"Шкільні конфлікти як засіб регулювання міжособистісних стосунків"

Опис документу:
Метою даної роботи буде вивчення конфліктів у шкільному середовищі. Використані методи: Вивчення психологічної літератури; спостереження, бесіда, усні опитування й анонімне анкетування учнів,тренінги У процесі її досягнення передбачається вирішення низки завдань: • розглянути поняття шкільних конфліктів; • вивчити рівні розвитку конфліктних ситуацій, їх діагностику; • дати рекомендації щодо попередження шкільних конфліктів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Виконала:

Кошева Олена Олександрівна

Новохристофорівської

ЗОШ І-ІІІ ступенів

Новобузького району

Миколаївської області

Миколаїв 2018


ВСТУП................................................................................................................................ 3

РОЗДІЛ 1. КОНФЛІКТИ ЯК ЗАСІБ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ.......................................................................................................................5

1.1 Поняття шкільних конфліктів,їх класифікація..........................................................5

1.2 Дослідження міжособистісних стосунків в роботах психологів............................. 9

1.3. Рівні розвитку конфліктних ситуацій, їх діагностика ……………………………11

РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТІВ ТА КЕРУВАННЯ КОНФЛІКТНОЮ СИТУАЦІЄЮ ………………………………………………………14

2.1. Природа попередження конфліктів........................................................................ 14

2.2. Профілактика конфліктів......................................................................................... 16

ВИСНОВКИ...................................................................................................................... 17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................................... 19 ДОДАТКИ......................................................................................................................... 20

ВСТУП

У сучасній освіті основний акцент ставиться на гуманістичній спрямованості педагогічного процесу. Це передбачає, зокрема, ставлення до школяра не як до об’єкта навчання й виховання, а як до суб’єкта спілкування й потребує розвитку в учнях самостійності, самоорганізованості, здібності вступати в діалог з іншою людиною.

Школа - це важлива щабель еволюції людини в суспільстві. Саме тут дитина починає проявляти свою самостійність щодо власних бажань, здібностей і нахилів. Ми знаємо, що кожна людина унікальна, у кожного свої інтереси та особливості. Коли ж наштовхуються протилежності, виникає конфлікт.

Прояви конфліктності дуже характерні для молодшого шкільного віку, однак вони носять ситуативний характер і поступово можуть минати. Проте за несприятливих умов, відсутності своєчасної допомоги можуть стати стійкими особистісними утвореннями.

Я переконана,що вчитель, класний керівник повинен допомогти школярам подолати труднощі спілкування з однолітками та дорослими задля сприятливого клімату у їх середовищі. Слід підкреслити, що конфлікти стали однією з найскладніших проблем життєдіяльності сучасної школи. Учні, взаємодіючи з дорослими, однолітками, оточуючим соціально-культурним середовищем, досить часто на різних рівнях і в різних обставинах стикаються з конфліктами. Основні приводи для конфліктів між учнями - грубість, хамство, жорстокість, озлобленість,

цькування ....

Чи можна зжити конфлікти між учнями? Я вважаю,що навряд чи. У школі відбувається формування особистості дитини, і в залежності від того, наскільки успішно здійснюється цей процес, в першу чергу засвоєння духовних моральних цінностей знижується (зростає) кількість конфліктів між школярами. Велику роль у запобіганні конфліктів грає дисципліна - вміння забезпечити дитині необхідну для його повноцінного розвитку свободу в рамках розумного підпорядкування встановленим порядком.

Другий центральний конфлікт учень - учитель . Причинами такого протистояння, з точки зору учнів, є: 1) образи з боку вчителя; 2) нетактовну поведінку; 3) необ'єктивність при оцінці знань; 4) завищені вимоги.

Тривалі, нерозв’язані конфлікти негативно впливають на міжособистісні стосунки, соціально-психологічний клімат у шкільному колективі. І проблема конфліктності всередині учнівського колективу та учнів з педагогами є досить гострою. Тому, на мою думку, дослідження даного питання є актуальним у сучасній педагогіці. Це доводить і той факт, що багато відомих педагогів зі світовим ім’ям присвятили чимало досліджень саме тематиці конфлікту в шкільному колективі.

Метою даної роботи буде вивчення конфліктів у шкільному середовищі.

Гіпотеза: Високий рівень міжособистісних стосунків між учасниками навчально-виховного процесу формується за умови створення сприятливого психологічного клімату в колективі.

У процесі її досягнення передбачається вирішення низки завдань:

  • розглянути поняття шкільних конфліктів;

  • вивчити рівні розвитку конфліктних ситуацій, їх діагностику;

  • дати рекомендації щодо попередження шкільних конфліктів.

Об'єктом даної роботи є конфліктні ситуації в процесі навчання.

Предметом, відповідно, буде значення і роль конфліктних ситуацій.

Використані методи: Вивчення психологічної літератури; спостереження, бесіда, усні опитування й анонімне анкетування учнів,тренінг

Експериментальна база: дослідження здійснювалось з учнями 5-9 класів на базі Новохристофорівської ЗОШ Новобузького району, Миколаївської області. Загальна кількість обстежуваних становила 40 осіб.

Структура роботи: робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатка.

Конфлікт - надзвичайно поширене явище суспільного життя. Відомо, що конфліктують не тільки люди. Конфлікти відбуваються між окремими представниками біологічних співтовариств і між видами, в суспільному житті - між людьми, соціальними групами, класами, державами.

Конфлікт (лат. coflic us - зіткнення) у найзагальнішому вигляді визначають як гранично загострене протиріччя. Конфлікти можна класифікувати за різними підставами і виділити: рольові та особистісні, міжособистісні та внутрішньо особистісні , короткочасні і затяжні, явні і приховані, конструктивні і деструктивні, ситуаційні і системні та ін.

Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, спорами, ворожістю і тому подібне. В результаті існує думка, що конфлікт – явище завжди небажане, що його слід негайно вирішувати, як тільки він виникає. Але в багатьох ситуаціях конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дає додаткову інформацію, допомагає виявити більше число альтернатив або проблем. Англійський соціолог Е. Гідденс дав таке визначення конфлікту: “Під конфліктом я маю на увазі реальну боротьбу між діючими людьми, або групами, незалежно від того, які витоки цієї боротьби, її способи і засоби, мобілізовані кожній із сторін”. Найяскравіше ця позиція представлена в роботах німецьких соціологів Р. Зіммеля, Р. Дарендорфа і американського соціолога Л. Козера. Основне положення теорії конфлікту Г. Зіммеля полягає в тому, що конфлікт, хоча і є однією з форм розбіжності, в той же час є соціалізуючою силою, що обєднує протиборчі сторони і сприяє стабілізації суспільства.

Так, наприклад, міжособистісний (груповий) конфлікт можна визначити як ситуацію, в якій взаємодіючі люди або переслідують несумісні цілі, або дотримуються несумісних (взаємовиключних) цінностей і норм, або одночасно прагнуть в гострій конкурентній боротьбі до досягнення однієї і тієї ж мети, яка може бути досягнута лише однієї з конфліктуючих сторін.

Я у своїй роботі розглядатиму шкільний конфлікт. Конфлікт у школі - явище багатопланове.

У школі дитина проводить більшу частину часу. Тому конфлікти, які неминуче виникають між підлітками та вчителями, є для нього дуже серйозними. Російські психологи нещодавно провели дослідження, яке показало, що практично у всіх типах шкільних конфліктів лідирують хлопчики. Так, проблеми через поганої поведінки в школі мають 18.9% юнаків і 11,3% дівчаток, а пропуски занять і запізнення характерні для 19,8% учнів і 15,7% учениць.

Багато батьків вважають, що школяр сам повинен вирішувати свої проблеми. Відправивши дітей до школи, деякі батьки зітхнули з полегшенням: можна і відпочити, адже тепер левова частка турбот про виховання ляже на плечі педагогів. Але розслаблятися не варто. Дуже скоро у хлопців з'являються нові проблеми, одна з яких - шкільний конфлікт, без якого не обходиться жоден учень. А в учнів 1, 5 та 10 класів вони просто неминучі в силу того, що відбувається процес адаптації на новому щаблі навчання.

Педагогічні конфлікти можуть бути рознесені по трьох великих груп.

Першу групу утворюють конфлікти, пов'язані з недоліками в організації навчання в школі. Мається на увазі чотирьох конфліктних періоду, через які проходять учні в процесі навчання в школі.(додаток 1)

Період №1:

Починаючи навчання, першокласник переживає досить складний етап у своєму житті, відбувається зміна його провідної діяльності з ігровою на навчальну, змінюється його соціальна позиція. З дитини він перетворюється на школяра, виникають нові для нього вимоги та обов'язки. У середньому психологічна адаптація в школі може тривати від декількох місяців до 1,5 року.

Тільки учень звик до нової ролі, вчителю в школі, як настає новий конфліктний період.

Період №2:

Учень переходить в 5-й клас. Замість одного вчителя учні починають вчитися у різних вчителів-предметників. І якщо вчителі початкових класів, як правило, опікують своїх хлопців, то вчителі середніх класів в основному відносяться більш суворо і вимогливо. Та й пристосуватися відразу до декількох вчителям буває нелегко. Крім того, з'являються нові шкільні предмети, більш складні в порівнянні з предметами початкової школи.

Період №3:

На початку 9-го класу виникає нова болюча проблема. Потрібно вирішити, куди йти після 9-го класу: продовжити навчання в школі, і який вибрати профіль або вступити до якесь інше навчальний заклад? Таким чином, для багатьох молодих людей 9-й клас виступає рисою, до якою вони прожили безтурботне дитинство і бурхливий отроцтво, але після якої вони змушені починати доросле життя з усіма її турботами і проблемами.

Период № 4:

Закінчення школи, вибір професії, конкурсні іспити до ВНЗ, початок особистому житті. На жаль, школа, забезпечуючи базову освіту, ще недостатньо готує хлопців до вступу у дорослість, до виконання ролі працівника, студента, чоловіка, батька. Тому даний період найчастіше буває гостроконфліктна: невдачі, зриви і проблеми.

У другу групу входять мотиваційні конфлікти. Вони виникають між вчителями та учнями. Найчастіше мотиваційні конфлікти виникають з причини учнів через те, що школярі або не хочуть вчитися, або вчаться без інтересу, з примусу. Маючи у своїй основі мотиваційний фактор, конфлікти цієї групи розростаються, і в кінцевому підсумку між вчителями та учнями виникає взаємна неприязнь, протистояння, навіть боротьба. Про що найчастіше за все говорять в учительській? Звичайно ж, про учнів: Вони не хочуть вчитися! Вони нічого не вміють і нічого не розуміють! Не слухаються! Неважко здогадатися про кого говорять школярі, зрозуміло, про вчителів: їх невміння і небажання зрозуміти, про несправедливі оцінках, неповазі до учням. Звичайно ж, вчителі втомлюються, а хлопці не хочуть вчитися.

Третю групу конфліктів складають конфлікти взаємодій: учнів між собою, вчителів один з одним, вчителів та адміністрації. Дані конфлікти відбуваються із причин не об'єктивного характеру і особистісних особливостей конфліктуючих, їх цільових установок і ціннісних орієнтації.Особливо поширеною проблемою є відношення з батьками школи в цілому і класного керівника зокрема.(додаток 2)

Отже, ми переконалися, що шкільне життя насичене міжособистісними конфліктами. Найбільш поширеними серед учнів є конфлікти лідерства, часто конфліктують група хлопчиків і дівчаток і т.д. Тому кожному необхідно знати про психологічну природу конфлікту, його структуру, динаміку, ефективних способах дозволу.

Надзвичайна суб'єктивна значущість стосунків з іншими людьми привертала до цієї діяльності увагу багатьох психологів і психотерапевтів самих різних напрямів. Ці стосунки описувалися і досліджувалися в психоаналізі, біхевіоризмі, когнітивній і гуманістичній психології, транзактном аналізі і так далі.

У роботах Л.С. Виготського і його послідовників відношення дитяти з іншими людьми виступають як загальний пояснювальний принцип, як засіб освоєння миру (де сам дорослий виконує роль посередника), але не як смислова тканина життя. При цьому вони, природно, втрачають своє суб'єктивно-емоційне і енергетичне наповнення.

Виняток становлять роботи М.І. Лисиччиною, в яких предметом дослідження було спілкування дитяти з іншими людьми, що розуміється як діяльність, а як продукт цієї діяльності виступають стосунки з іншими і образ себе і іншого.

Слід підкреслити, що в центрі уваги М.І. Лисиччиною і її співробітників була не лише і не стільки зовнішня, поведінкова картина спілкування, скільки його внутрішній, психологічний пласт, тобто потреби і мотиви спілкування, які по суті справи і є відношення до інших. Перш за все, слід співвіднести поняття «спілкування» і «відношення». Спілкування достатнє широко використовувалося в контексті діяльнісного підходу і само розглядувалося як особливий вид діяльності.

Міжособові стосунки при цьому виявилися включеними в проблематику спілкування. В той же час міжособові стосунки інтенсивно вивчалися в руслі психології стосунків, заснованому А.Л. Лазурським і В.Н. Мясищевим. В центрі цього напряму лежить уявлення про особу, ядром якої є індивідуально-цілісна система суб'єктивно-оцінних стосунків до дійсності. Характерний, що діяльнісний підхід розвивався переважно в рамках теоретичної і експериментальної психології, а психологія стосунків закладається у підвалини більшості конфліктів ще в дитинстві. Тягар пережитих психологічних травм з віком може, залежно від обставин життя, або загострюватись, або ж послаблюватись. Таким чином, причини міжособистісних конфліктів:

− специфічні формування базових новоутворень раннього віку; деформації Я- образу та Я-концепції на етапах їх становлення (3. Фрейд);

довіра-недовіра до світу, антагонізм — залежність, ініціативність почуття провини (Е.Еріксон);

комплекс неповноцінності та жадоба переваги (А.Адлер);

психологічні обмеження як результат невідреагованих, − незавершених ситуацій (3. Фрейд);

-альтруїзм — егоїзм (Е. Семпсон);

маніпуляції (Е.Шостром);

-агресивність — незалежність (Г. Хорні);

привації депривації (С.Розенцвейх).

Досвід переконує, що причиною виникнення в майбутньому внутрішніх суперечностей може стати будь-яка ситуація, в якій обмежуються потреби людини. У зв'язку з цим становить інтерес образ конфлікту, тобто уявлення учасників про мотиви, цілі, цінності як свої власні, так і опонента. Часто в перекручуванні цих уявлень, приписуванні їм неіснуючих смислів, втраті інформації, нездатності адекватно оцінювати ситуацію та себе в ній і криються причини багатьох конфліктів.Так,наприклад, збільшену образливість, негативізм, агресивність дитини Л.І. Божович пов`язує із незадоволенням потреби в спілкуванні, в реалізації особистості значних вимог. Вивчаючи спілкування школярів, А.В. Мудрик прийшов до висновку, що в підлітковому віці воно спрямоване на задоволення потреби в новій інформації, емоційних зв’язках і соціально особистісному ствердженні.


В даний час в психології широко досліджується явище так званій сумісності або несумісності людей. Зібрані при цьому факти показують, що названа велика або менша сумісність найсильніше дає себе знати саме в спілкуванні людей, прямо визначаючи, як вони проявляють себе як об'єкти і суб'єкти спілкування.

Зараз для психологічної науки дуже актуально, використовуючи порівняння, розробити типологію спілкування осіб, схожих один на одного по певних параметрах або що відрізняються один від одного також по певних параметрах. Стосунки людей представляють реальність особливого роду, яка не зводима ні до спільної діяльності, ні до комунікації, ні до взаємодії. Суб'єктивна і фундаментальна значущість цієї реальності для життя людини і розвитку його особи не викликає сумнівів.

Дуже важко знайти критерії, за якими їх можна було б об'єднати в певні однорідні групи. Шкільний конфлікт майже завжди індивідуальний, оскільки ми маємо справу з ще неустояної психікою дитини, і тому неможливо передбачити, в якому напрямку розгорнеться протягом конфлікту.

Важливо знати формулу конфлікту і ефективно нею володіти. Вона виглядає таким чином:

КОНФЛІКТ = КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ + ІНЦИДЕНТ

Конфлікт – це відкрите протистояння як наслідок взаємовиключаючих інтересів і позицій.

Конфліктна ситуація – це протиріччя, що накопичилися, містять дійсну причину конфлікту.

Інцидент – це збіг обставин, що є приводом для конфлікту.

З формули видно, що конфліктна ситуація і інцидент незалежні один від одного, тобто жодне з них не є слідством або проявом іншого.

