Мета статті полягає в тому, щоб на матеріалі праць Леоніда Куценка та Володимира Панченка простежити витоки становлення Євгена Маланюка як поета та мислителя, акцентувавши при цьому увагу на характері та тематичному спрямуванні його таборових публікацій.
