Русалки та ламантини: морські перекази та слов'янська демонологія

Надані матеріали розглядають міфологію та наукове підґрунтя легенд про русалок, порівнюючи західноєвропейські образи з українськими традиціями. У слов'янській культурі ці істоти постають як духи померлих дівчат або берегині з людськими ногами, тоді як хвіст є запозиченою рисою морських дів і сирен. Тексти пояснюють виникнення міфів зоологічними помилками, наприклад, коли мореплавці плутали ламантинів або дюгонів із жінками. Наукові джерела спростовують реальність водних гуманоїдів, розбираючи біологічну неможливість їхнього існування та аналізуючи псевдонаукові теорії на кшталт «гіпотези водної мавпи». Водночас матеріали підкреслюють етнографічне значення Русального тижня та обрядів, що допомагали предкам взаємодіяти з силами природи. Загалом автори демонструють, як фольклорна спадщина продовжує жити в сучасному мистецтві, попри відсутність доказів їхнього фізичного існування.