Вирішити конфлікт – значить, усунути конфліктну ситуацію і вичерпати інцидент. Зрозуміло, що перше зробити складніше, але і важливіше. На жаль, на практиці в більшості випадків справа обмежується лише вичерпанням інциденту. Але часто також ми використовуємо прийом - придушення - відхід від реалізації цілей під впливом зовнішнього примусу, коли проблема заганяється вглиб і може у будь-який момент вийти назовні у формі агресії.

У психології відношення однієї людини до іншого як особливий предмет досліджувалися досить широко.Тому хочу виділити такі рівні розвитку конфліктних ситуацій:

  • Низький рівень - деструктивний: школяр невірно сприймає ситуацію неузгодженості як конфліктну, в оцінці конфлікту спостерігається неправильне співвідношення об'єктивного і суб'єктивного, очевидна помилковий конфлікт; гнучкість розуму відсутня; мотивації конфлікту супроводжують некеровані почуття гніву, ненависті, роздратування, злості.

Тенденція вступу в конфлікт актуалізується у всіх випадках розбіжності з опонентом, при цьому природа конфлікту не береться до уваги; конфліктну поведінку реалізується в одному стилі суперництві, відсутність умінь і навичок управління конфліктною ситуацією робить цей вибір стійким.

  • Середній рівень - непродуктивний: в аналізі та оцінці ситуації протиріччя у школярів непослідовно проявляється адекватне розуміння конфлікту; ситуативно (референтность опонента) гнучкість розуму дозволяє об'єктивно сприймати ситуацію як конфлікт або неконфліктну і знаходити оптимальні моделі подальшого конфліктної поведінки; емоційний фон - образа, нетерпіння, почуття ущемлення власної гідності; воліє не вступати ні в які конфлікти, від суперечок йде, із стилів поведінки в конфліктній ситуації вибирає пристосування.

  • Високий рівень - продуктивний: школяр розуміє причини і зміст ситуацій неузгодженості, відрізняє предметні і непредметні конфліктні ситуації, може сформулювати об'єкт конфлікту; свідомо управляє конфліктом, використовує оптимальний підхід до вибору конфліктних стратегій; успішно контролює негативні емоції; з бажанням проявляє у відносинах з оточуючими комунікативні та альтруїстичні емоції; охоче відстоює свої інтереси в конструктивному суперечці, уважний до емоційному благополуччю опонента.

У останнє десятиліття розвитку психологічної науки проблеми колективу, здавалося б, втратили актуальність. Майже припинилися дослідження колективу і процесів, що відбуваються в ньому. Але на сучасному етапі ми бачимо, що без колективної ідеї, особливо в школі, не обійтися. Хочемо ми цього чи ні, але колектив має великий виховний потенціал. Саме через класний колектив учнями привласнюються суспільні цінності. Така оцінка ролі колективу знов зробила його вивчення актуальним.Є різні способи діагностики рівня конфліктності особистості.(додаток 3)

Практична робота по темі показала, що в Новохристофорівській ЗОШ, де проводилося дослідження, створені сприятливі умови для формування оптимальних міжособистісних стосунків між учнями: цьому сприяє демократичний стиль керівництва класних керівниківі стиль спілкування з учнями на основі спільної колективної діяльності, на основі діалогу між дорослим і дітьми.

Міжособові стосунки учнів в школі можна оцінити як оптимальні, оскільки «рівень благополуччя взаємин (УБВ) складає 57,7%, «індекс ізоляції» (ІЇ) = 0. Разом з тим, «індекс групової згуртованості» (ІГС) складає 0,3 при нормі 0,6-0,7. Це пояснюється тим, що колектив учнів непостійний у зв'язку з від'їздом і переходом учнів в інші школи,з хворобами.

Я вважаю,що сприятливий психологічний клімат є обов'язковою умовою для формування оптимальних безконфліктних стосунків між учнями, що відрізняється

доброзичливістю у взаєминах вчителя і учасниками навчання, працездатністю коллективу , проявом учнями творчої ініціативи, їх оптимістичним настроєм .Разом з тим, чим вище рівень міжособистісних стосунків, тим сприятливіший психологічний клімат в класному колективі. Таким чином, висунутамною гіпотеза знайшла своє підтвердження.

Виходячи з вищезазначеного ,рекомендую сприяти підвищенню соціального статусу учнів якими «нехтують», проводити з ними індивідуальну роботу по їх всебічному розвитку, формуванню у них навиків спілкування з однолітками ,вести роботу по подальшому розвитку згуртованості колективу, сприяти розвитку дружніх взаємин між учнями.

РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТІВ

ТА КЕРУВАННЯ КОНФЛІКТНОЮ СИТУАЦІЄЮ

2.1.Природа попередження конфліктів

Формула вирішення конфліктів в школі

У школі кожен конфлікт є наслідком якоїсь загальної неправильності. Варто сказати, що існує формула вирішення конфліктів в школі, вона складається з:

  • Аналізу конфліктної ситуації

  • Пошуку шляхів і методів вирішення конфлікту

Для вирішення конфлікту необхідно також дізнатися, що за конфлікт відбувся в школі, чому. Методами вирішення конфліктів можна назвати 3 кроки:

  • Аналіз спірної ситуації

  • Зняття психологічної напруги

  • Вибір одного з можливих рішень і його реалізація

Діяльність по попередженню конфліктів можуть здійснювати самі учні і вчителі, керівники шкіл і органи управління ними, шкільні психологи:

  • Визнати існування конфлікту. Практично ці питання не так просто вирішити, буває достатньо складно зізнатися і заявити вголос, що ти знаходишся в стані конфлікту з підлітком по якомусь питанню. Іноді конфлікт існує вже давно, діти страждають, а відкритого визнання його немає. Кожен вибирає свою форму поведінки і впливу на іншого. Однак, спільного обговорення і виходу з зіздавшейся ситуації не відбувається.

  • Визначити можливість переговорів. Після визнання наявності конфлікту і неможливості його вирішити з ходу доцільно домовитися про можливість проведення переговорів і уточнити, яких саме переговорів: з посередником або без нього і хто може бути посередником, одно влаштовує обидві сторони.

  • Узгодити процедуру розмов. Визначити, де, коли і як почнуться переговори. тобто домовитися про терміни, місце, процедуру ведення переговорів, час початку спільної діяльності.

  • Виявити потреби, складових предмет конфлікту. Основна проблема полягає в тому, щоб визначити в спільно використовуваних термінах, що є предметом конфлікту, а що ні. Вже на цьому етапі виробляються сумісні підходи до проблеми, виявляються позиції сторін, визначаються точки найбільшого розбіжності і точки можливого зближення позицій.

  • Розробити варіанти рішень. Сторони при спільній роботі пропонують кілька варіантів рішень з розрахунком витрат по кожному з них, з урахуванням можливих наслідків.

  • Прийняти узгоджене рішення. Після розгляду ряду можливих варіантів, при взаємному обговоренні і за умови, що сторони приходять до угоди, доцільно це загальне рішення представити письмово: резолюції, договорі про співпрацю і т.д. В особливо складних або відповідальних випадках письмові документи складаються після кожного етапу переговорів.

Реалізувати прийняте рішення на практиці. Якщо процес спільних дій закінчується тільки прийняттям проробленого та узгодженого вирішення, а далі нічого не відбувається і не міняється, то таке положення може з'явитися детонатором інших, більш сильних і тривалих конфліктів. Причини, що викликали перший конфлікт, не зникли, а тільки посилилися невиконаними обіцянками. Повторні переговори проводити буде набагато складніше.(додаток4)

Попередити конфлікт набагато легше, ніж конструктивно вирішити його. Профілактика конфліктів, поза сумнівом, важлива, вона вимагає менших витрат сил, засобів і часу і попереджає навіть ті мінімальні деструктивні наслідки, які має будь-який конструктивно дозволений конфлікт.

2.1. Профілактика конфліктів

Мета профілактики конфліктів – створення таких умов діяльності і взаємодії, які наводять до деструктивного розвитку виникаючих протиріч. (додаток 5 )Така робота може проводитися по чотирьох основних напрямах:

  • створення об'єктивних умов, що перешкоджають виникненню і деструктивному розвитку передконфліктних ситуацій (доброзичливе, тепле, дбайливе, уважне відношення до своїх підопічних з боку вчителів, шефська підтримка старшокласників, особистий приклад педагогів і батьків). Дана модель працюватиме, якщо робота буде збудована як з педагогами, так і з батьками, наприклад – тренінг «Толерантності», рольова гра «Конфлікти способи їх подолання.» - можна проводити і з вчителями і з батьками і з учнями. (додаток 6 )

  • оптимізація організаційно-управлінських умов роботи школи. Справедливий і явний розподіл матеріальних і духовних благ серед вчителів і учнів. Не скупитися на похвали, схвалення, винагороди, заохочення у вигляді грамот і премій. Створення «ситуації успіху».

  • усунення соціальне – психологічних причин виникнення конфліктів. На даному етапі можна розробити правила, процедури вирішення яких-небудь спірних питань, створити орган, що діє, при школі, куди за підтримкою і порадою можуть звертатися діти, їх батьки і вчителі.

блокування особових причин виникнення конфліктів. Зразкова тематика тренінгів, циклів класних годин, методичних об'єднань вчителів: «Тренінг спілкування», «Я очима інших», «Я і колектив», «Я і ми», «Конфлікти способи їх вирішення» і так далі(додаток 7 )

  • необхідно відразу встановити певні відносини з батьками: на перших же зборах знайомства з батьками розкрити свою життєву і педагогічну позицію, показати привабливість своєї особи (тактовно, ненав'язливо, скромно), винести на обговорення найбільш гострі класні проблеми для вироблення загальної стратегії і тактики виховання (і шкільного, і сімейного). (додаток 8)

Конкретних рад щодо виходу з конфліктних ситуацій дати майже неможливо, оскільки конфлікт завжди індивідуальний. І тут значення має педагогічна майстерність і такт вчителя, або керівника, його цивільна особа, а також його авторитету в очах учнів. Ще жодна людина, не володів повагою учнів, не зміг ліквідувати конфліктну обстановку або ж ліквідувати конфлікт.

Конфлікт не можна ліквідувати за допомогою чарівної палички. Тим більше конфлікт дитячий, тому що він заснований в основному на емоціях, які в дитячому віці у дітей дуже сильні: вони витісняють голос розуму. Емоції дають установку на певний тип ставлення, і з цим важко впоратися. Конфлікт можна погасити, доводячи опонентові, що його суперник - гідна людина, що він володіє великими достоїнствами, що йому важко, як і тобі, що він переживає з приводу того, що сталося. Іноді при цьому буде зовнішня згода при внутрішньому: Нічого, переживе і не тільки це ще переживе .Розуміння, що інший страждає, в даному випадку може викликати не почуття жалю до нього, а почуття задоволення.

Якщо ж шкільні конфлікти стають нормою, то лікувати треба не психологією, а режимом і дисципліною. «Школа без дисципліни, що млин без води» - зазначав великий чеський педагог Я.А. Коменський. На перших порах треба привести масу, уражену демократією в норму. Ми ніколи не звільнимося від конфліктів між

учнями, між учнями та педагогами, якщо не навчимося безконфліктно жити в шкільному середовищі.

Насамперед, треба починати з себе. Тут можлива профілактика, у тому числі і психологічна: треба вчитися слухати іншого, бачити себе очима іншої, вміти відчувати за іншого, вміти вирішувати безконфліктно питання, прийти до спільної думки, вміти правильно сперечатися. Е.І.Кіршбаум виділив шість типів поведінки педагога в конфліктній ситуації і дав їм наступні умовні назви та позначення: "репресивні заходи" (РЗ), "ігнорування конфлікту" (ІК), "рольовий вплив" (РВ), "стимул для власних змін" (СЗ), "з'ясування мотивів" (ЗМ), "рефлексія" (Р). РЗ – спосіб дії, при якому агресивна поведінку студентів намагаються змінити шляхом застосування репресивних заходів. ІК – реакція на конфлікт, при якій викладач продовжує вести заняття, неначе нічого не трапилось. РВ – поведінка педагога, при якій виявляються спроби позитивного вирішення конфлікту в рамках рольової взаємодії. ЗМ – реакція на конфлікт при якій головне зусилля спрямовується на з'ясування причин і мотивів його виникнення. СЗ – спосіб дій коли викладач змінює поведінку. Р – такий спосіб поведінки при якій головна увага приділяється раціональному вирішенню конфлікта.(Близький до ЗМ) . Часто педагогами використовуються і інші психозахисні механізми, такі як раціоналізація, проекція та редукція. У дослідженні було розглянуто з теоретичних позицій структуру, закономірності функціонування і розвитку взаємовідносин. Приділено серйозну увагу рівню сформованості міжособистісних відносин у класі. Коротко узагальнюючи все вищесказане, можна відзначити, що структуризація взаємовідносин в колективі можливі двома шляхами: по-перше на основі емоційних переваг, а, по-друге, через встановлення референтних відносин. Переваги виражають вибірковість вибору, референтні стосунки засновані на «значущості, що пов'язує суб'єкта з іншою людиною або групою осіб» і є показником ціннісних орієнтацій особи. Іншими словами, хто привабливий для підлітка, той і впливає на формування його особистості. Практика показує, що в класі завжди одні діти є референтними для інших. Таким чином, однокласники впливають на розвиток один одного.

Дослідження особливостей взаємовідносин в класному колективі може бути використання класним керівником та шкільним психологом для правильного формування в учнів розуміння необхідності спільної діяльності. Особливо в умовах сучасного суспільства коли колективізм відходить на задній план, а постає питання про формування індивідуальних рис особистості, проблема взаємовідносин підліткового колективу як можливості входження підлітка в суспільство потребує подальшого розвитку. Вчитель, класний керівник та шкільний психолог повинні розуміти, що значення класного колективу для учня дуже важливе, воно пов’язане з повноцінним формуванням його особистості, та становлення його в суспільстві як повноцінного його члена.

Список використаних джерел

1. Рибакова М.М. Конфлікт і взаємодія в педагогічному процесі/М.М. Рибакова.- М .: Просвещение, 1991.

2. Грішина Н.В. Психологія соціального конфлікту.- СПб.,2000.

3. Атаянц Н.Г. Психологія конфліктів в середній школі: Моногр.- Владикавказ: Изд-во Сівба.-Осет. держ. ун-ту ім. К.Л. Хетагурова, 2002. - 124 с.- Бібліогр .: 134 назв.

4. Журавльов В.І. Основи педагогічної конфліктології. М., 1995..

5. Експрес-діагностика стійкості до конфліктів/Фетіскін Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Соціально-психологічна діагностика розвитку особистості і малих груп.- М., Изд-во Інституту Психотерапії. 2002. C. 211-212.

6. Н.М. Коряк і Ф.М. Бородкін і Увага, конфлікт raquo ;. Спб., 1994.

7. Ігри - навчання, тренінг, дозвілля./Под ред. В.В. Петрусинського//В 4-х книгах.- М., 1994.

8. Коломенський Я.Л. Психологія взаємин у малих групах - М., 1976

9. Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2003.

10. Психологія (словник). Под ред. А.В.Петровского і М.Г.Ярошевский.- М., 1990. 2-е вид.- 494с.

11. Рибакова М.М. Конфлікт взаємодія в педагогічному процесі. М., 1991

12. Соколова Е.А. Вплив міжособистісного конфлікту на ефективність взаємодії педагога з колективом старшокласників. Автореф. дисс. канд. псих. наук.- М., 1992

13. Карамушка Л.М. Попередження та подолання конфліктів в установах середньої освіти. –К., 1994.

14. Чистякова Т.А. Педагогічний конфлікт та засоби її подолання.- М., 1987

15. Шумилин Е.А., Шендрик І.Г. Конфлікти в старшому шкільному віці//Конфлікти в шкільному віці: шляхи їх подолання та попередження.- М., 1986. - С. 111-119

16. Щуркова Н.Е. Діагностика вихованості: педагогічні методики .- М., 1982

Педагогічна теорія – абстракція.

Її практичне застосування –

завжди високе мистецтво.

І. Підласий

ДОДАТОК 1

Конфлікти «учень-учень»

Дослідження основних труднощів спілкування у школярів середніх класів виявило, що найчастіше порушення в міжособових стосунках серед однокласників викликані відсутністю у них комунікативних умінь . Підлітки використовують неадекватні способи переконання (тиск, протест, зіставлення і тому подібне), прагнуть до безпосереднього «натурального» спілкування, недооцінюючи його технічний аспект, пов'язаний з умінням слухати, орієнтуватися в ситуаціях, використовувати різні вербальні і невербальні способи спілкування.

