У статті досліджено особливості задоволення сакральних потреб протестантських громад на території України в умовах імперської політики Російської імперії в ХІХ столітті. Проаналізовано становище таких напрямів, як штундизм, баптизм, адвентизм і Свідки Єгови, які, попри утиски, переслідування та заборони, формували власну духовну ідентичність, організовували богослужіння, розвивали місіонерську діяльність, поширювали релігійну літературу й активно взаємодіяли з місцевим населенням. Звернено увагу на механізми імперського контролю над релігійною сферою, релігійну толерантність, а також на реакцію держави на активність протестантських громад. Дослідження висвітлює протестантизм як важливу складову релігійного плюралізму та соціокультурної динаміки в Україні ХІХ ст. Робота базується на сучасних історіографічних джерелах, архівних даних і публікаціях релігієзнавчого спрямування.




