Творчі здібності визначають особистість, як індивідуальність в суспільному середовищі, оскільки часточка творчості завжди присутня в будь якій сфері діяльності людини.
Говорячи за дітей з порушенням розвитку, поняття творчих здібностей розкривається по новому, зовсім іншому.
З одного боку тут є клінічний момент. В діток з порушенням розвитку, півкулі та відділи головного мозку можуть працювати зовсім інакше, а отже в дитині може бути присутній прихований потенціал, здібності, котрі потребують особливої уваги задля подальшого розвитку.
З точки зору психології, розкриття творчих здібностей в дітей з порушенням розвитку, надасть їм відчувати себе не просто інакшими, а індивідуальними.
Такій дитині, за правильного сприяння викладача, буде легше адаптуватися в дитячому колективі, адже вона відчуватиме свою унікальність вміючи робити щось таке, до чого в інших немає таланту.
Саме на це потрібно звертати неабияку увагу педагогам, котрі працюють в напрямку інклюзивної освіти.
В сучасній галузі української освіти, відбувається період установлення питання роботи з особливими дітками. Тому сучасний освітній простір потребує наявності кваліфікованих працівників, творчих особистостей, котрі будуть спроможні знайти креативний підхід до роботи з дітками, котрі мають особливі освітні потреби.
Саме тому навчальні заклади ставлять важливий акцент на індивідуальному підході до роботи з кожним учнем. Саме тому вони виставляють дуже важливе значення в сприянні стати кожній дитині не пасивним учасником освітнього процесу, а активною особистістю зі стійкою життєвою позицією.
Розвиток творчих здібностей надає можливості в перспективі стати активним членом суспільства, вирізнятися на фоні інших своїми особливими навичками та уміннями, проявляти інтелектуальні, емоційні, суспільно корисні якості.
Основний момент шкільної освіти – зміст освіти « Дитина у світі культури» формується на основі прогнозування навичок в дитини до відчуття краси, мистецтва, творчого мислення, формування предметного світогляду, затвердження відчуття емоційного світу та уміння формувати відчуття любові до себе, навколишнього оточення та мистецтва.
Розвиток творчих навиків передбачає появу в дитини бажання до відчуття свободи, інтересу до нових відкриттів, зацікавленість до пригод та активний розвиток логічного мислення. Не дарма творчість вважається вищою формою прояву активності, самостійності, та неабиякого прояву креативності світосприйняття дитини.
Ще Сухомлинський зазначав, що не варто позбавляти дітей радісного духовного життя, адже без цього освітній процес буде сірим та буденним. Воно вважається повним лише тоді, коли дитина реалізує себе в ігровому світі, активних іграх, малюванні, музиці, фантазії або мистецтві. При всьому тому, це не має бути примусово, а відбуватися в ненав’язливій формі.
Творчість дитини можна визначити лише отримавши кінцевий продукт – результат її діяльності, в самостійній взаємодії дитини зі світом, у перетворенні оточення і самого себе в цьому оточенні.
Для розвитку таких здібностей кожна дитина повинна отримати правильного наставника, котрий зможе відчути її сутність, відкрити схильності дитини до того чи іншого типу творчості. Особливо це важливо, для діток, котрі мають особливі освітні потреби, адже кому як не їм, важливо пізнати, відкрити та реалізувати себе в навколишньому середовищі.