Дослідження, проведене під керівництвом В.І.Журавльова в школах Московської області, дозволило виявити деякі особливості конфліктів і пов'язаних з ними явищ у взаєминах учнів.

Конфлікти «учень-учень» виникають, на його думку, в таких ситуаціях:

  • через образи, плітки, заздрощі, доноси – 11%;

  • через відсутність взаєморозуміння – 7%;

  • у зв'язку з боротьбою за лідерство – 7%;

  • через зіставлення особи учня колективу – 7%;

  • у зв'язку з суспільною роботою – 6%;

  • у дівчаток через хлопця – 5%.

Вважають, що конфліктів у учнів не було – 11%, переживали почуття ненависті до однокласників - 61% школярів.

Ці дані свідчать про те, що у взаєминах однокласників в школі не все благополучно.

Основні причини ненависті до однолітків:

  • підлість і зрада – 30%;

  • підлабузництво, існування «липових відмінників і улюбленців вчителів – 27%;

  • особиста образа – 15%;

  • брехня і зарозумілість – 12%;

  • суперництво між однокласниками – 9%.

На конфліктність учнів помітний вплив надає також агресивність. Наявність в класі агресивних учнів підвищує вірогідність конфліктів не лише з їх участю, але і без них – між іншими членами класного колективу. Думки школярів про причини агресії і виникнення конфліктів такі:

  • причина агресії: бажання виділитися серед однолітків – 12%;

  • джерело агресії: безсердечність і жорстокість дорослих – 11%;

  • все залежить від взаємин в класі – 9,5%;

  • у агресивності учня винна сім'я – 8%;

  • агресивні школярі, діти з психічними відхиленнями – 4%;

  • агресивність - явище вікове, зв'язане з надміром енергії – 1%;

  • агресивність - погана риса вдачі – 1%;

  • у класі завжди були агресивні учні – 12%;

  • у класі немає агресивних учнів – 34, 5 %.

Конфлікти між учнями в школі виникають, у тому числі через провини, порушення загальноприйнятих норм в поведінці школярів. Норми поведінки що вчаться в школі вироблені на користь всіх школярів і вчителів. При їх дотриманні мається на увазі зниження до мінімуму протиріч в шкільних колективах. Порушення цих норм, як правило, наводить до утиску чиїхсь інтересів. Зіткнення ж інтересів є основою для конфлікту. Школярі на їх власну думку, найчастіше допускають наступні порушення норм поведінки в школі:

  • куріння – 50%;

  • вживання спиртних напоїв – 44%;

  • грубість, хамство в спілкуванні – 31%;

  • вживання в мові нецензурних виразів – 26,5%;

  • брехня – 15%;

  • неповага учнів один до одного – 13%;

  • розбещеність в статевому житті – 10%;

  • дрібні крадіжки – 10%;

  • бійки – 10%;

  • хуліганство – 10%;

  • наркоманія – 6%;

  • знущання з молодших, слабкіших – 6%;

  • азартні ігри (на гроші) – 3%.

Таким чином, особливості конфліктів між учнями школи визначаються, перш за все, специфікою вікової психології дітей, підлітків. На виникнення, розвиток і завершення конфліктів помітний вплив надає характер учбово-виховного процесу, його організація в конкретній загальноосвітній установі. Третім чинником, що впливає на конфлікти у взаєминах учнів, є життєвий устрій і існуюча соціально-економічна ситуація.

ДОДАТОК 2

Класний керівник в конфлікті «Школа – батьки»

По-різному складаються відношення з батьками школи в цілому і класного керівника зокрема. Від цього залежить ступінь взаєморозуміння і взаємодії і, кінець кінцем – ефективність виховного процесу, як шкільного, так і домашнього. Від цього залежить позиція, стратегія і тактика в роботі класного керівника з батьками учнів. Існує три основні типи відносин, а значить, і основна тактика взаємодії. Ситуація, коли батьки повністю, цілком приймають і розуміють школу. Така сприятлива ситуація складається, якщо батьки прагнули визначити дитину саме в цю школу. У цій ситуації батьки, як правило, повністю приймають всі вимоги, сприяють їх виконанню дітьми, із задоволенням допомагають в організації учбово-виховного процесу. Ситуація, коли батьки нейтрально, а деколи і байдуже відносяться до школи, що пояснюється різними причинами, різною позицією батьків: «я займаюся своєю справою – школа своїм», «в справи школи втручатися не треба: якщо покличуть – тоді приходжу», «моя дитина добре вчитися, не порушує дисципліну – все йде нормально». До цієї групи сімей відносяться і батьки, вихованням дітей що не займаються (з різних причин). У цій ситуації найчастіше батьки приймають все, що виходить від школи, не втручаються хід учбово-виховного процесу, не заважають школі, але і істотної допомоги не надають. Процес сімейного виховання будують (або пускають на самоплив) за власним розсудом, керуючись своєю життєвою і педагогічною позицією, своїми методами і прийомами. За відсутності взаєморозуміння і взаємодії школи і сім'ї дитина найчастіше потрапляє в своєрідні «педагогічні ножиці» зміст і методика виховання сім'ї і школи входять в суперечність, яка посилюється у міру дорослішання дитини, становлення його життєвої позиції, розвитку його критеріїв оцінки життєвих явищ, а отже – і критичного відношення до вихователів (батькам і педагогам). Ситуація неприязних, конфліктних, суперечливих відносин батьків і школи, якщо спочатку або в процесі подальшого спілкування виникають колізії типу:

«педагоги не розуміють моєї дитини.»,

«школа з упередженням відноситься до мого сина (дочки)»,

«у вчителі йдуть одні життєві невдахи і неуки»,

«в інших школах все набагато краще» і т.п.

У цих і подібних ситуаціях можливий різний ступінь нерозуміння, суперечності відносин, протистояння і навіть протидія, «боротьби» двох сторін: приховані і явні конфлікти, скарги у вищі інстанції, листи в газети. Зрозуміло, в цих умовах порушується нормальний хід учбово-виховного процесу в школі, не у виграші і домашнє виховання дітей. Класному керівникові, в увазі і інтересах якого взаємовідношення з батьками класу, небайдужа атмосфера в системі відносин «батьки – школа»: хочемо або не хочемо, вона незмінно є фоном, на якому будуються власні відносини класного керівника з класом і колективом батьків. І тому на першій же зустрічі з батьками класний керівник відчуває або беззастережне і швидке ухвалення всього, що він пропонує, або нейтрально-байдуже відношення, або приховану або явну настороженість, опозиційність і навіть ворожість. Класному керівникові слід негайно, при першому ж спілкуванні з батьками і дітьми «зняти» перенесене із загальношкільних масштабів явне або таке, що намічається протистояння і запобігти можливій протидії. Як? По-перше, через формування відношення дітей до своєї особи: першими цікавими і корисними 8 уроками і позакласними справами, проявом уваги до класних справ і особи кожного учня, культурою спілкування, принадними перспективами загальних справ, широкою ерудованістю і кругозором. По-друге, обов'язково в кінці перших зборів запропонувати кожному батьку письмово або усно висловити свої думки з приводу почутого, зауваження, пропозиції, доповнення, прохання і рекомендації. При перших контактах дуже важлива тональність відносин: доброзичливість, культура мови, позитивна емоційність, оптимізм з приводу тих, що існують з класом і що окремими вчаться проблем. Такий початок дозволить класному керівникові збудувати систему власних позитивних відносин з батьками. І це не означає, що ці відносини будуть рівними, виключно позитивними, безконфліктними. Такого бути не може, оскільки в основі цих відносин – життя зі всіма її радощами і печалями, зльотами і падіннями, рівною течією і колізіями. Конфлікт в педагогіці і психології трактується як неспівпадання, відмінність в поглядах, точках зору, переконаннях, оцінки життєвих явищ,світогляді, відносинах до об'єктів навколишнього світу. Конфлікт – це суперечність в діалектичному підході до явищ – джерело всякого розвитку. Дозволений конфлікт сприяє позитивному розвитку, прогресу – учня, відносин в класі і з батьками, самого педагога. Недозволений конфлікт посилює неприязні взаємини, порушує нормальний учбово-виховний процес, руйнує контакти вчителя, що намітилися, і що вчаться, батьків і дітей. Класний керівник повинен опанувати теорією діалектичної суперечності і конфлікту (у цьому допоможе наявна філософська, педагогічна і психологічна література). Типи можливих конфліктів у відносинах «класний керівник – батьки» по зростаючому ступеню глибини і складності: незгода, неспівпадання думок і оцінок щодо життєвих явищ: книги, кінофільму, спектаклю, походу, музичного твору. (такого роду суперечність не зачіпає жодну із сторін); незгода, неспівпадання думок і оцінок щодо дитини (вихованця), його окремих вчинків і поведінки (ця суперечність вже зачіпає емоційну сферу сторін); суперечка непродуктивна дискусія з приводу особових особливостей дитини, його життєвої позиції, відношення до нього батьків, вмісту і методики учбово-виховного процесу в школі (ця суперечність зачіпає життєву і педагогічну позицію тих і інших); сварка переривання відносин на короткий або триваліший термін – можуть привести до стійкіших конфліктів, навіть протидії (невідвідуванню батьківських зборів, підкресленому ігноруванню вимог, скаргам адміністрації школи і інших органів народної освіти); розрив – конфлікт, доведений до крайньої крапки, коли у відносинах утворилося протистояння, що робить неможливим подальша співпраця у вихованні дитини; найчастіше у такому разі батьки або класний керівник ставлять питання про перехід дитини в інший клас або в іншу школу. Перша група – причини об'єктивні: відмінності в рівні освіти і культури, світогляді, ціннісних орієнтаціях, в переконаннях; відмінності в рівні психолого- педагогічної, етичної, естетичної підготовленості до виховання дітей; вікові і статеві відмінності педагога і батьків; відмінності в типі відносин до дитини: у основі відношення батьків – відчуття любові і споріднені зв'язки. У основі відношення педагога – суспільні і загальнолюдські вимоги; однобока, одностороння інформованість про дитину (у батьків із спостережень в домашніх умовах, у педагога – в системі суспільних відносин) пред'явлення завищених вимог батьків – до педагогів, педагогами – до батьків; різниця умов, матеріальних і духовних, для реалізації завдань виховання і розвитку дітей (інтелектуального, фізичного, естетичного, етичного.). Друга група – причини суб’єктивного характеру, що криються в особових особливостях класного керівника і батьків: особові якості: особливості протікання особливості протікання психологічних процесів (відчуття, уваги, пам’яті, мислення, мови), спрямованості особі (потреб, мотивів, схильностей, інтересів, переконань, світогляду, здібностей (загальних і спеціальних), темпераменту, рис вдачі; історія життя і виховання, події сім'ї і найближчого оточення, що вплинули на життєву і педагогічну позицію; стереотип, що склався, в розумінні виховання; виховання як стимулювання розвитку дитини, як процес інтуїтивний, «як нас виховували», «як покарати, погрозити, залякати», як нескінченне моралізовано, як книжно - наукоподібне (що нерідко зустрічається в сім'ях з високим рівнем освіти, в педагогічних сім'ях); попередні дрібні і крупні, короткі і затяжні конфлікти; відношення дитини до учбово-виховного процесу в школі; недоліки і відхилення в психіці, наявність психічних захворювань (нервозність, істерія, неврастенія); шкідливі звички (алкоголізм, куріння, наркоманія); байдужість до дітей, невиконання прямих батьківських або педагогічних обов'язків та інші. Аналізуючи причини і умови появи конфліктності у відносинах з батьками, класний керівник, як правило, виявляє декілька моментів, які утворюють так звану складну сукупну причину.

Провівши аналіз ступеня конфліктності своїх відносин з батьками, класний керівник вибирає адекватні способи вирішення конфлікту: зведення незначних, неістотних проблем взаємин до жарту; компроміс (дії на основі взаємних поступок); перенесення уваги на інших, приємніші, значніші, важливіші об'єкти відносин (з тим, щоб повернутися до невирішених проблем на хвилі доброзичливості, спокою, педагогічного такту); спокійний і діловий аналіз ситуації, що склалася; вираз (підкреслене) довіри, дбайливості, розташованої, любові до дитини і батьків; тимчасова відмова від своєї вимоги; привернути інших осіб (директори школи, завуча, вчителів - наочників, інших членів сімей) як «третейський суддя»; з'ясування гострих проблем і питань в інших обставинах (у інший час, на іншій території, в нових незвичайних формах): у бібліотеці, в сквері, удома за чашкою сподіваючись; прояв авансованої довіри, пошани, надії, віри (для батьків неблагополучних сімей); конструктивний діалог (відміна батьків на свою сторону, переконливими доводами, доказовими фактами); уміння поставити себе на місце протилежної сторони, оцінити все «її очима і розумом» і вибрати на підставі цього вірне рішення і збудувати логіку дій; використання методу «паралельної дії» .Дуже важливо при організації класним керівником дозволу конфліктних ситуацій враховувати необхідні умови. А у разі їх відсутності слід подумати про можливість їх створення.

ДОДАТОК 3

ТЕСТ

Виберіть один із трьох запропонованих варіантів відповіді на питання і запишіть його, наприклад, у такому вигляді: 1 - А, 2 - Б, 3 - В.

. Ви схильні до домінування, тобто Ви підпорядкувати своїй волі інших?

А - Ні.

Б - Іноді.

В - Так.

. Чи знаєте Ви тих людей в колективі, які Вас побоюються, а можливо ненавидять?

А - Так.

Б - Важко відповісти.

В - Ні.

. Хто Ви більшою мірою?

А - Заспокійливий.

Б - Принциповий.

В - Заповзятливий.

. Чи часто Вам доводиться виступати з критичними судженнями?

А - Часто.

Б - Періодично.

В - Рідко.

. Що для Вас було б першому місці, якби Ви очолили новий колектив?

А - Створив би програму роботи колективу на рік вперед і переконав би колектив у неї Доцільно.

Б - Вивчив б, хто є хто, і встановив би контакт з лідерами.

В - Радився і спілкувався б з людьми.

Г- Почав би роздуми про монархії в Росії або як на Русі добре живеться

. У разі невдач, яке для Вас стан найбільш характерно?

А - Песимізм.

Б - Поганий настрій.

В - Образа на себе.

. Ви відстоюєте і дотримуєтеся традиції Вашого колективу?

А - Так.

Б - Швидше так.

В - Ні.

. Готові почути гірку правду про себе, сказану в очі?

А - Так.

Б - Швидше так.

В - Ні.

. Які якості Ви намагаєтеся зжити в собі?

А - Дратівливість.

Б - Образливість.

В - Нетерпимість до критики на свою адресу.

. Хто Ви більшою мірою?

А - Незалежний.

Б - Лідер.

В - Генератор ідей.

. Якою людиною вважають Вас друзі?

А - Екстраваг...

антним.

Б - Оптимістом.

В - Наполегливим.

. З чим Вам найчастіше доводиться боротися?

А - несправедливо.

Б - бюрократизм.

В - Егоїзмом.

. Що для Вас найбільш характерно?

А - недооцінювання своїх здібностей.

Б - Об'єктивна оцінка своїх здібностей.

В - переоцінювання своїх здібностей.

. Що призводить Вас до зіткнення і конфлікту з людьми?

А - Зайва ініціативність.

Б - Зайва критичність.

В - Надмірна прямолінійність.

Обробка та інтерпретація результатів. Підрахуйте кількість набраних Вами балів, використовуючи наведену далі таблицю. Відзначимо, що найбільш високий рівень конфліктності припускає наявність рис характеру, що обумовлюють продукування конфліктів, використання конфликтогенов спілкування і, безумовно, підвищення конфліктності відносин у колективі.

- 17 балів - дуже низький рівень конфліктності.

- 20 - низький рівень конфліктності.

- 23 - рівень конфліктності нижче середнього.

- 26 - рівень конфліктності трохи нижче середнього.

- 29 - середній рівень конфліктності.

- 32 - рівень конфліктності трохи вище середнього.

- 35 - рівень конфліктності вище середнього.

- 38 - високий рівень конфліктності.

- 42 - дуже високий рівень конфліктності.

діагностика основних тенденцій поведінки у реальній групі»(автор — В. Сгефансон}

Інструкція

Необхідно дати відповідь «так», якщо ви згодні із твердженням, відповідь «ні», якщо ви з твердженням не згодні.

Текст опитувальника

1. Я критично налаштований на товаришів.

