Середньовічна скульптура пройшла еволюцію від варварських орнаментів до величних храмів романського та готичного стилів. Через загальну неписьменність населення церква використовувала рельєфи й статуї для візуального переказу біблійних історій, замінивши язичницькі традиції новими християнськими символами. Поступово скульптура вийшла з інтер'єрів на фасади будівель, ставши невіддільною частиною архітектури та відображенням божественного порядку. Згодом майстри почали створювати більш реалістичні людські фігури, а також портативні вироби із нагадуванням про смертність і потойбічне життя. Упродовж цього часу надзвичайно зросла роль Діви Марії, чий образ зайняв центральне місце в монументальному мистецтві Західної Європи.