Термін «вторинна гіпертензія» прийнятий ВООЗ (1978) для визначення АГ, причину якої можна виявити. Він відповідає поширеному в нашій країні терміну «симптоматична АГ».
Артеріальна гіпертензія — найпоширеніше хронічне захворювання у світі і значною мірою визначає високу смертність та інвалідність від серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань. Приблизно кожний третій дорослий страждає від цього захворювання. У 2007 р. в Україні офіційно зареєстровано >11 млн хворих з АГ, що становить >30% дорослого населення країни. Близько 5% усіх хворих з АГ мають певні форми вторинних АГ, при яких за допомогою радикального втручання (частіше хірургічного) пацієнт може бути практично вилікований. Але й 5% хворих з АГ — це сотні тисяч пацієнтів в Україні, яких назавжди можна вилікувати від цієї недуги. До таких форм АГ належить більшість ендокринних гіпертензій.
Пацієнти із вторинною або симптоматичною АГ становлять приблизно 5–10% усіх хворих з підвищеним АТ, а частка ендокринних АГ у загальній популяції хворих з АГ за даними різних авторів — 0,2–1%. За даними відділення симптоматичних артеріальних гіпертензій Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» АМН України, серед 3495 первинних хворих, які перебували у відділенні протягом 1994–2003 рр., вторинні форми АГ склали 26,8%. Частота різних форм вторинних АГ у нашому спостереженні представлена на рис. 2.1. Безумовно, що у загальній популяції хворих з АГ і відповідно на прийомі у дільничного (сімейного) лікаря їх частка буде менша. У 99% пацієнтів з вторинними АГ відзначають такі її форми: ренопаренхиматозні, реноваскулярні та ендокринні.