2. У мене виникає тривога, коли у групі починається конфлікт.

3. Я схильний дотримуватися порад лідера.

4. Я не схильний вступати у надто близькі стосунки з товаришами.

5. Мені подобається, коли у групі дружня атмосфера.

6. Я схильний суперечити лідеру.

7. Я симпатизую лише одному-двом членам групи.

8. Я уникаю зустрічей і зборів у групі.

9. Мені подобається похвала лідера.

10. Я незалежний у судженнях і манері поведінки.

11. Я готовий стати на чийсь бік у суперечці.

12. Я схильний керувати товаришами.

13. Мене радує спілкування з моїми нечисленними друзями.

14. Я зовні спокійний, наштовхуючись на ворожість з боку членів групи.

15. Я схильний підтримувати настрій і думку своєї групи.

16. Я не надаю уваги особистісним якостям членів групи.

17. Я схильний протиставляти свою ціль цілям групи, відволікати групу від досягнення поставлених нею завдань.

18. Мені подобається протиставляти себе лідеру.

19. Я хотів би зблизитися з окремими членами групи.

20. Я схильний залишатися нейтральним у суперечці.

21. Мені подобається, коли лідер активно керує групою.

22. Я надаю перевагу холоднокровному обговоренню проблеми.

23. Я недостатньо стриманий у вияві почуттів.

24. Я намагаюся згуртувати навколо себе однодумців.

25. Я не задоволений надто формальними стосунками у групі.

26. Коли мене звинувачують, я гублюся і мовчу.

27. Я схильний погоджуватися зі способом життя групи.

28. Я прив'язаний до групи більше, ніж до окремих її членів.

29. Я схильний загострювати і затягувати суперечку.

30. Я намагаюся бути в центрі уваги.

31. Мені хотілося б бути членом меншої групи.

32. Я схильний до компромісів.

33. Я відчуваю внутрішню стурбованість, коли лідер діє інакше, ніж очікувалося.

34. Я хворобливо ставлюся до зауважень товаришів.

35. Я можу бути хитрим та улесливим.

36. Я схильний взяти на себе керівництво групою.

37. Я відвертий у групі.

38. Під час розбіжностей у групі в Мене виникає занепокоєння (стурбованість).

39. Я не проти, щоб при плануванні роботи відповідальність узяв на себе лідер.

40. Я не схильний відповідати на вияв дружелюбності.

41. Я часто ображаюся на товаришів.

42. Я намагаюся налаштувати інших проти лідера.

43. Я легко заводжу знайомства поза групою.

44. Я намагаюся уникати втягнення у суперечку.

45. Я легко погоджуюся з пропозиціями інших членів групи.

46. Я чиню опір утворенню в нашому колективі угруповань.

47. Коли я роздратований, стаю глумливим та іронічним.

48. У мене виникає ворожість (неприязнь) до тих, хто намагається висунутися.

49. Я надаю перевагу меншій, але інтимнішій групі.

50. Я намагаюся не демонструвати свої інтимні почуття.

51. За розбіжностей у групі стаю на бік лідера.

52. Я ініціативний при встановленні контактів у спілкуванні.

53. Я намагаюся не критикувати товаришів.

54. Я схильний звертатися до лідера частіше, ніж до інших.

55. Мені не подобається, що стосунки у групі надто фамільярні.

56. Я полюбляю суперечності.

57. Я намагаюся підвищувати свій соціальний статус у групі.

58. Я схильний втручатися у спілкування товаришів і порушувати його.

59. Я запальний, схильний до сварок.

60. Я схильний висловлювати незадоволення лідером.

Оброблення результатів

По 1 балу слід виставляти за відповідь «так» і за відповідь «ні» по кожній із поєднаних пар тенденцій. Оскільки заперечення однієї тенденції є визнанням полярної, то кількість балів за відповіді «так» по одній шкалі і відповіді «ні» по шкалі протилежної тенденції додаються.

Ключ до діагностики

До шкал поєднаних тенденцій належать такі позиції опитувальника:

1. Залежність — 3. 9. 15. 21. 27. 33. 39. 45. 51. 54.

2. Незалежність — 6. 12. 18. 24. 30. 36. 42. 48. 57. 60.

3. Комунікабельність — 5. 7.13.19. 25. 31. 37. 43. 49. 52.

4. Некомунікабельність — 4. 10. 16. 22. 28. 34. 40. 46. 55.58.

5. Прийняття «боротьби» — 1. 11.17. 23. 29. 35. 41. 47. 56. 59.

6. Уникання «боротьби» — 2. 8. 14. 20. 26. 32. 38. 44. 50.53.

Якщо сума балів за будь-якою шкалою дорівнює сумі за протилежною або близька до неї, це свідчить про наявність внутрішнього конфлікту у піддослідного, зумовленого однаковим вираженням протилежних тенденцій поведінки у групі.

Перед Вами 8 запитань. На кожне питання запропоновано 3 варіанти відповіді. Відповідь на кожне питання занесіть в бланк (обводячи цифру, що відповідає вашому варіанту відповіді). В кінці підрахуйте загальну кількість балів.

1. У групі виникла суперечка на підвищених тонах. Ваша реакція:

а) не беру участі;

б) лише коротко висловлююся на захист тієї точки зору, що вважаю правильною;

в) активно втручаюся й «викликаю вогонь на себе».

2. Чи виступаєте ви на зборах (класних годинах) із критикою?

а) Не виступаю.

б) Тільки якщо маю для цього вагомі підстави.

в) Критикую завжди й з будь-якого приводу.

3. Чи часто ви сперечаєтеся з друзями?

а) Тільки жартома і якщо ця людина не вразлива.

б) Лише з принципових питань.

в) Суперечки — моя стихія.

4. Ви стоїте в черзі. Ваша реакція, якщо хтось намагається вас випередити:

а) обурююся в душі, але мовчу: собі дорожче;

б) зауважую — необхідно ж навчати грубіяна гарного тону;

в) проходжу вперед і починаю спостерігати за порядком.

5. Удома на обід подали несолоний суп. Ваша реакція:

а) не буду здіймати бурю через дурницю;

б) мовчки візьму сільничку;

в) не втримаюся від уїдливих зауважень і, можливо, демонстративно відмовлюся від їжі.

6. На вулиці або в транспорті вам наступили на ногу:

а) обурено подивлюся на кривдника;

б) сухо, без емоцій зроблю зауваження;

в) скажу все, що думаю, не соромлячись виразів.

7. Хтось із рідних придбав річ, що вам не подобається:

а) промовчу;

б) обмежуся коротким, але тактовним коментарем;

в) висловлю все, що я про це думаю.

8. Не пощастило, ви програли в лотерею купу грошей. Ваше ставлення:

а) намагатимусь здаватися байдужим, але дам собі слово ніколи більше не брати участь у цьому неподобстві;

б) не приховаю досади, але поставлюся до події з гумором, пообіцявши взяти реванш;

в) програш зіпсує мені настрій, подумаю, як помститися аферистам.

1

2

3

4

5

6

7

8

А

4

4

4

4

4

4

4

4

Б

2

2

2

2

2

2

2

2

В

0

0

0

0

0

0

0

0

Оцінювання результатів Оцінки: «а» — 4 бали, «б» — 2 бали, «в» — 0 балів.

22—32 бали. Ви тактовні й миролюбні, уникаєте суперечок і конфліктів, критичних ситуацій. Вислів «Платон мені друг, але істина дорожча!» не може бути вашим девізом. Вас іноді називають пристосованцем. Наберіться сміливості та (якщо обставини дозволяють) висловлюйтеся принципово.

12-20 балів. Вас вважають людиною конфліктною. Але це перебільшення. Ви конфліктуєте, тільки якщо немає іншого виходу, коли всі інші способи вичерпано. Ви здатні твердо відстоювати свою думку, не думаючи, як це відіб'ється на ставленні до вас товаришів. При цьому ви не «виходите за межі», не принижуєте інших. Усе це викликає до вас повагу.

До 10 балів. Суперечки й конфлікти — це ваша стихія. Адже ви любите критикувати інших, якщо ж почуєте зауваження на свою адресу — можете «з'їсти людину живцем». Це критика заради критики. Не будьте егоїстом. Дуже важко доводиться тим, хто поруч із вами. Ваша нестриманість відштовхує людей. Чи не тому у вас немає справжніх друзів? Спробуйте приборкати свій характер.

ДОДАТОК 4

СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ

Стиль

Сутність стратегії

Умови ефективного використання

Недоліки

Конкуренція (змагання)

Прагнення домогтися свого з завданням шкоди іншому

Результат дуже важливий. Володіння певною владою. Необхідність термінового рішення

При поразці незадоволеність. При перемозі – почуття провини. Непопулярність. Зіпсовані відносини

Уникнення

Ухиляння від відповідальності за рішення

Результат не дуже важливий. Відсутність влади. Збереження спокою. Бажання виграти час

Перехід конфлікту в приховану форму

Пристосування

Згладжування розбіжностей за рахунок власних інтересів

Предмет розбіжності більш важливий для іншого. Бажання зберегти мир. Правда на іншій стороні. Відсутністьвлади

Ви поступилися, рішення відкладається

Компроміс

Пошук рішень за рахунок взаємних поступок

Однакова влада. Взаємовиключні інтереси. Немає резерву часу. Інші стилі не ефективні

Отримання тільки половини очікуваного. Причини конфлікту повністю не усунуті

Співпраця

Пошук рішення, що задовольняє всіх учасників

Є час. Рішення важливо обом сторонам. Чітке розуміння точки зору іншого. Бажання зберегти стосунки

Тимчасові та енергетичні витрати. Не гарантованість успіху

ДОДАТОК 5

ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЕВІ

по профілактиці конфліктів

  • Пам'ятайте, що конфлікти набагато легше попередити, ніж завершити. Чим гостріше і довше конфлікт, тим важче його закінчити. Вчіть школярів захищати свої законні інтереси без конфліктів.

  • Ніколи не перетворюйте учнів на інструмент боротьби з адміністрацією школи, іншими вчителями, батьками школярів. Таким чином, ви і своїх цілей не доб'єтеся, і думку про себе колег і учнів зіпсуєте.

  • Постійно вчіться контролювати свої негативні емоції, вчіть цьому школярів. В процесі спілкування такі емоції виконують негативні функції. Донесіть до дітей, що негативні емоції:

- роблять руйнівний вплив на здоров'ї того, хто злиться;

- погіршують якість мислення;

- знижують об'єктивність оцінки тих, що оточують;

- за законом емоційного зараження викликають у відповідь неприязнь у партнера по спілкуванню.

  • Ніколи не з'ясовуйте відношення з дітьми, батьками школярів, колегами в присутності учнів.

  • Не прагніть радикально, швидко, лобовими методами переробляти учнів. Перевиховання і виховання школярів – процес тривалий, що вимагає від вчителя терпіння, розуму, такту і обережності.

  • Оцінюючи результати навчання і поведінку школяра, завжди спочатку звертайте увагу на те, що йому вдалося зробити і чого досягти. Лише після цього доречно і менш конфліктно сказати про недоліки учня. Опора на позитивне в навчанні і вихованні учнів, по-перше, дозволяє підвищити ефективність роботи вчителя, по-друге, сприяє профілактиці конфліктів між педагогами і школярами.

ДОДАТОК 6

Мета: проаналізувати сутність конфліктів, причини їх виникнення і шляхи розв’язання, розвинути толерантне ставлення до інших, напрацювати навички вироблення компромісу. 
Тип заняття: рольова гра. (вчителі,батьки ,учні)

Хід заняття
1.Класний керівник.
Доброго дня, шановні присутні! Сьогодні ми проведемо наше заняття у формі рольової гри. У вас буде можливість "зіграти" іншу людину, а, можливо, ситуацію з власного життя.Для цього поділимося на групи(батьки,вчителі,учні)
Спочатку давайте з'ясуємо питання, що стосуються нашої теми.
- Пропоную вам по черзі продовжити речення "Конфлікт для мене - це..."
- Чому бувають непорозуміння і конфлікти? (Люди різні, з різним досвідом, різними переконаннями, принципами, що інколи заважає бачити іншу людину, розуміти її почуття і інтереси.)
- Чи були ви коли–небудь учасниками якогось конфлікту? 
- Де у вас виникають конфлікти? 
- Час минає. Конфлікт проходить. Що ви відчуваєте, коли згадуєте про якийсь конфлікт?
Інформаційне повідомлення. 
Конфлікт — це:
• зіткнення протилежно спрямованих, несу¬місних тенденцій у свідомості окремої людини, у спілкуванні або стосунках індивідів чи груп людей, пов'язане з гострими негативними пере¬живаннями;
• наслідок невміння або небажання дорос¬лих брати до уваги розвиток особистості дитини і знайти їй нове місце поруч із собою.
В основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, що містить:
• суперечливі позиції сторін з якогось при¬воду;
• протилежні цілі чи засоби їхнього досяг¬нення;
• розбіжність інтересів бажань, прагнень опо¬нентів тощо.
Отже, кожен по-своєму сприймає конфлікт, з різними емоціями, але для більшості це малоприємне явище.
2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Вправа 1. «Малюнок мого настрою»

Учасникам групи пропонується намалювати свій настрій на аркуші паперу. Підкреслюється, що малюнок може бути як конкретним, так і абстрактним. Пропонуються різні образотворчі матеріали (гуаш, акварельні фарби, пастель, воскова крейда, олівці, фломастери)

Після того, як всі учасники виразили себе на аркуші паперу, пропонується показати малюнки один одному, розповісти про те, що саме змальоване на малюнку і який настрій відображає даний малюнок.

Вправа 2. «Руки» (клас ділиться на 2-3 групи, при виконанні іншої вправи учасники міняють склад груп).

Ведучий просить учасників стати в круг, піднявши праву руку. Він сполучає між собою руки учасників і просить не розтискати їх. Після цього, ведучий просить кожного з учасників підняти ліву руку і сполучає їх один з одним поверх вже сполучених правих, стежачи за тим, аби руки не тримали сусіди, і аби не виявилось, що два учасники тримають один одного за обидві руки. Після цього ведучий просить учасників розплутатися в один великий круг, не розчіпляючи рук.

Вправа вважається виконаною, якщо це вдалося або якщо замість круга учасники розплуталися у вісімку.

Вправа 3. «Лава»

Необхідний матеріал: круглі килимки діаметром 24-27 см, стільці.

Інструкція

«Я пропоную вам відправитися в подорож, в гори. Перед вами котлован з киплячою лавою. Потрібно перебратися через нього, обігнувши гірську гряду (перешкода із стільців) на іншу сторону. Для того, щоб ви могли виконати завдання вам пропонуються вогнетривкі килимки. Ви можете вставати на них і йти по лаві. Але, увага, килимки без зіткнення з людським тілом залишати не можна, і передавати їх можна лише вперед. Обережніше з горами. Торкатися до них також не можна. В разі порушення правил, вся команда повертається назад і починає виконання вправи знову. Чи все зрозуміло?»

Якщо учасники не зрозуміли інструкцію, ведучий пояснює все це ще раз, показуючи яку саме дорогу потрібно пройти і як можна вставати на килимки.

У вправі поважно стежити за ретельним дотриманням правил. Вправа має бути виконана правильно від початку до кінця. Лише тоді воно допоможе групі об'єднатися, використовуючи свої групові ресурси.

Після вправи обов'язкове обговорення.

Питання для обговорення:

  1. Що вам більш всього сподобалося в ході виконання цієї вправи?

  2. Що більш всього не сподобалося?

  3. як ви думаєте, чому ваша група змогла виконати цю вправу?

  4. Що їй заважало його виконувати?

  5. Як ви відчуваєте себе зараз, після того, як вправа виконана?

Вправа 4. «Імпульс»

Необхідний матеріал: секундомір.

Група стає в круг, взявшись за руки. Вибирається ведучий, який почне гру. На початку гри ведучий посилає «імпульс»: він знизує руку своєму правому, або лівому сусідові, який передає імпульс далі по кругу, поки сигнал не повертається до ведучого.

Після декількох спроб група приступає до виконання завдання. Дослідною дорогою група повинна визначити найменший час, за який вона зможе передавати імпульс по кругу. Психолог може допомогти гравцям, замірюючи секундоміром час передачі імпульсу.

Тепер імпульс передається в іншому напрямі. Психолог надає гравцям можливість поекспериментувати і вибрати відповідний темп, замірюючи час по секундоміру.

