Вірш Ліни Костенко "Ще назва є, а річки вже немає..." є глибоким філософським роздумом про взаємовідносини людини і природи. Поетеса закликає нас усвідомити свою відповідальність за стан довкілля і вживати заходів для його збереження. Цей вірш є не просто літературним твором, а й своєрідним маніфестом екологічної свідомості.
