Сучасна освіта орієнтується не лише на засвоєння учнями знань і формування навчальних умінь, а й на розвиток особистості, її здібностей, інтересів, творчого потенціалу та здатності самостійно діяти. Особливого значення це набуває в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами, адже кожна з них має індивідуальні можливості, власний темп розвитку, особливості сприйняття інформації та потребу в різних способах підтримки.
Самореалізація дитини починається з можливості виявляти власні здібності, висловлювати думки, робити вибір, брати участь у спільній діяльності та відчувати, що її зусилля мають значення. Для цього недостатньо лише створити доступні умови навчання. Важливо допомогти дитині повірити у власні сили, навчитися долати труднощі й побачити результати своєї діяльності.
У педагогічній практиці нерідко виникають ситуації, коли увага зосереджується переважно на труднощах учня: що він не встигає виконати, чого не розуміє або в чому потребує допомоги. Проте такий підхід не завжди дає змогу побачити сильні сторони дитини та її потенціал. Значно продуктивніше розглядати освітні труднощі як завдання, для розв’язання яких необхідно знайти відповідні методи, засоби й умови.