Нарешті група переходить до наступного етапу, на якому імпульс передається із закритими очима. Ведучі на кожному етапі повинні мінятися. На останньому етапі завдання ще більш ускладнюється: тепер імпульс передається відразу по двох напрямах: вліво і управо. Теоретично обоє імпульсів повинні зустрітися на рівній відстані від ведучого і повернутися назад. Групі потрібно дати час повправлятися, якщо один або обоє імпульсів було «втрачено». Хай гравці обговорять, який з імпульсів передається швидше, і відмітять час, за який вони можуть швидко і правильно передавати імпульси в обоє сторони одночасно.
Завдання 1. Учасникам пропонується кілька конфліктних ситуацій, розвиток яких вони розігрують в парах. Розподіл ролей можна вести за бажанням – хто з ким хоче бути разом у грі. Далі пропонується обдумати шляхи вирішення конфлікту. Через 30 хв. учасники повинні зібратися у визначеному місці і „розіграти” ситуацію, пробуючи знайти з неї вихід.
Приклади конфліктних ситуацій:
1. Ти домовилась (вся) з друзями йти на дискотеку з нагоди дня народження. А мама говорить: «Нікуди ти не підеш, пізно вже, ти ще мала (ий)!»
2. Друг взяв у тебе диск і обіцяв повернути через тиждень. З тих пір пройшов місяць, а диск він так і не повернув. А він дуже потрібний. Вчора ти подзвонив йому додому і нагадав про нього, він обіцяв, що принесе. А сьогодні говорить: «Вибач, я забув, куди я його поклав, і тепер не можу знайти».
Психологічний зміст гри: Актуалізація знань про різні стилі поведінки в ситуаціях міжособистісного конфлікту, їх демонстрація на життєвих прикладах.
Обговорення: Під час обговорення цієї рольової гри потрібно звернути увагу на те, що доцільність використання різних стилів поведінки в залежності від типу конфліктної ситуації може сильно змінюватися. Вибір стилів поведінки залежить від ступені близькості учасників конфлікту (в нашому прикладі: мама, друг), обґрунтованості їхніх вимог (переживання мами за сина чи доньку зрозуміло), взаємної залежності конфліктуючих сторін (з батьками потрібно ще довго разом жити, з другом навряд чи потрібно рвати дружні стосунки через диск).
Завдання 2. Рольова гра «Розв’яжи проблему». 
Групу ділимо на 3 підгрупи, які виконують відведені їм ролі: 
І група — «учні»; 
ІІ група — «педагоги»; 
ІІІ група — «батьки». 
Завдання 1. 
Написати кожній групі перелік проблем, які можуть призвести до конфліктних ситуацій і записати. 
Завдання 2. 
Кожна група обирає одну «найболючішу тему» проблеми. Групи пропонують шляхи вирішення даної проблеми відповідно до своїх ролей. Корней писав: «У суперечці не можна перемогти. Якщо ти програв – значить ти програв, якщо переміг – теж програв: Чому? (Здобвши перемогу, ви почуваєтесь чудово. А ваш співрозоник? Ви змусили його відчувати вашу перевагу. Ви зачепили його самолюбство. Він гнівався. Чи приємно вам про це згадувати?) Якщо ти прагнеш чогось досягти у житті, ніколи не витрачай часу на сварки, які псують настрій. Єдиний спосіб виграти у суперечці – це уникнути її. 
Під час конфлікту людина перебуває в стані емоційного збудження. Які ж емоції супроводжують конфлікт? (Негативні: злість, гнів, роздратування, розчарування). 
Вчені виявили, що жодна конфліктна ситуація не проходить організму безслідно. Адже регулює емоційний стан людини, насамперед нервова система. Образа, сварки, горе, гнів, заздрощі або прагнення помститися — усе це знижує захисні сили організму і скорочує життя. 
Як же вийти зі стану, який виник під впливом негативних емоцій? Насамперед вчіться контролювати свій настрій, відрізняти важливе від другорядного. 
Висновки. 
Пропоную вам ознайомитися зі способами виходу з конфлікту. Процес подолання конфліктів можна розбити на кілька стадій: 
1стадія. Спробуйте висловити проблему, що лежить в основі конфлікту, однією фразою, тобто чітко сформулюйте, через що відбувся конфлікт. 
2 стадія. Визначте основних учасників конфлікту, тобто тих людей, що 
опинились втягнутими в конфліктну ситуацію. 
3 стадія. Визначите проблемні точки зору обох конфліктуючих сторін на дану проблему, тобто з’ясуйте, чого домагаються конфліктуючі сторони. 
4 стадія. Визначте проблемні точки, зіткнення в інтересах конфліктуючих сторін, тобто безпосередньо причину конфлікту. 
5 стадія. Спільними зусиллями знайдіть шляхи виходу з конфліктної ситуації. 
Отже, намагайтеся бути не конфліктними особистостями. 
КЛАСНИЙ КЕРІВНИК. Способи вирішення конфліктних ситуацій різні у різних людей. Але слід пам’ятати: «Де згода – там перемога» (Співпраця). «З людьми завжди можна і варто домовитись!» (Компроміс, співробітництво – переговори). 
Будьте добрими один до одного, поважайте один одного, а якщо у вас все ж таки виникла неприємна ситуація, пам’ятайте, як можна її подолати. 
І наостанок, не забувайте, що до кожного потрібно відноситись так, як хочеш, щоб відносились до тебе.
- Станемо в коло, візьмемось за руки і уявімо як ми передаємо один одному найкращі побажання, тепло свого серця, добру енергію в простір, нехай вона дістанеться ще й іншим людям, зробить їх більш доброзичливими одне до одного…

ДОДАТОК 7

Заняття з елементами тренінгу

Конфлікти – це норма життя. Коли вам здається, що у вашому житті немає конфліктів, перевірте, чи є у вас пульс. ( Ч. Ліксон)
"Життя – це процес вирішення нескінченної кількості конфліктів. Людина не може уникнути їх. Вона може лише вирішити, брати участь у виробленні рішень або залишити це іншим" (Б. Вул)

Мета тренінгу - оптимізація поведінки учасників тренінгу в конфлікті і оволодіння конструктивними стратегіями рішення різноманітних конфліктів. Надати теоритичну інформацію про конфлікти, їх причини. Навчити методам виходу з конфлікту, дати рекомендації по конструктивному вирішенню конфлікту.

Завдання тренінгу:

1. Усвідомити конфлікт як природний стан процесу спільної діяльності, зрозуміти причини конфліктів.

2. Навчитись об‘єктивно оцінювати свої дії та вчинки і дії опонентів.

3. Навчитися усвідомлювати та ідентифікувати власні стратегії і стратегії опонента.

4. Засвоїти конструктивні стратегії вирішення конфліктів і механізми їх застосування.

5. Навчитися працювати з емоціями в конфлікті, їх регуляцію та відображення.

Матеріали: аркуші паперу; стікери; ручки; фломастери; ватмани; таблиця «Правила роботи»; малюнок; плакат «Що є позитивного у конфлікті?»; плакат «Способи вирішення конфліктів».

Хід заняття

Настрій.

Учні по черзі пропонують  тему останньої зустрічі в даному циклі і пояснюють, чому саме таку назву вибирають:

Щось у класі негаразд?

Щось у класі негаразд...

Щось у класі негаразд!

В нашому  класі все гаразд!

Друга вправа.Психолог просить пригадати, хто коли вперше зустрівся з колективом присутніх і висловити особисту думку про головну проблему колективу у формі: ”Закінчи речення”.

— „На дошці написані два речення. Давайте кожен спробує закінчити перше речення „Я навчаюсь в цьому класі...” і подумати та запропонувати, який знак ви б поставили  в кінці другого речення  - „В нашому класі все гаразд” - „!”, „?” чи щось інше.

         Психолог говорить першим, намагається висловити позитивну думку про класний колектив і підкреслює, що в кінці другого речення варто поставити  знак запитання.

         Учні по черзі висловлюють свою думку.

         Психолог підводить підсумок, наголошуючи на тому, що така зустріч у колі покликана знайти і розв’язати проблеми класу.

Психолог попередньо пише всі назви на дошці, тоді витирає те, що діти не згадали. Можна проголосувати. На дошці може залишитись одна, а можуть і всі теми – залежно від проблеми, обстановки в класі і т.п. Форсувати події і нав’язувати учням свою думку щодо психологічного клімату класу не варто – це підриває довір’я і робить подібну роботу менш ефективною.

— Сьогодні ми попрацюємо над актуальною темою для будь-якого колективу, будь-якої групи людей, що взаємодіє. Я розкажу Вам про конфлікти, причини їх виникнення та шляхи вирішення.

1. Знайомство

- Ми працюємо у колективі і знаємо один одного. Але уявіть, що ви потрапили у Райський сад. Походжаючи в ньому, можна спостерігати велику кількість апельсинів, лимонів, мандаринів, різних сортів яблук, слив, груш, полуниці та суниці, ківі, авокадо тощо. Оберіть щось одне і дайте відповідь на запитання: «Який я фрукт?».

- Якби я був фруктом, то я був би ... .

Опишіть сорт, смак, стиглість, колір тощо (кожен асоціює себе з певним фруктом і розповідає який він).

- От ми з вами краще познайомилися та більше дізналися один про одного.

2. Ознайомлення з правилами роботи

Щоб наша робота була плідною, треба погодити правилаза якими ми виконуватимемо її, ці правила обов'язкові для всіх:

1. Тут і тепер - предметом розмови можуть бути тільки емоції, думки, почуття, що відбуваються в даний момент.

2. Один в ефірі - поважати думку іншого, говорить тільки один, я в цей момент слухаю.

3. Принцип Я - всі висловлювання будуються з використанням особових займенників - «мені здається», «я думаю».

4. «Конфіденційність» - все, що говориться в групі, повинно залишатися всередині групи.

5. Пропозиції учасників ........

Правила записуються тренером на аркуші і залишаються до кінця заняття на видному місці.

3. Вправа «Очікування»

Мета:визначити сподівання і очікування учасників заняття.

- Ми познайомили вас з темою та метою нашого заняття. Будь ласка, подумайте і запишіть на стікерах свої очікування від заняття, розмістіть їх на нашому пісочному годиннику вгорі.

(Учасники розміщують очікування і озвучують їх).

- Наприкінці нашого заняття ви перемістите свою піщинку вниз настільки, наскільки справдилися ваші очікування.

4. Психолог (теоретичне повідомлення):

Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії.

Конфлікти є частиною повсякденного життя. Конфлікт у соціальній сфері як суперечка сторін, як протиріччя в їх інтересах і цілях природний, і тому неминучий, більш того, за словами відомого фахівця в області переговорів Р.Фішера, чим більш різноманітним стає світ, з тим більшим числом протиріч в інтересах доводиться стикатися. Психологи також відзначають, що конфлікт стимулює пошук рішення проблем. Крім того, конфлікт малої інтенсивності, вирішений мирно, може запобігти конфлікту серйознішому. Помічено, що в тих соціальних групах, де досить часті невеликі конфлікти, рідко доходить справа до великих протиріч. Питання полягає не в тому, щоб запобігти або не помітити конфлікт, а в тому, щоб запобігти конфліктній поведінці, пов'язаній з деструктивними, насильницькими способами вирішення протиріч, і направляти учасників на пошук взаємоприйнятного рішення.

5. Анкетування «Чи конфліктна ти людина» (бланк анкети на додатку)Робота самостійна. Кожному учаснику тренінгу роздається анкета з бланком для відповідей. Підраховує загальний бал кожен також самостійно. Потім психолог ознайомлює з результатами анкетування відповідно до набраної суми балів.

6. Вправа-розминка«Асоціації»

Мета: усвідомлення емоційного поля сприйняття конфлікту.

Інструкція: психолог бере аркуш і пише слово зверху вниз по буквах

К

О

Н

Ф

Л

І

К

Т

крик

обурення

нікчема

фронт

лайка

ізолятор

криза

тиранія

ПСИХОЛОГ звертає увагу групи, що ВСІ слова - негативні, тобто конфлікт сприймається тільки як погана, безвихідна ситуація. А потрібно шукати вихід, бачити хороше, розглядати конфлікт і як можливість почати нове, з'ясувати причину невдач, спосіб домовитися.

ЗАВДАННЯ - розписати по буквах те ж слово, але постаратися знайти позитив.

калина

оптимізм

новина

фундамент

людина

ідея

красномовство

толерантність

7. Вправа «Перетворення свинцю в золото»

- Конфлікти можуть викликати гнів, ненависть, ворожість, можуть призводити до насильства.

Деякі конфлікти закінчуються у залах суду або навіть війнами. Проте конфлікти несуть у собі потенціал численних сподіваних позитивних результатів.

Зараз кожен учасник звернеться до наступного зі словами: «Конфлікт – це погано ...». Той, до кого зверталися, відповідає: «Так, це погано, але ...» й намагається назвати якийсь позитив у конфлікті.

Ведучий підкріплює вправу плакатом.

«Що є позитивного у конфлікті?»

· Конфлікти показують проблеми, які мають бути вирішені.

· Конфлікти звертають увагу на те, що нам треба змінюватися.

· Конфлікти розкривають наші прагнення і бажання.

· Конфлікти з’ясовують, хто ми є, якими є наші цінності, а також допомагають нам зрозуміти іншу людину.

· Конфлікти послаблюють нудьгу, звертають увагу на нові цілі, стимулюють інтерес.

8. Вправа «Ми творимо»

Мета: продемонструвати неповторність кожної людини, зняття емоційного напруження.

Ведучий говорить, що потрібно робити, а учасники чітко виконують його інструкцію.

- Кожен з вас бере аркуш паперу і чітко виконує мою інструкцію:

*Складіть аркуш паперу вдвічі.

*Складіть аркуш паперу ще раз вдвічі.

*Відірвіть правий верхній кут.

*Складіть ще раз вдвічі і відірвіть ще раз правий верхній кут.

*Складіть ще раз вдвічі і відірвіть ще раз правий верхній кут.

*Закінчили. Розгорніть папір і подивіться, що у вас вийшло.

- Як могло таке статися? З чим пов’язана така розмаїтість малюнків?

- Завдання отримали одне, але кожен по різному виконав його. Ось і виходів із конфліктних ситуацій є багато.

— «Здійснюючи погані вчинки, ми знаходимо їм пояснення (вимушена ситуація, хтось змусив, іншого виходу не було), при цьому вчинки інших людей ми оцінюємо упереджено. Поведінку інших людей ми пояснюємо їхніми внутрішніми рисами або установками (тому що він жадібний, тому що він злий і т.д.), нехтуючи ситуаційними впливами, що змушують людину так поступити в даній ситуації ».

Крім того, в конфліктній ситуації сторони упереджено сприймають реальність і бачать тільки факти, що підтверджують їх інтерпретацію конфлікту. Приклад зі старокитайської літератури: «Пропала в однієї людини сокира. Подумав він на сина свого сусіда і став до нього придивлятися: ходить, ніби вкрав сокиру, дивиться, ніби вкрав сокиру, говорить, ніби вкрав сокиру.

    • Словом, кожен жест, кожен рух видають у ньому злодія. Але незабаром той чоловік став скопувати землю в долині і знайшов свою сокиру. На другий же день подивився він на сина сусіда: ні жестом, ні рухом не схожий той на злодія ».

Психолог (теоретичне повідомлення): Конфлікти бувають різні… Конфлікт між двома людьми, між групами, колективами, націями, державами… В основі кожного конфлікту лежить ситуація, яка включає протилежні позиції сторін із будь-якого приводу: неможливість отримати те, що потрібно, чи те, що хочеться; різні точки зору на одне й те ж питання. Але щоб конфлікт почав розвиватися, необхідний поштовх, коли одна із сторін починає діяти, зачіпаючи інтереси іншої.

—Тож як зрозуміти, що є небезпека конфлікту?

«Сигнали» конфлікту:

Ø ДИСКОМФОРТ. Інтуїтивно ми відчуваємо: щось не так, хоча словами це висловити важко. Малі діти в таких випадках починають плакати, капризувати, кричати.

Ø ІНЦИДЕНТ. Якась дрібниця викликає тимчасове хвилювання чи роздратування. Опонент потрапляє під "гарячу руку".

Ø НЕПОРОЗУМІННЯ. Дуже часто в ситуаціях непорозуміння ми можемо робити неправильні висновки з того, що відбувається. Як літературний прийом "непорозуміння" часто застосовують автори серіалів. Хтось із героїв щось неправильно почув, комусь невірно передали інформацію, когось переплутали з негативним героєм і спалахує конфлікт. Непорозуміння може посилюватися, якщо ситуація пов'язана із емоційною напругою одного із учасників конфлікту.

