Анотація: у статті розглядається значення тристоронньої взаємодії між вчителем, асистентом вчителя та батьками як основи успішної інклюзивної практики. Акцент зроблено на необхідності цілісного підходу до підтримки дітей з особливими освітніми потребами через взаєморозуміння, спільне планування та постійний обмін інформацією між усіма учасниками освітнього процесу. Описано сучасні моделі співпраці в інклюзивному класі, зокрема розподіл ролей між педагогом та асистентом, а також залучення батьків до прийняття педагогічних рішень. Проаналізовано виклики, що постають у процесі взаємодії, та запропоновано шляхи їх подолання шляхом налагодження партнерських відносин, побудованих на повазі, відкритості та спільній меті розвитку дитини. Розкрито практичні інструменти взаємодії: індивідуальні освітні траєкторії, командне планування, консультації, зустрічі підтримки, залучення батьків до корекційно-розвиткової роботи. Підкреслено, що ефективне партнерство педагогів і родини — це не лише умова адаптації дитини в інклюзивному середовищі, а й ключ до її гармонійного розвитку, реалізації потенціалу та успішної соціалізації.



