Вітчизняна медицина потребує фахівців усебічно розвинених, мобільних, конкурентоспроможних. Відтак, перед викладачами постає проблема пошуку ефективних методів, прийомів, засобів навчання, які б забезпечили становлення особистості здатної, послуговуючися масивом теоретичних знань та сформованими інструментальними компетенціями, розв’язувати нетипові клінічні ситуації за різних умов. У публікації пропонуємо альтернативні шляхи подолання автономного функціонування навчальних дисциплін