Стаття на тему:"Організація роботи з обдарованими дітьми"

Дорош Ю. здобувач другого рівня вищої освіти Науковий керівник – Джура Н. М., кандидат біологічних наук, доцентм. Львів, Львівський національний університет імені Івана Франка,факультет педагогічної освіти,кафедра початкової та дошкільної освітиОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ У ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИОдним з важливих аспектів роботи з обдарованими дітьми є налагоджена система пошуку, навчання, психологічного супроводу, підтримки розвитку дітей, які мають особливі здібності. Такі діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, довготривалим запам’ятовуванням навчального матеріалу; добрими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, великою працездатністю та ін. Вони можуть вільно висловлювати думки, їм притаманна неординарність, багатство уяви, чіткість різних видів пам’яті, швидкість реакції, уміння піддавати сумніву й науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми. Це створює сприятливі морально-психологічні умови для активної пізнавальної діяльності та збільшення її обсягу й інтенсивності з тим, щоб навантаження сприяло розвитку навчальних можливостей дітей, а не стримувало цей процес через недостатню їх завантаженість.Проблему обдарованості досліджували Р. Семенова, О. Музика, Д. Корольов, О. Антонова, А. Лякішева, Н. Карпенко та інші.Закон України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. також сприяє впровадженню системи освіти обдарованих дітей [3]. Так, ст. 5 визначає зміст дошкільної освіти і вказує, що дошкільна освіта – це цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей. Освіта обдарованої дитини також спрямована на розвиток здібностей дитини, причому у більш конкретному вигляді й для конкретних дітей, що дозволяє суттєво зменшити перешкоди на шляху до реалізації. Звертаємо увагу на ст. 6 цього Закону, що встановлює принципи дошкільної освіти, зокрема рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку кожної дитини. Система освіти обдарованих дітей забезпечує цю рівність, оскільки не означає однаковість, а створення рівних умов для можливості кожного реалізувати власні здібності. Важливим є принцип особистісно зорієнтованого підходу до розвитку особистості дитини. Система освіти обдарованих дітей є реалізацією цього принципу, тому що особистісно орієнтований підхід реалізується з боку ініціатив вчителя, навчальних програм і загальних державних вимог до навчально-виховного процесу обдарованих дітей [1].Також уваги потребують і деякі диспозиції положення «Про дошкільний навчальний заклад» [4]. Так, у п. 21 вказується, що з метою своєчасного виявлення, підтримки та розвитку обдарованості, природних нахилів та здібностей дітей дошкільний, навчальний заклад може організовувати освітній процес за одним чи декількома пріоритетними напрямами (художньо-естетичний, фізкультурно-оздоровчий, музичний, гуманітарний тощо). Це дозволяє розвивати освіту обдарованих дітей у дошкільних навчальних закладах. Законодавчо не передбачається конкретна науково-методична основа для такої діяльності, тобто наявність спеціалізованих освітніх програм для обдарованих дітей. Як бачимо, такі законодавчі декларації потребують подальшого розвитку, що покликана забезпечити система освіти обдарованих дітей [1].Обдарована дитина – дитина, яка вирізняється яскравими, очевидними, інколи визначними досягненнями або має внутрішні задатки для таких досягнень у певному виді діяльності. До ранніх виявів обдарованості дитини належать: потужна енергійність, значна фізична, розумова і пізнавальна активність; порівняно низькі втомлюваність і потреба у відпочинку; раннє навчання ходьби та інших рухів; інтенсивний розвиток мовлення; допитливість, прагнення до експериментування; легке і швидке засвоювання та використання нової інформації. Характерними особливостями обдарованих дітей є висока пізнавальна активність і розвинутий інтелект, що виходить за межі вікової норми, багата фантазія, творчість, винахідливість, емоційна безпосередність, розвинуте почуття гумору, висока емоційна чутливість. Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: раціонально-мислинєвий, образно-художній, раціонально-образний, емоційно-почуттєвий. У структурі обдарованості виділяють наступні компоненти: домінуюча роль пізнавальної мотивації; творча активність; можливість досягнення оригінальних рішень; можливість прогнозування; здатність до створення об’єктів, які забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки.Дослідницею А. Лякішевою обґрунтовано критерії обдарованості дітей: наявність потреби в діяльності, яка пов’язана з певними «характеристиками темпераменту та внутрішньою мотивацією; когнітивну та емоційну чутливість; достатньо високі загальні інтелектуальні здібності з домінуванням просторового наочного мислення та комбінаторних здібностей; індивідуальну своєрідність внутрішнього світу, яка виявляється в особливостях сприйняття зовнішнього світу та власного образу; високий рівень розуміння технічних проблем і готовності до їх пошуку технічних вирішень»[2].Головна роль дошкільного педагога полягає в створенні середовища для саморозвитку дитячої особистості. Значна увага приділяється розвитку пам’яті, функції сприймання (візуального, слухового, тактильного), комплексним видам художньої діяльності дітей. – Виявлення задатків, розвиток здібностей і обдарувань дітей дошкільного віку необхідно «імплементувати» в педагогічну роботу з їх різнобічного виховання і соціалізації; паритетно поєднувати з формуванням новоутворень, збереженням і зміцненням здоров’я, засвоєнням моральних норм тощо. Оскільки обдарована дитина, як і кожна особистість, у процесі онтогенезу проходить різні вікові етапи та відвідує заклади освіти, то, організовуючи навчання і виховання такої категорії дітей, необхідно враховувати мету відповідної ланки освіти. Основним завданням роботи з потенційно обдарованими дітьми О. Музика вважає забезпечення формування «здібнісного» новоутворення, розвитку вмінь у сюжетно-рольовій грі як провідному виді діяльності. Творчі здібності надбудовуються на таких уміннях, а вже це поєднання згодом може стати основою для розвитку обдарованої особистості [5, с. 52]. Апелювання до психолого-педагогічного дискурсу та освітньо-виховної практики дає змогу навести аргументацію щодо необхідності здійснення системної роботи зі здібними та обдарованим дітьми, починаючи з дошкільного дитинства. Правильно організований розвиток і виховання дітей у перші роки життя закладає основи не лише для їх особистісного становлення на всіх наступних вікових етапах, а також є вагомим підґрунтям і умовою для розгортання в перспективі ознак обдарованості та їх творчої самореалізації. Список використаних джерел1. Гоцуляк Ю. В. Законодавчі підстави для впровадження системи освіти обдарованих дітей в Україні. Освіта та розвиток обдарованої особистості, 2016. № 6. С. 11–55.2. Лякішева А.В. Проблеми підготовки педагогів позашкільних закладів до роботи з обдарованими дітьми. Проблеми педагогічних технологій: Збірник наукових праць, 2004. Вип. 3. С. 217-226.3. Про дошкільну освіту [Електронний ресурс] : Закон України від 11 лип. 2001 р. № 2628-III – Режим доступу: https://zakon.help/zakonodavstvo-ukraini/2628-144. Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 12 берез. 2003 р. № 305. – Режим доступу: http://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/305-2003-%D0%BF.5. Семенова Р.О., Музика О.Л., Корольов Д.К. Освітнє середовище як чинник становлення обдарованої особистості : монографія / за ред. Р.О. Семенової. Київ–Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. 228 с.