Сучасна українська школа стрімко змінюється, відкриваючи двері до рівних можливостей для кожної дитини. Інклюзивна освіта перестає бути винятком і стає нормою, яка вимагає від учителя гнучкості, чутливості та готовності до інновацій. Особливо актуальним це є у початковій школі, де закладаються перші цеглинки не лише знань, а й довіри до світу.
«У кожної дитини свої особливі таланти. Наше завдання — допомогти їй їх відкрити» — В. Сухомлинський
Реалізуючи інклюзивне навчання в умовах звичайного класу, учитель стає не лише педагогом, а й фасилітатором, наставником, психологом і винахідником водночас. У цій статті я поділюся власними спостереженнями, викликами та практиками, які допомагають створювати навчальний простір, дружній до всіх дітей — незалежно від їхніх освітніх потреб.