Ø НАПРУГА. Цей стан заважає спокійному сприйняттю іншої людини, її дій. Наші почуття стосовно цієї людини змінюються в гірший бік. Ситуація стає напруженою, в будь-який момент може спалахнути полум'я сварки.

Ø КРИЗА. Це важкий стан у житті людини, викликаний захворюванням, втратою друга, грошей, становища. Говорять і про вікові кризи, в тому числі кризу підліткового віку. У кризовому стані звичайні норми людської поведінки можуть втратити свою силу. Людина вдається до крайнощів: насильства, втрати контролю над емоціями, жорстких суперечок із взаємними образами.

Отже, як правило, конфлікт виникає, коли одна людина дозволяє собі ображати іншу. Невміння спілкуватися посилює суперечку і приводить до опору.

10. Вправа «Яблучко і черв'ячок»:Сядьте зручніше, закрийте очі і уявіть на хвилину, ніби Ви - яблуко. Стигле, соковите, красиве, ароматне, наливне яблучко, яке мальовничо висить на гілочці. Всі милуються Вами, захоплюються. Раптом звідки не візьмись, підповзає до Вас черв'як. І каже: «Зараз я тебе буду їсти!» Що б Ви відповіли черв'яку? Відкрийте очі і запишіть свою відповідь.

Психолог (теоретичне повідомлення):Кардинальним (принциповим) значенням в питанні вирішення конфлікту є вибір стратегії виходу з нього, що залежить від різних факторів: особистісні особливості опонента, рівень завданого збитку, статус опонента, можливі наслідки і т.д. Можна виділити п'ять основних способів виходу з конфліктної ситуації:( Додаток 4).

· Конкуренція;

· Компроміс;

· Співпраця;

· Уникнення;

· Пристосування.

Конкуренція, тобто суперництво, полягає в нав'язуванні протилежній стороні кращого рішення для себе. Такий стиль поведінки може використовувати людина, що володіє сильною волею, авторитетом, владою.

Компроміс як стратегію виходу з конфлікту необхідно застосовувати у випадку, коли сторони хочуть досягти згоди, врегулювати відносини.

Стратегія уникнення зазвичай реалізується, якщо конфлікт не зачіпає прямих інтересів сторін і немає необхідності відстоювати свої права.

Стратегія пристосування полягає в тому, що сторони діють спільно, відстоюючи при цьому власні інтереси, з метою згладжування конфліктної ситуації та відновлення стабільної робочої обстановки.

Співпраця як шлях вирішення конфлікту — це дії спрямовані на пошук рішення, що задовольняє обидві сторони, спільне обговорення розбіжностей.

Тепер, коли вам відомі способи виходу з конфліктної ситуації давайте проілюструємо їх результатами нашої вправи «Яблуко і черв'ячок».

Приклади відповідей:

Конкуренція: «Зараз як упаду на тебе і розчавлю!»

Уникнення: «Он, подивися, яка там симпатична груша!»

Компроміс: «Ну, добре, відкуси половинку, решту залиш моїм улюбленим господарям!»

Пристосування: «Така видно вже в мене доля тяжка!»

Співпраця: «Подивися, на землі є вже яблука,що впали, ти їх їси, вони теж смачні!

11. Вправа «Випадки шкільного життя»

Учасники об’єднуються у 5 груп.

- Зараз,будь ласка, наведіть приклад будь-якої конфліктної ситуації, яка може виникнути у школі. Знайдіть найпродуктивніший конструктивний спосіб розв’язання конфлікту.

Кожній групі роздано аркуш паперу, на якому ви запишете всі свої аргументи. Один учасник групи озвучить їх.

12. Вправа «Колектив, у якому панує сприятлива психологічна атмосфера»

Учасники об’єднуються у 5 груп.

- Пропонуємо вам зобразити будь-яким чином модель колективу, в якому б панував позитивний психологічний клімат, враховуючи і те, про що ми сьогодні говорили. На виготовлення моделей 5 хвилин, після цього групи мають зробити презентацію свого проекту.

Рефлексія:

- Хто був генератором ідей?

- Хто виконавцем?

- Чи були розбіжності? Як їх подолали?

- Що найцінніше у вашому проекті?

Після обговорення учасникам пропонують зруйнувати свої моделі.

Після того, як моделі було зруйновано, групам пропонують відтворити їх.

Рефлексія:

- Чи мають наші моделі зараз такий самий вигляд, як спочатку?

- Що легше зробити: відновити позитивний клімат у колективі чи запобігти його погіршенню?

13. Вправа «Зворотній зв’язок»

Інструкція: Тренер пропонує взяти учасникам папірці, де вони писали свої очікування від тренінгу і оцінити наскільки вони справдилися.

14. Вправа "Спасибі за приємне заняття"

Інструкція: - Будь ласка, встаньте в загальне коло. Я хочу запропонувати вам взяти участь в невеликій церемонії, яка допоможе нам висловити дружні почуття і вдячність одне одному. Гра проходить наступним чином: один з вас стає в центр, інший підходить до нього, потискує руку і вимовляє: «Спасибі за приємне заняття!». Обидва залишаються в центрі, як і раніше тримаючись за руки. Потім підходить третій учасник, бере за вільну руку або першого, або другого, потискує її і каже: «Спасибі за приємне заняття!» Таким чином, група в центрі кола постійно збільшується. Всі тримають один одного за руки. Коли до вашої групи приєднається останній учасник, замкніть коло і закінчіть церемонію безмовним міцним триразовим потиском рук.

Тема: Я і колектив

Мета: Допомагати усвідомити цінність особистості, важливість колективу в житті людини; розвивати життєві навички толерантності; сприяти більш швидкому встановленню товариських відносин між підлітками.

Клас: 5

Обладнання та матеріали: малюнок великого сонця, маленькі сонечка-смайлики, скринька з дзеркалом, роздатковий текстовий матеріал, різнокольорові паперові долоньки, аудіо записи веселої музики, дитячі кубики, кошик для сміття, кольоровий папір, презентація.

Форма проведення заходу : година спілкування з елементами тренінгу.

Хід заходу

(Учнів заздалегідь об’єднано в 4 групи)

—Діти! На вулиці холодно і непривітно, а в нашому класі тепло і затишно, бо п’ятикласники зібралися разом, щоб провести годину спілкування. А ще тому, що до нас у клас завітало сонечко. Подивіться, яке воно добре, усміхнене. У нього, мабуть, сьогодні хороший настрій! А який настрій у вас? У вас на партах є теж сонечка – смайлики. Будь ласка, оберіть і покажіть той, який відповідає вашому настрою. Я бачу, що не у всіх усміхнені сонечка – смайлики. Мабуть, хвилюєтеся. Сподіваюсь, що в процесі спілкування ваш настрій стане кращим.

  • Тема нашої години спілкування: «Я і колектив».

Мета заняття:

  • Вчитися розуміти один одного, аналізувати думки, вчинки своїх товаришів;

  • Перевірити, як ми ставимось до себе, до оточення;

  • Вчитися жити в мирі та злагоді;

  • Налагоджувати доброзичливі стосунки в колективі;

  • Прищеплювати навички культури спілкування;

  • Виховувати повагу один до одного, відповідальність за свої слова і вчинки.

Сьогодні ви працюватимете в групах, тому пригадаймо правила роботи в них:

  1. Будь  активним.

  2. Якщо хтось говорить, слухай.

  3. Кожний говорить по черзі, а не всі водночас.

  4. Якщо хочеш висловитись, підніми руку.

  5. Не смійся, коли хтось говорить (за винятком, коли хтось жартує).

  6. Кожна думка має право на існування і висловлення.

– Якщо ви будете дотримуватись цих правил, то наше заняття буде обов’язково хорошим і сонячним.

— А почнемо ми нашу роботу з однієї цікавої вправи. Станьмо в одне велике коло.(Учні утворюють коло). Скажіть, як ви розумієте значення слова «унікальний»? (Інший, не схожий не інших, неповторний). У мене в руках чарівна скринька. Зараз ви передаватимете її один одному. Той, хто одержує скриньку, повинен зазирнути всередину. Там, на дні, ви побачите найунікальнішу людину на землі. Посміхніться їй мовчки і передайте скриньку сусідові.

  1. Вправа «Дзеркало»

Звучить музика «Від усмішки хмурий день світліш»

— Хто ж ця унікальна й неповторна людина? (Відповіді учнів.)

Як же вам відповіла ця людина на вашу посмішку? (Відповіді учнів.)

Отже, кожен з вас – унікальна і неповторна людина. Як же нам треба ставитися до цієї унікальної та неповторної людини?Щоб відповісти на це запитання зробимо таку вправу.

2.Вправа «Будь собою»

Кожна група зараз отримає картку з висловлюваннями. Обговоріть зміст картки в групі та знайдіть свій коментар-висновок щодо поведінки учнів у класі.

Висловлювання для першої групи: «Як би садівникові не подобалися троянди, він не здатен змусити всі квітки у своєму саду стати подібними до них».

Висловлювання для другої групи: «На колір і смак товаришів брак».

Висловлювання для третьої групи: «Будь тим, хто ти є, і роби те, що зможеш».

Висловлювання для четвертої групи: «У кожного свої недоліки».

(Поки учні готуються, соціальний педагог прикріплює кожному на спину папірці зеленого та синього кольору, а одному – білого.

— До слова запрошуємо спікерів.(Кожна група по черзі презентує результати своєї роботи).

Який висновок ми можемо зробити із цієї вправи?

Висновок учнів: Кожна людина унікальна і неповторна. Кожен з вас –  унікальний та неповторний. Але ви на світі не одні. Вас оточують люди, з якими ви спілкуєтеся, відпочиваєте, навчаєтеся. І вам потрібно вчитися жити в колективі, зокрема в класному колективі. Тому ми повинні дбайливо, з любов’ю та повагою ставитися до себе й оточення, приймати себе й інших такими, як є, тобто ставитись до себе й інших толерантно.

3.Вправа «Самотній білий»

—А тепер трішки розважимося. Кожному з вас я тільки що почепила на спину аркуші певного кольору. Об’єднайтеся в групи за кольором: зелені з одного боку, сині – з іншого. Отже, хто швидше створить команду: сині чи зелені? Приготувалися: раз, два, три! Перемогла команда….

(Діти об’єдналися в дві групи, лише один учень не ввійшов до жодної групи – у нього папірець білого кольору.)

— (запитує у «самотнього білого»).

– А чому ти залишився один?

– Що ти відчував, коли зрозумів, що ти такий один і тобі немає пари?

– Чи потрапляв ти в подібну ситуацію в житті?

– Чи схожі почуття ти переживав в цій ситуації?

Далі соціальний педагог пропонує запитання до учасників, які знайшли схожих на себе:

  • Якими були ваші відчуття?

  • Як ви знайшли одне одного?

  • – Що ви відчували стосовно самотнього учасника?

  • Чи хотіли б ви опинитися на його місці? Чому?

Який висновок ми можемо зробити із цієї вправи?

Висновок учнів: Важко бути самотньому. Тому важливо не відкидати людей, якщо вони чимось нам не подобаються, терпимо ставитись до кожної людини.

  1. Вправа « Асоціації»

— Що ви уявляєте, коли чуєте слово»колектив»?

(Учні створюють асоціативний кущ до слова «колектив», підбирають синоніми)

Колектив: дружба, спільні захоплення, спільна праця, повага одне до одного, допомога, підтримка, друзі, спілкування, спільна мета.

— Які ж риси нам потрібні, щоб у колективі всім було затишно і комфортно? Спробуємо разом виробити риси колективізму. Зараз я вам роздам картки з надрукованими казками. Ваше завдання: зробити з казки висновок, який би перегукувався з темою нашого заняття.

(Учні виконують завдання.

 Текст для першої групи: «Лебідь, рак і щука»

Текст для другої групи: «Ріпка»

Текст для третьої групи: «Маленька рибка і біб»

Текст для четвертої групи: «Ведмідь і павучок»

Висновки:

перша група: спільна мета,

друга група: взаємодопомога,

третя група: уміння спілкуватися,

четверта група: взаєморозуміння.

  1. Вправа «Казка»

— А я підготувала вам свою казку.

Жила-була на світі сім’я. Вона була непроста. Налічувала понад сто чоловік, і усі були такі різні. Сім’я займала ціле село. Так і жили всією ріднею, всім селом. Ви запитаєте: «Хіба мало великих сімей на світі?» Але річ у тому, що сім’я була особлива. Мир і злагода панували в ній. В селі не було ні сварок, ні бійок.

Дійшов поговір про цю родину до самого владики країни. І вирішив він дізнатися, як селяни досягли такого ладу Прийшов до голови родини і сказав: «Розкажи, як ти досягаєш такої злагоди та миру в своїй сім’ї?» Той взяв аркуш і став писати. Писав довго, потім передав папірець владиці.

Як ви думаєте, які слова написав на аркуші голова родини?

(Відповіді учнів)

На ньому було написано три слова: «любов», «прощення», «терпіння». І в кінці аркуша: «сто разів любов», «сто разів прощення», і «сто разів терпіння». Прочитав владика, почухав за вухо і сказав:

  • Це і все?

  • Так, – відповів старий, – це і є основа будь якої сім’ї.

І, подумавши, додав:

– І світу теж.

Отже, для того, щоб колектив був міцним, треба мати спільну мету, допомагати одне одному, розуміти одне одного, уміти спілкуватися, любити та прощати одне одного.

Наш клас – це маленька сім’я. Хотілося б, щоб в нашій сім’ї завжди панували доброта, пошана, любов, взаєморозуміння.

Тобто усім разом в колективі бути гарними друзями.

Вправа «Утвори речення»

Про важливість дружби говорили з давніх-давен. Утворіть і запишіть речення – прислів’я,

з’єднавши правильно ліву та праву частину.

7.Гра «Так чи ні»

Мета. Вчити висловлювати оцінні судження

– Чи завжди ви погоджуєтеся з думкою товариша?

– А чи бувають випадки, коли ви думаєте інакше?

– А погодитесь ви з моїми думками?

  1. Друг – це той, з ким мені добре. (так)

2.Мій друг дружить тільки зі мною. (ні)

3.Мій друг не може гратися з іншими, бо я ображуся. (ні)

4.Друг має бути сміливим і захищати мене. (ні)

5.Друг завжди робить те, що я хочу.(ні)

6.Друг завжди поруч зі мною.(та)

7.Друзі ніколи не сваряться.(ні)

8.Друг завжди допоможе в біді.(так)

9.Я не дружу з тими, хто негарний. (ні)

  1. Друг – це той, хто не вчить поганого. (так)

(Якщо думка дитини не збігається з думкою більшості, треба заслухати її думку.)

8.Тест «Чи гарний ви друг»:

—Ви хочете щоб до вас гарно ставились, дружили з вами. А чи гарні ви друзі? Допоможе це з’ясувати тест «Чи гарний ти друг?»

  1. Ви знаєте багато цікавих історій про одного зі своїх приятелів. Що ви зробите:

а) розповісте їх іншим людям;

б) розповісте, не назвавши імен;

в) залишите історії при собі?

  1. Ваш друг часто бере щось у вас, але ніколи не повертає взяту річ. Зараз він хотів би взяти коштовну відеокамеру. Що ви будете робити:

а) скажете, що зараз камери у вас немає;

б) дасте її, порадившись з батьками;

в) відмовите, якщо є причина?

  1. Друг випадково розбив ваш годинник. Ваші дії:

а) відмовитесь від нового годинника, але влаштуєте маленький скандал.

б) вимагатимете гроші;

в) скажете, що і без того збиралися купити новий;

  1. Ваш друг підтримує відносини з людиною, яка вам не подобається. У такому випадку:

а) скажете другові, що він повинен вибрати між вами й іншим.

б) припините стосунки з другом; :

в) нічого не скажете і будете продовжувати дружні відносини;

  1. Почуваєте, що у вашого друга незабаром будуть великі неприємності. Тоді ви:

а) порвете стосунки з ним, щоб не постраждати самому;

б) продовжите дружбу.

в) відверто поговорите з ним;

  1. Вважаєте, що дійсний друг повинен:

а) ділитися з вами всім;

б) залишати свої думки і проблеми при собі.

в) говорити тільки те, що хоче;

  1. Вам відомо, що другові потрібні гроші, і у вас їх досить, щоб, йому їх дати. Ви говорите:

а) «переб’єшся! Мені вони й самому стануть у нагоді».

б) «візьми їх, доставиш мені задоволення»;

в) «згадай, скільки разів ти мені допомагав. Моя послуга ніщо в порівнянні з цим»;

  1. Що ви зробите, якщо вам потрібно позичити гроші в друга:

а) натякнете здалеку;

б) попросите в борг;

в) нічого йому не скажете.

