«Що в дитини в руках – те у розумі» – це коротке і змістовне формулювання важливої ролі вправ на розвиток дрібної і крупної моторики. Марія Монтессорі у своїх працях називала дітей «творці, які всмоктують те, що відчули». Саме тому дуже важливо забезпечити своїм вихованцям можливість отримати якомога більше відчуттів.
Основою методики виховання і розвитку Марії Монтессорі – ігрова діяльність, яка спонукає до самостійного виконання завдань. Головним принципом є індивідуальний підхід. Комфортний темп роботи, зручне середовище сприяє розвитку дитини, яка вчиться внаслідок своїх дій з допомогою дорослого.
Зростити дитину – це радість.
Розвиток інтелектуальний, мовленнєвий, чуттєвої сфери, сенсорики, загальної та дрібної моторики поєднується із задоволенням їхніх потреб та інтересів, а отже викликає позитивні емоції за допомогою розвивальних занять, ігор.
Запропоновані завдання діти виконують природно, невимушено, з цікавістю та бажанням досягти результату. Ігрові ситуації, загадковість сюжету гри спонукають дитину до дії, вселяють оптимізм, позитивні емоції, впевненість у собі. Вдало підібрані завдання розширюють знання дітей про навколишній світ, розвивають логічне мислення, збагачують активний і пасивний словник учнів, розвивають фонематичний слух, мовленнєве дихання, дрібну моторику, пам’ять, увагу. За допомогою розвивальних занять, гри діти розвивають творчу уяву, фантазію, власну ініціативу; закріплюють знання про кольори та їх відтінки, предмети побуту, учаться класифікувати предмети, систематизувати й аналізувати, робити прості узагальнення.
Для розвитку дитини є безліч занять, які кожен дорослий може запропонувати дитині, незалежно від матеріальних чи інших умов, так як для їх організації не потрібно особливої підготовки. Достатньо лише бажання і приділеного часу. Матеріальною базою можуть слугувати звичайні побутові речі.
Для повноцінного розвитку особистості велике значення мають тактильні відчуття. Рука, пальчики, долонька дитини – мають, чи не головні органи, які приводять у рух механізм розумової діяльності. Саме тактильні відчуття дозволяють дітям подумки порівнювати різні поверхні, пізнавати й дивувати розмаїттю навколишнього світу. Чим чутливішими будуть тактильні відчуття, тим точніше діти зможуть порівнювати, об’єднувати, співвідносити, розрізняти предмети та явища, тобто впорядковувати мислення під керівництвом дорослого. Таке емоційно насичене спілкування на основі співпраці, безперечно, розвиває творчу особистість.
Успіхів і приємної роботи!
