Перші спроби визначення сутності критичного мислення належать Сократу, який започаткував подібний підхід до навчання більше ніж 2000 років тому.
А «батько» сучасної традиції критичного мислення. Д. Дьюї називав феномен «рефлексивним мисленням» і визначав як активний, наполегливий та ретельний розгляд людиною власних переконань, поглядів або певних знань з урахуванням підстав, на яких вони базуються, та подальших висновків, які вони дають змогу зробити