  1. Ваш друг купив одяг, що, як вам здається, йому не пасує, тоді ви:

а) скажете, що він виглядає смішно;

б) скажете, що ця річ не для нього, і поясните, чому;

в) нічого не скажете.

  1. Ви вважаєте, що ваш друг:

а) менш розумний, ніж ви;

б) більш розумний, ніж ви;

в) ви обидва на одному інтелектуальному рівні.

Підрахунок балів

а б в

1 2 3

Результати

21—З0 балів: ви справжній друг, ви будете робити так само.

15—20 балів: у вас є друзі, але, як більшість з нас, ви іноді не виказуєте в стосунках належного розуміння. Коли не знаєте, як реагувати, спробуйте поставити себе на місце іншої людини.

10—14 балів: ви схильні більше звертати увагу на себе, ніж на інших. Ця ваша риса — бар’єр перед справжньою дружбою. Щоб стати гарним другом, потрібно виявляти більше інтересу до інших людей.

9.Вправа «Ситуації»

Бачимо, наш клас не завжди можна вважати однією дружньою командою, не все у нас буває гладко, не завжди ви поводите себе як слід. Вам не вистачає уміння вислухати одне одного, терпіння та взаємної підтримки Необхідно зважити на це, спробувати змінити ситуацію на краще і розпочати робити це з себе вже сьогодні.

У кожного з нас у житті виникають різні ситуації, і кожен по своєму виходить із них. Давайте тепер спробуємо разом це зробити. Як би ви вчинили в таких ситуаціях?

Ситуація 1

У класі хтось розмалював парту. Коли класний керівник помітив це, він почав вимагати від учня, який за нею прикріплений, пояснень: «Хто і коли це зробив?»  Учень сказав: «Я знаю, хто розмалював парту, але не можу сказати, тому що не хочу зраджувати друга».

Вчитель попросив цього учня вимити парту.

Запитання:

Як би ви вчинили на місці цього учня?

Хто мав вимити парту?

Ситуація 2

Одного разу взимку однокласники грали у сніжки біля школи. Раптом хтось поцілив одному з хлопців сніжком в обличчя. Не з’ясувавши, хто саме зробив йому боляче, хлопчик підійшов до першого-ліпшого однокласника і став вимагати вибачення. Той обурився, і суперечка перейшла у бійку.

Запропонуйте розумне вирішення цього конфлікту.

Запитання:

Як би ви вчинили на місці цього учня?

Як у цій ситуації мали б повестися дівчинка, учитель і однокласники?

Ситуація 3

Твій друг не виконав домашнє завдання і просить зошита, щоб списати.

Запитання:

Як би ви вчинили в цій ситуації?

Ситуація 4

Учениця відповідає біля дошки. Але варто дівчинці трошки замислитись, як однокласники відразу піднімають руки, щоб відповісти. Деякі з них висловлюють невдоволення і кепкують, що дівчинка „не знає відповіді на таке просте запитання”. Учениця, хвилюючись, починає плутатись і невдовзі зовсім збивається, на її очах виступають сльози.

Запитання:

Як у цій ситуації мали б повестися дівчинка, учитель і однокласники?

10.Вправа «Кошик для сміття»

– А які ж риси ускладнюють відносини в колективі?

(Учні називають: невпевненість у собі, пихатість, гордість, брехливість, злість, недовіра, підозрілість, коли в очі кажуть одне, а поза очі інше, коли доносять одне на одного)

– А тепер запишіть риси, які ускладнюють ваше життя на окремих аркушах, спробуйте найдужче їх зім’яти і викиньте ваші погані риси у кошик для сміття.

(Учні викидають папірці в кошик для сміття)

11.Вправа «Будинок»

– Ось ми і позбавились тих рис характеру, які заважають нам жити в колективі. І тепер наш клас – це великий дружний колектив, у якому діти вміють між собою спілкуватися, толерантні, допомагають один одному і мають спільну мету. Тож спробуємо щось зробити разом: з кубиків, які лежать на столі створимо будинок.

(Учні по черзі викладають кубики, будують дім)

– Цей будинок – символ нашого колективу. А що буде, якщо ми виймемо один із кубиків? (Будиночок завалиться)

– Який же висновок ми можемо зробити?

(Учні роблять висновок, що життя в колективі залежить від кожного).

– Так, життя в колективі залежить від кожного, і я впевнена, що кожен з вас має ті хороші риси характеру, які допоможуть створити міцний колектив однодумців.

12.Вправа «Долоні»

– Діти, у вас на партах є долоньки. Посередині долоньки напишіть своє ім’я, а на пальцях свої найкращі риси характеру, які допомагають вам дружити, які мають бути у справжнього друга. Прикріпіть долоньки до нашого великого сонечка колективу. А допоможе вам в цьому інформаційна карта «Риси характеру».

(Учні виходять до сонечка і кріплять долоньки.)

Притча про цвяхи

Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок цвяхів і звелів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втрачає терпець і з кимось свариться. У перший день він забив37 цвяхів. Згодомнавчився контролювати себе, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше опановувати свої емоції,ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це.

Тоді батько звелів синові витягати з паркана по одному цвяху в ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.

Минав час, і згодом син зміг похвалитися батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько відповів: «ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося… Паркан уже ніколи не буде таким, як колись».

Якщо ви з кимось сваритеся й говорите щось неприємне, то залишаєте після себе такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани залишаються, незважаючи на те, скільки разів ви потім перепросите. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні.

Не залишайте на своєму шляху дірок! Не забивайте цвяхів ворожнечі, непорозуміння, жорстокості в душі людей! Будьте толерантними!

Якщо ви протягом сьогоднішньої розмови відчули, що досі поводилися не так, як годиться справжньому товаришеві, і вирішили виправити свої помилки, то це плюс. Адже головне — вчасно усвідомити свою помилку, подивитися на себе критично і разом спробувати знайти шляхи подолання труднощів у спілкуванні.

Рефлексія.

Прийом»Незакінчені речення»

  • Сьогодні на занятті я зрозумів…

  • Я дізнався, що …

  • Щоб поліпшити відносини в нашому класі, потрібно…

  • Людину можна назвати другом, якщо вона…

–  Діти, чи досягли ми поставленої мети? Просигналізуйте, будь ласка смайликами.

Подивіться, усі смайлики посміхаються? Пам’ятайте, майже все в людині призначене для себе: очі – дивитися, вуха – слухати, рот – приймати їжу, і тільки посмішка призначена для інших. Тож посміхайтеся частіше і світ навколо вас стане кращим.

(Перегляд відеоролику про посмішку)

Хай на вашому життєвому шляху ніколи не зустрічаються грубість і лють вітру. Хай доброта і дружелюбність сонця, тепло і ніжність його променів завжди зігрівають і освітлюють вас. У кожного з ас є крапелька сонця. Геніальний Сократ вивів формулу: «У кожній людині є сонце, тільки дайте йому світити». Хай ваше сонце сяє яскраво, ясно і довго. Хай негаразди, невдачі, прикрощі не зможуть його згасити. Поділіться своїм світлом і теплом з оточенням.

Знову станьмо в коло та проголосимо девіз усіх дружніх колективів.

(П’ятикласники стають в коло, кладуть долоньку до долоньки і проголошують: «Один за всіх, і всі – за одного!»

Додаток 1

Ведмідь і павучок

(Українська народна казка)

Одного разу після довгої мандрівки по лісу Ведмідь заліз у cвій барліг й заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе Павучок.

– Що це ти собі надумав? По мені, ведмедеві, лазити?! – роздратовано закричав Ведмідь. Розсердився на павучка і хотів був його вбити. Що міг вдіяти маленький павучок проти такого велетня

– Даруйте, дядьку! Я більше не буду, – почав благати Павучок ведмедя. – Відпустіть, я Вам ще в пригоді стану!
– Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити? – здивувався старий Ведмідь. – Яка може бути з тебе поміч?

Але все-таки пожалів маленького і відпустив.

Через деякий час у ліс прийшли мисливці. Ходять, блукають у лісній гущавині, то в один бік, то в другий, а дичини нема. Хотіли вже повертатися, але несподівано натрапили на сліди Ведмедя.

—О,Миколо,дивись!Та то ж сліди!
— О, то мабуть ведмідь. То його сліди!

Отож мисливці почали за ним ганятися. Бідний ведмідь не знав куди подітися, щоб урятуватись від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил. Аж раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди. Павучок це бачив і одразу про все здогадався.

Поліз скоренько до тієї ями і швидко-швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі. Посидів трохи, аж тут біжать мисливці. Прибігли й стали неподалік від скелі.

– А може наш бурмило сидить у тій ямі, що під скелею? – сказав один з мисливців.
– Та ні. Туди він не міг залізти – озвався другий мисливець. – Хіба не бачиш – там повно павутиння. Якби Ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би, хіба не так?.
– Це правда! Це правда! Це правда! – підтвердили інші мисливці.

Постояли, покрутились та й пішли далі на пошуки. А старий бурмило сидить тихенько у тій ямі та від страху, ані живий, ані мертвий… Так злякався, бідолаха, що не смів навіть поворухнутись і сидів там довго-довго. Та врешті вирішив визирнути, подивитись, чи немає якоїсь небезпеки. Лізе ведмідь з тої ями і очам своїм не вірить. Яма поснована густим павутинням. А павучок гойдається на ньому і сміється.

– Бачите, дядьку! – озвався він до ведмедя – Якби не моє павутиння, то Вас давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли то і я Вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається!»
– Щиро тобі дякую, Павуче, що ти врятував мене від смерті, – відповів зі сльозами на очах старий ведмідь.

Відтоді Ведмідь ставився до Павучка з великою повагою і вдячністю.

Лебідь, рак та щука

(байка)

У товаристві лад — усяк тому радіє;
Дурне безладдя лихо діє,
І діло, як на гріх,
Не діло — тільки сміх.

Колись-то Лебідь, Рак та Щука
Приставить хуру узялись.
От троє разом запряглись,
Смикнули — катма ходу…
Що за морока? Що робить?
А й не велика, бачся, штука,—
Так Лебідь рветься підлетіть,
Рак упирається, а Щука тягне в воду.
Хто винен з них, хто ні — судить не нам,
Та тільки хура й досі там.

Ріпка

(Українська народна казка)

В одному чудесному селі жив коли давно-предавно чоловік, котрий мав жінку, внучку Марушку,  собаку Жучку, кота Мурчика.
Коли наступила тепла весна, все навкруги зазеленіло, дід взяв лопату і пішов на грядки, скопав і посадив зернятко ріпки. Росла ріпка, росла, а дід за нею доглядав.
А коли прийшла золота осінь пішов дід ріпку рвати. Обійшов кругом неї, а вона така велика-превелика виросла, взяв дід за чуб ріпку тягне-тягне, а витягти не може. Пішов дід кликати бабу.
– Йди, поможи мені ріпку витягти!
Прийшла баба на город, взявся дід за ріпку, а баба за діда. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Пішла баба кликати на допомогу внучку Марушку.
– А йди, онучко, не сиди, ріпку вирвати поможи!
Прийшла Марушка на допомогу. Взявся дід за ріпку. Баба за діда, внучка за бабу, тягнуть-тягнуть, а витягти ріпку не можуть. Пішла внучка кликати собачку Жучку.
– А йди, Жучко, та поможи нам витягти ріпку?
Прибігла собачка ріпку виривати. От взялися: дід за ріпку, баба за діда, внучка за бабу, Жучка за внучку. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Побігла Жучка кликати кота Мурчика.
– А йди, Мурчику, та допоможи нам витягти ріпку!
Прибіг кіт, взявся за собачку, собачка за внучку, внучка за бабу, баба за діда, дід за ріпку. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Пішов Мурчик кликати на допомогу мишку. Прибігла мишка, взялася за кота, кіт за собаку, собачка за внучку, внучка за бабу, баба за діда, дід за ріпку. Тягнуть-тягнуть, та як попадають, і ріпка зверху. А мишка плиг під ріпку і заховалася. От таку велику ріпку виростив дід у себе на городі.
І я там була, ту ріпку бачила, а хто не вірить, хай перевірить.

Маленька рибка і біб

(Українська народна казка)

Над берегом річки ріс біб, а в річці плавала маленька рибка. Побачила рибка боба, згадала, що слід привітатися та й сказала:

— Як ся маєш, старечий (бідняцький) хлібе?

Біб розсердився і не залишився в боргу, а відповів уїдливо:

— А як ти ся маєш, Розплюйхлібе?

Образилась маленька рибка і зі слізьми попливла до мами, пожалітися на дошкульні слова боба. Вислухала її мама і вирішила повчити доньку ввічливості.

Попливли вони двоє до берега річки, і звернулась старша рибка до боба

— Як ся маєш, Ситий Столе?

Тоді Біб усміхнувся і шанобливо відповів:

— Здоровенька була, Панський Столе!

Обернулася старша рибка до здивованої доньки і сказала:

— Як ти привіталася, так тобі і відповіли. Який «добридень», таке й «доброго здоров’я».

Додаток 2

«Як би садівникові не подобалися троянди, він не здатен змусити всі квітки у своєму саду стати подібними до них».

«На колір і смак товаришів брак».

 «Будь тим, хто ти є, і роби те, що зможеш».

     «У кожного свої недоліки». 

Додаток 3

Ситуація 1

У класі хтось розмалював парту. Коли класний керівник помітив це, він почав вимагати від учня, який за нею прикріплений, пояснень: «Хто і коли це зробив?»  Учень сказав: «Я знаю, хто розмалював парту, але не можу сказати, тому що не хочу зраджувати друга».

Вчитель попросив цього учня вимити парту.

Запитання:

Як би ви вчинили на місці цього учня?

Хто мав вимити парту?

Ситуація 2

Одного разу взимку однокласники грали у сніжки біля школи. Раптом хтось поцілив одному з хлопців сніжком в обличчя. Не з’ясувавши, хто саме зробив йому боляче, хлопчик підійшов до першого-ліпшого однокласника і став вимагати вибачення. Той обурився, і суперечка перейшла у бійку.

Запропонуйте розумне вирішення цього конфлікту.

Запитання:

Як би ви вчинили на місці цього учня?

Ситуація 3

Твій друг не виконав домашнє завдання і просить зошита, щоб списати.

Запитання:

Як би ви вчинили в цій ситуації?

Ситуація 4

Учениця відповідає біля дошки. Але варто дівчинці трошки замислитись, як однокласники відразу піднімають руки, щоб відповісти. Деякі з них висловлюють невдоволення і кепкують, що дівчинка „не знає відповіді на таке просте запитання”. Учениця, хвилюючись, починає плутатись і невдовзі зовсім збивається, на її очах виступають сльози.

Запитання:

Як у цій ситуації мали б повестися дівчинка, учитель і однокласники?

Мета: допомогти учасникам тренінгу зрозуміти природу конфліктів причини їх виникнення та шляхи подолання; набуття практичних навичок конструктивної поведінки в конфліктній ситуації.
Обладнання: бейджики, фломастери, кольорові олівці, журнали, ножиці стікери, плакат « Пісочний годинник», ватман, графік « Шляхи подолання конфліктів», пам’ятка « 5 сходинок дій в конфлікті», плакат з правилами групи.

Структура тренінгу

Хід тренінгу.

