).
Вихователь: Доброго ранку, мої юні дослідники! Сьогодні вранці під дверима нашої групи я знайшла незвичайний пакунок від Лісовичка. У ньому — справжні детективні лупи та тривожне повідомлення: у зимовому лісі побувало багато гостей, але снігопад замів усі стежки, залишилися тільки загадкові відбитки. Лісовичок просить наше «Бюро лісових детективів» розгадати, хто ж гуляв лісом. Приймаємо виклик? Діти: Так! Ми готові! Будемо детективами!
Вихователь: Одягайте бейджі, беріть лупи. Перш ніж відкрити нашу детективну базу фотодоказів на екрані, перевірмо в лабораторії, як узагалі з’являються сліди. Підійдіть до таць із «пухким снігом». Спробуйте залишити на ньому слід двома пальчиками, ніби хтось легко прострибав, а поруч — притисніть усією долонькою. Що ви помітили? Діти: Від пальчиків маленькі ямки, а від долоні — велика і глибока! Вихователь: Саме так! За розміром, формою та глибиною сліду справжній детектив може дізнатися про звіра все. Вмикаємо наш детективний екран (Слайд 1) і починаємо розслідування!
ІІ. Основна частина (Детективне розслідування)
1. Етап «Сліди стрибунців і тихоходів» (Робота з фотодоказами та рухова імітація)
(Вихователь демонструє Слайди 2, 4, 10 як фотодокази без читання тексту, спонукаючи дітей самостійно аналізувати зображення через свої лупи, а потім відкриває слайди-відповіді 3, 5, 11).
Вихователь: (Слайд 2) Погляньте на перший фотодоказ. Звір не йшов кроком, а летів у повітрі й приземлявся одразу на всі чотири лапи, причому довгі задні опинилися попереду! Хто це так уміє? Діти:Це зайчик! Вихователь: (Слайд 3) Перевіряємо в базі — точно, заєць! А для чого йому такі потужні задні лапи-пружини? Діти: Щоб швидко тікати від вовка і лисиці! Вихователь: Покажіть, як працює заяча пружинка — зробіть три швидкі стрибки на місці.
Вихователь: (Слайд 4) А тепер подивіться на цю стежку. Жодного кроку вбік, сліди тягнуться рівненько, мов по ниточці! Хто в лісі ходить так обережно й хитро? Діти: Лисичка! Вихователь:(Слайд 5) Так, це руда хитрунка. Секрет її рівної доріжки в тому, що задню лапку вона ставить точно в ямку від передньої. Спробуйте пройти по уявній ниточці так само тихо й рівно, як лисиця!
Вихователь: (Слайд 10) Ой, а це що за детективна загадка? Маленькі сліди бігли по снігу, підійшли до стовбура сосни і... раптом зникли! Куди подівся звір? Діти: Він заліз на дерево! Це білочка! Вихователь: (Слайд 11) Блискуча дедукція! Білочка легко стрибає по гілках завдяки гострим кігтикам, а пухнастий хвіст слугує їй кермом і парашутом для рівноваги.
2. Етап «Велетні зимового лісу» (Порівняння та експеримент)
(Вихователь показує Слайд 6 — слід вовка, та Слайд 8 — слід лося).
Вихователь: (Слайд 6) Цей відбиток дуже схожий на слід великого собаки, але в дикому лісі собак немає. Хто це? Діти:Вовк! Вихователь: (Слайд 7) Вірно. Вовк — витривалий мандрівник, він може бігти лісом багато кілометрів поспіль. А тепер порівняйте його лапу з наступним фотодоказом (Слайд 8). Ці сліди величезні, важкі, а за формою нагадують два складені сердечка! Кому належать такі ратиці? Діти:Лосю! Або оленю! Вихователь: (Слайд 9) Це лісовий велетень лось! А як же такий важкий звір не провалюється в глибокі замети? Перевіримо в нашій лабораторії! Візьміть у ліву руку тонку паличку, а в праву — широку кришечку і з однаковою силою натисніть на «сніг» у таці. Що сталося? Діти:Паличка провалилася глибоко, а кришечка залишилася зверху! Вихователь: Ось так працюють широкі копита лося — вони не дають йому грузнути ні в снігу, ні в болоті.
🤸 Фізкультхвилинка «Детективи на зимовій стежці»
Вихователь: Детективам час розім’ятися! Слухайте команди і рухайтеся, як лісові жителі:
«Зайчик!» — діти високо стрибають на двох ніжках.
«Лисичка!» — йдуть на носочках рівною лінією, тихо-тихо.
«Лось!» — крокують високо піднімаючи коліна, ніби крізь глибокий сніг.
«Детектив!» — завмирають і дивляться в уявну лупу.
3. Етап «Небесний гість та зимова таємниця»
(Вихователь показує Слайд 12 — сліди-хрестики з відбитком крил, та Слайд 14 — великий слід із кігтями біля снігового пагорба).
Вихователь: (Слайд 12) Дивіться: крихітні сліди, схожі на тонкі гілочки, раптом обриваються, а по боках на снігу залишилися віяла, ніби від мітли! Хто це залишив автограф і зник у небі? Діти:Пташка! Вихователь: (Слайд 13) Так, це червоногрудий снігур. Коли пташка злітає з пухкого снігу, вона змахує крильцями і торкається ними поверхні. (Слайд 14) А ось останній доказ — найбільші сліди в лісі з довгими кігтями, що ведуть просто до великого снігового пагорба. Чий це слід? Діти: Ведмедя! А пагорб — це його барліг! Вихователь: (Слайд 15, ліва частина) Абсолютно правильно. Але скажіть по секрету: чи можемо ми побачити свіжі ведмежі сліди в січні чи лютому? Чому? Діти: Ні, бо ведмідь узимку спить у барлозі!
4. Практична робота «Щоденник детектива» (Вихователь роздає картки за зразком правої частини Слайда 15).
Вихователь: Наше розслідування майже завершене! Кожен детектив має заповнити свій звіт — «Щоденник детектива». З’єднайте лініями кожен слід ліворуч із тваринкою праворуч, якій він належить. А потім ми звіримо ваші звіти з головним екраном (Слайд 15). (Діти виконують завдання, вихователь за потреби підказує, після чого разом перевіряють правильність з’єднань).
ІІІ. Заключна частина. Рефлексія
Вихователь: (Урочисто) Вітаю, колеги-детективи! Усі лісові таємниці розгадано, а звіт для Лісовичка готовий! Станьмо в коло і передамо один одному нашу головну детективну лупу. Кожен, хто триматиме її, нехай закінчить речення: «Сьогодні на занятті мене найбільше здивувало, що...» або «Найлегше мені було впізнати слід...». (Діти діляться враженнями по колу). Вихователь: Ви довели, що вмієте бути уважними до природи. А коли взимку підете на прогулянку в парк чи до лісу з батьками, обов’язково подивіться під ноги — можливо, ви знайдете там справжні сліди пташки, білочки чи песика!
















