У статті констатовано необхідність і доцільність формування готовності майбутнього вчителя до партнерської взаємодії на етапі професійної підготовки у закладах вищої освіти. Проаналізовано варіатив наукових підходів щодо визначення поняття «готовність майбутнього вчителя до партнерської взаємодії в початковій школі», представлено авторську дефініцію зазначеного феномену. Обґрунтовано та визначено структурні компоненти готовності майбутнього вчителя до партнерської взаємодії в початковій школі, що містить такі компоненти, як-от: мотиваційно-ціннісний (мотиви, потреби до партнерської взаємодії, загальнолюдські та освітні цінності), когнітивний (знання про партнерську взаємодію з учасниками освітнього процесу, його сутність, структуру, критерії та рівні сформованості, технології взаємодії), праксіологічний (комунікативні та організаторські уміннями, що реалізуються у процесі партнерської взаємодії; уміння впроваджувати ефективні стратегії, технології, форми і засоби партнерської взаємодії; уміння здійснювати рефлексивний аналіз своєї діяльності та партнерів).
