Вправа « Знайомство»
Мета: познайомити учасників між собою, створити комфортну атмосферу для подальшої роботи.
Учасники сидять по колу і по черзі називають своє ім’я, а також 3 свої найважливіші характеристики. Наприклад: « Люда, я весела, хитра, енергійна.»
Правила групи
Учасникам пропонується обсудити перелік правил по яким зазвичай працює тренінгова група. Проводиться дискусія, учасники можуть добавити свої правила. Приклад правил:
 приходити вчасно;
 вимкнути мобільні телефони;
 правило «тут і зараз»;
 правило «піднятої руки»;
 правило добровільної активності;
 говорити по черзі й коротко;
 не критикувати;
 бути толерантними;
 Правило «стоп»;
 Не оцінювати.
Вправа « Очікування»
Мета: визначити, очікування учасників, щодо проблематики тренінгу.
На стікерах учасники пишуть свої очікування від тренінгу і прикріплюють стікери у верхній частині малюнку пісочного годинника
Вправа « Машина» 
Мета: сформувати позитивний психологічний клімат у групі, підвищити рівень довіри між учасниками.
Учасники встають по колу і отримують завдання, створити автомобіль, кожен учасник повинен бути певною частиною автомобіля. Потім автомобіль повинен поїздити.
Вправа « Моя карта конфлікту»( 3D модель конфлікту)
Мета: сформувати у учасників уявлення про конфлікт, його види та структуру.
Учасникам пропонується намалювати «конфлікт» яким вони його уявляють, потім кожен презентує свій малюнок. Після виконання завдання учасники сідають у коло і по черзі розповідають, що намалювало, що означає цей малюнок. Потім малюнки розташовуються по певним смисловим групам: конфлікт ролей, конфлікт бажань,конфлікт норм поведінки.
Інформаційне повідомлення (конфлікт, його види.)
Вправа « Що б зробили ви?»
Мета: розмежувати такі поняття, як стосунки, емоції поведінка.
Учасники поділяються на групи по 3—4 чоловіка. Кожній групі роздається лист з описом ситуацій, а один аркуш "думки і почуття". Учасники знайомляться із ситуаціями, і обговорюють такі питання:
- Що повинен думати її головний учасник?
- Що може відчувати її головний учасник?
- В чому складність ситуації?
Групи заповнюють таблицю, проходить обговорення вправи в колі:
- Як ви гадаєте, в реальному житті реакції учасників конфліктів у подібних ситуаціях були б однаковими чи ні?
- Які емоції ви відчуваєте в конфліктній ситуації?
- Чому важливо знати свої думки і почуття?
Висновок: якщо ми краще розберемося в своїх почуттях і дуках, ми зможемо зрозуміти думки і почуття інших. Зрозумівши це, ми зможемо зрозуміти їх поведінку. Люди ведуть себе по різному в залежності від того, що вони думають і що відчувають.
Вправа « Вузький мостик»
Мета: відпрацювання на практиці шляхів виходу з конфліктної ситуації.
. Ведучий пояснює ситуацію: «Ви йдете назустріч один одному по дуже вузькому містку, перекинутому над водою. В центрі містка ви зустрілися, і завдання розійтися на середині містка. Місток – це лінія. Хто поставить ногу за нею – впаде в воду. Намагайтесь розійтись на містку так, щоб не впасти. Пари учасників підбираються випадково. Якщо велика кількість учасників, може одночасно функціонувати 2-3 містка.
Вправа проходить більш емоційно, якщо використовується не просто полоса ні рівній підлозі, а невелике підвищення (наприклад для цієї мети добре підходить перевернута гімнастична лавочка). Якщо ж такої можливості немає, потрібно провести на підлозі пряму полосу (це може бути полоса на лінолеумі, довга рейка на паркеті і т.д.) довжиною не менше 3 м, яка знаходиться на відстані не менше 1м від найближчої стіни і меблів. Краще, якщо вона буде мати ширину 5-10 см, але можна обійтись і простою лінією.
Проводиться обговорення:
- Як ви переходили місток?
- Як ви домовлялися зі своїм напарником?
- Чи можна порівняти ситуацію на містку з конфліктною ситуацією?
Вправа « 5 сходинок»
Мета: виробити правила розв’язання конфліктних ситуацій.
Кожному учаснику пропонується на п’яти окремих аркушах написати 5 шляхів виходу з конфліктної ситуації. Потім учасники об’єднуються в 2-3 групи і в групах створюють спільні шляхи подолання конфліктів. Кожна група презентує свій план. Проводиться обговорення і тренер роздає учасникам пам’ятку « 5 сходинок подолання конфлікту», пояснюючи кожну сходинку стратегії розв’язання конфліктної ситуації.
Потім учасники поділяються на пари. Один з учасників в кожній парі гратиме роль батька чи матері, інший дитини. Вони отримують проблемну ситуацію: « Розгорівся конфлікт між дитиною і одним з батьків. Субота, уроки в школі закінчилися. Батькові(матері) здається, що дитина займається уроками менше ніж потрібно. Батьки хочуть, щоб дитина сиділа вдома і виконувала домашнє завдання. Але дитина втомилася: вона займалася цілий день. Друзі запрошують на прогулянку і їй хочеться поспілкуватися з ними. Між батьками і дитиною виникла конфліктна ситуація». Учасникам пропонується розіграти конфлікт в парах, намагаючись розв’язати конфліктну ситуацію, рухаючись по сходинках, виділених а пам’ятці. Розв’язавши конфлікт учасники в парах міняються ролями. Питання для обговорення:
1. Які почуття можуть допомогти зрозуміти, що ви знаходитесь в конфлікті з близькими для вас людьми?
2. В конфлікті ми хочемо задовольнити свої потреби. Але чому ми повинні також задовольняти потреби опонента?
3. Що дало нам виконання цієї вправи?
Роздатковий матеріал « 4 кроки для виходу з конфлікту»
Підсумки
Мета: підвести підсумки тренінгу, з’ясувати чи справдилися очікування учасників.
Учасники відповідають на запитання:
- Яку нову інформацію, нові знання ви отримали під час опрацювання теми?
- Як ви будите використовувати отриману інформацію в подальшій роботі?
Відповіді записуються на стікерах і прикріплюються на малюнок пісочного годинника з низу.
Вправа « Похвали мене»
Мета: забезпечити психологічне розвантаження учасників..
Учасники по черзі звертаються один до одного за похвалою Наприклад: « Оля похвали мене за те, що я сьогодні….». Той до кого звернулися хвалить, а потім сам звертається за похвалою.

ДОДАТОК 8

Мета:

1) інформувати батьків про концептуальні підходи до  організації виховного процесу в школі і в класі;

2) спільно з батьками визначити основні правила (принципи) побудови взаємодії з учнями.

Учасники: класний керівник, батьки учнів класу.

Підготовка

І. Готуються бланки тесту «Чи в достатній мірі Ви контактні з дітьми?» для визначення рівня контактності батьків у спілкуванні з дітьми.

Тест «Чи достатньо Ви контактні з дітьми»?

1.     Як Ви вважаєте, чи є у Вашій сім’ї взаєморозуміння?

2.     Чи радяться з Вами діти з особистих питань, чи спілкуються душа в душу?

3.     Чи цікавляться діти Вашою роботою?

4.     Чи знаєте Ви друзів Ваших дітей?

5.     Чи бувають вони у Вас вдома?

6.     Чи беруть участь у господарських справах Ваші діти разом з Вами?

7.     Чи перевіряєте Ви, як діти виконують уроки?

8.     Чи є у Вас спільні з дітьми захоплення і заняття?

9.     Чи беруть діти участь у підготовці до свят?

10. Чи віддаєте Ви перевагу проведенню відпустки разом з дітьми?

Обробка результатів тесту

Стверджувальна відповідь оцінюється двома балами. Відповідь, виражена словами «іноді», «часом» – одним балом, «ніколи» – «0».

А тепер підрахуйте:

Якщо Ви набрали 20 балів, Ваші стосунки з дітьми можна вважати благополучними.

Від 10 до 20 балів – задовільними, проте недостатньо багатогранними. Подумайте, в чому саме вони мають бути доповненими, більш поглибленими.

Якщо менше 10 балів – Ваші контакти з дітьми перебувають у недостатній мірі. Варто подумати, як їх поліпшити.

ІІ. Перед проведенням зборів, заздалегідь, дітям пропонується «намалювати» свою біографію (кольорову). « слова, і фрагменти малюнків виконуються кольоровими  олівцями або фломастерами.

Схема автобіографії

1.     Моє прізвище __________________________

2.     Моє ім’я _______________________________

3.     Мені _________ років

4.     Мій улюблений колір ____________________

5.     У променях сонечка розташуй свою сім’ю:


6.     Якби у тебе залишилась остання пелюстка від квітки-семицвітки, то вона була б ______________ кольору, а останнє бажання загадав, щоб

 

_________________________________________________________________

7. Мої улюблені слова:

8. Моє улюблене місце вдома:

9. Мені не подобаються слова: 

Оформлення, обладнання та інвентар

1. У центрі дошки – плакат зі словами Е. Канта: «Діти мають виховуватись не для сучасного, а для майбутнього, можливо, кращого стану роду людського».

2. Оформлюється схема «Модель випускника», на якій представлена мета, завдання, зміст виховного процесу в школі, а також форми роботи і взаємодії учнів, учителів і батьків.

3. На партах перед батьками розкладені схеми, які являють собою поетапну модель вивчення процесу самовдосконалення особистості.

4. Музичний супровід – спокійна лірична музика.

Хід (проведення) зборів

І. Експрес-діагностика «Чи в достатній мірі Ви контактні з дітьми?»

Для того, щоб виховувати, безсумнівно, необхідно дуже добре знати особливості дитини, вміти користуватись різними педагогічними прийомами; та ще важливіше вміти спілкуватися з дітьми, досягати взаєморозуміння у спілкуванні з ними.

(Проводиться тестування батьків, після якого вони відразу ж можуть визначити рівень своєї контактності у спілкуванні з дітьми).

ІІ. Знайомство батьків з автобіографіями їхніх дітей.

Класний керівник повідомляє батькам про те, що їхні діти «намалювали» свої біографії, та пропонує їм передбачити, яким є найзаповітніше бажання їхньої дитини. Потім роздає батькам ці автобіографії, і вони порівнюють свої передбачення з відповіддю дитини. (Звучить тиха музика, батьки продовжують знайомитися з автобіографіями дітей).

ІІІ. “Галявина виховання ”.

На кожному столі є зображення квіток з написами дій дорослих під час виховання дітей. Прошу батьків вибрати дії, які найчастіше використовуєте у вашій практиці і прикріпити квіти до нашої “галявини ”.

Червоні квіти: покарання, накази, зауваження, глузування, присоромлювання, нотації, застереження, ігнорування, образа, допит.

Оранжеві квіти: критика, вмовляння, керування, повчання, моралізування.

Голубі квіти: особистий приклад, вислуховування, комплімент, заохочення, похвала, доброзичливі інтонації, зацікавленість, посмішка, підтримка.

І тепер подивимось на нашу “галявину ” - на ній досить багато червоних квітів, а червоний колір — колір застереження, заборони.

  1. Робота в групах.

Більшість психологів вважає. Що психічне здоров’я, розвиток і становлення дитини нерозривно пов'язані також із типом батьківського виховання.

У кожної з п'яти груп є опис стилю батьківського виховання.

Прошу опрацювати їх і сформулювати докази того, що саме обраний стиль сімейного виховання найважливіший.

- Авторитарний стиль виховання.

Усі рішення приймають батьки, вони вважають, що дитина повинна підкорюватись їхній волі, ставлять перед дитиною високі вимоги, контролюють її поведінку, обмежують її свободу. Батьки змалку виховують почуття відповідальності, вміння долати труднощі.

- Опікувальний стиль виховання.

Батьки прагнуть бути завжди з дитиною, вирішувати за неї всі її проблеми. Дитина займає центральне місце в сім'ї.

- Потуральний стиль виховання.

Батьки приділяють дитині недостатньо уваги, вона віддана сама собі. Такі батьки не вміють виховувати, не спрямовують і обмежують дитину.

- Хаотичний стиль виховання.

У батьків відсутній єдиний стиль виховання, нема чітких вимог до дитини. Між батьками є розбіжність у виборі виховних засобів.

- Демократичний стиль виховання.

Батьки виховують у дитини особисту відповідальність і самостійність, відносно до її вікових можливостей. Дитина присутня при обговоренні сімейних проблем, бере участь у прийнятті рішень. Батьки вимагають від дитини обміркованої поведінки, і самі чуйно ставляться до її запитів. При цьому батьки виявляють твердість, дбають про постійне дотримання дисципліни.

Представник кожної групи зачитує опис стилю виховання і обґрунтовує чому даний стиль виховання є найкращім.

Орієнтовні пояснення батьків:

- Авторитарний.

Дитина ще нічого не розуміє, вона маленька. Батьки краще знають що їй потрібно і чого вона хоче, тому вона повинна слухатись.

- Опікувальний.

Треба щоб найменше труднощів і проблем було у дитини. Щоб дитину нічого не засмучувало.

- Потуральний.

Дитина хай робить що хоче, лише б не заважала.

- Хаотичний.

Коли є час, тоді виховуємо. Нас ніхто не виховував, і виросли.

- Демократичний.

Виховувати необхідно розумно. В разі потреби — допомогти, чи проконтролювати, чи дати змогу виконати самостійно.

А учасники інших груп у формі дискусії обговорюють до чого може призвести саме даний стиль.

Орієнтовні відповіді опонентів:

- Авторитарний.

Діти таких батьків поводяться агресивно і відчужено. З віком дитина все частіше виявляє жорстокість, агресію. У неї неадекватна самооцінка (занижена, чи завищена).

- Опікувальний.

Дитина не може самоутвердитись, зростає її невпевненість у собі.

-Потуральний.

Дитина негативно ставиться до навчання, відчуває невпевненість, у неї низький рівень мотивації.

-Хаотичний.

Такі діти часто невпевнені, не довіряють дорослим. Відчуття нестабільності веде до несподіваних рішень, неадекватної поведінки.

-Демократичний.

Такі діти достатньо адаптовані, вони не соромляться запитувати, відповідальні і самостійні.

Висновок.

Тож найдоцільнішим є демократичний стиль виховання, коли батьки готові в разі потреби допомогти дитині, постійно спілкуються з дитиною, вірять в її здатність до успішної самостійної діяльності. Батьки найбільш значимі для дитини люди і саме від того, який стиль виховання ви обираєте, залежить якою людиною агресивно чи доброю, відкритою чи замкненою вона стане. Тому давайте ми з вами складемо загальні правила виховання наших дітей (за пропозиціями батьків і вчителя).

Правила виховання.

  1. Повірте у неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина унікальна, не схожа на жодну іншу, і не є вашою точною копією. Приймайте її такою, якою вона є, підкреслюйте її сильні властивості.

  2. Будьте уважними і чуйними до дитини, уникайте образ і погроз.

  3. Поєднуйте повагу до дитини з вимогливістю, не соромтеся виявляти любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете за будь-яких обставин.

  4. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність.

  5. Діти повторюють дії дорослих, насамперед батьків. Станьте взірцем для них.

  6. Заохочуйте особисту відповідальність і самостійність.

  7. Вимагайте обміркованої поведінки.

  8. Чуйно ставтесь до запитів дитини.

  9. Намагайтеся впливати на дитину проханням. І якщо прохання не виконується, лише тоді вдавайтеся до інструкцій наказів.

  10. Дбайте про постійне дотримання дисципліни.

  11. Покарання не повинне витісняти любов. Воно повинно бути справедливим, враховуючи вчинок і мотив.

  12. Частіше спілкуйтеся з дітьми, вислуховуйте їх.

А тепер поміркуємо, чи потрібно забрати деякі квіти з нашої “галявини ”, щоб вона стала більш ніжною і спокійнішою.

Як зазначає великий педагог, академік Шалві Амонашвілі, внутрішній вогонь, закладений у дитині природою, з'являється перед нами у трьох основних пристрастях:

  • Перша пристрасть — це пристрасть, до Розвитку. Дитина не може не розвиватися — духовно, морально, розумово, фізично.

  • Друга пристрасть — це пристрасть до Дорослішання. Діти прагнуть до дорослішання, хочуть бути старшими. Підтвердження тому — зміст рольових ігор, у яких кожна дитина бере на себе “обов’язки дорослої людини. Задоволення пристрасті до дорослішання відбувається в спілкуванні, в першу чергу з дорослими.

  • Третя пристрасть — це пристрасть до Свободи. Дитина виявляє її з раннього дитинства. В різних формах і багатогранно. Особливо сильно вона виявляє себе, коли дитина 2-3-річного віку намагається вислизнути з-під оцінки дорослих, і прагне утвердити свою самостійність: “Я сам!”.

ІV. Обговорення принципів спілкування.

Безперечно, наступна робота відповідальна і складна, досягти позитивних результатів можна лише при взаємодії сім’ї та школи, співпраці батьків і самих дітей, а тому необхідно розробити принципи взаємодії дорослих і учнів-п’ятикласників.

В процесі дискусії розробляються такі принципи:

1. Взаємоповага і довір’я.

2. Розумна система покарань і позитивне стимулювання – шлях до успіху.

3. Позбавитись правила: погана оцінка – поганий учень. Вірити у творчі сили дитини.

4. «Діти мають робити те, що хочуть, а хотіти вони повинні саме того, чого бажає педагог» (Ж.-Ж. Руссо).

V. На основі виступу класного керівника і думок батьків формулюється рішення батьківських зборів про побудову такої виховної системи класу, яка ґрунтується на ідеї самовдосконалення і саморозвитку школяра.

 

47

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.