Українська література двадцятого століття дала світові чимало письменників, чия особиста доля виявилася не менш драматичною, ніж сюжети їхніх творів. Один із них писав про прості сільські родини, дитячі переживання та людську гідність настільки щиро, що читачі досі впізнають у його героях самих себе. Дитинство цього автора пройшло в умовах, які важко уявити навіть у найсумнішій казці – арешт батька, сирітство, голод і війна супроводжували хлопчика змалку. Попри такий тяжкий старт, він здобув освіту, здолав шлях від заводського токаря до визнаного майстра слова. Проте справжнє випробування чекало на нього вже в дорослому віці, коли за чесність і прямоту система оголосила йому справжню творчу блокаду. Його історія – не проста розповідь про успіх, а свідчення того, якою високою буває ціна правди в тоталітарному суспільстві.













