Стаття на тему "Голод і Церква. Вилучення церковних цінностей."

Церква в той час була широко розгалуженою і централізованою організацією. В перші роки радянської влади вона мала величезний вплив на населення. В період революційних подій і громадянської війни представники церков різних віросповідань знаходились в опозиційному радянській владі таборі, не визнаючи законність захоплення більшовиками влади, та негативно ставились до червоного терору. Більшовики вбачали в Церкві ледь не головного ідеологічного ворога. Безумовно, Церква не могла лишатись осторонь такої проблеми, як голод. В червні 1921 р. патріарх Тихон звернувся до архієпископів Кентеберійського і Нью-Йоркського із закликом про допомогу голодуючим. Єпископ Євлогій і митрополит Антоній, які емігрували за кордон, агітували направляти всі зібрані пожертвування на ім’я Тихона, довіряючи лише йому одному їх розподілення.[6] Голод 1921-1922 pp. дав комуністичній владі чудовий привід для розгортання антицерковного терору.