Анотація: у статті розкрито теоретико-методичні засади формування в учнів початкової школи почуття єдності з природою як базового чинника становлення екологічно відповідальної особистості. Обґрунтовано педагогіку живого зв’язку як інтегративний підхід, що поєднує емоційно-ціннісний досвід дитини, практичну діяльність у природному середовищі та усвідомлення власної причетності до збереження довкілля. Проаналізовано роль учителя початкових класів і класного керівника у створенні виховного простору, який стимулює екологічну чутливість, емпатію до живого світу та відповідальну поведінку. Визначено ефективні педагогічні умови, методи й форми роботи, що сприяють розвитку природоцентричного світогляду молодших школярів та формуванню їхньої внутрішньої мотивації до екологічно доцільних дій. Акцентовано увагу на значенні особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів у процесі виховання гармонійної взаємодії дитини з природою.
