Додаток для поєднання з формами роботи з освітнього напряму
«Дитина в соціумі».
Соціально-фінансова грамотність
Букву «П» Півник створив
Як на стовпчики рівненькі
Паличку він положив
Жив наш Півник, не тужив,
Мав яскраве пір’ячко,
Та ще й з Мишками дружив,
Замітав подвір’ячко.
За працю нелегку, завзяту
Отримував зарплату гідну,
Купляв собі і Мишенятам
Лише потрібне й необхідне.
Він завжди добре міркував
І гроші в гаманець поклав.
Наш Півник гроші рахував
І за покупками ходив.
Одного разу так було –
Рішив іти у магазин,
Він взяв торбину під крило
Й попрямував у Чигирин.
Зробив покупки необхідні
У АТБ в Чигирині ,
Купив продукти лиш потрібні
Й приніс торбину на спині.
Прийшов у двір, присів на стовпчик,
Бо він спочити захотів,
А поряд ще один побачив
Й на другий він перелетів. А от мішок куди повісить?
Там же зернята Мишенятам
І борошно на пиріжечки,
Щось треба швидко змайструвати.
Побачив, паличка лежить.
Швиденько під крило вхопив,
Подумав він лиш одну мить
Й на стовпи зверху положив.
Тут прибігли Мишенята,
Веселилися сповна.
Подивилися довкола
Що це тут за дивина?
Зрозуміли сірі Миші
Букву «П» Півник створив
Як на стовпчики рівненькі
Паличку він положив.
Любов Миколенко
Додаток
для поєднання з формами роботи з освітнього напряму
«Дитина в природному довкіллі»
Жук зупинився,
На сонечко подивився
Й в букву «Ж» перетворився
Жук-красень у саду гуляв
І милувавсь красою,
Він по доріжці походжав,
Ніжки мочив росою.
Світило сонечко вгорі
І ніби шепотіло:
-Зроби зарядочку, жучок,
Здорове буде тіло.
І зупинився Красень-Жук
В садочку на доріжці,
Уважно глянув навкруги
І став на задні ніжки.
Щоб не замерзли ніжки вмить
Напевно взутись треба,
Почав зарядку він робить
І поглядать на небо.
Спочатку вправо повернувся,
Потім трішки пострибав,
Потів вліво нахилився,
Далі лапками махав.
Утомився, зупинився,
На сонечко подивився
Й в букву «Ж» перетворився
Любов Миколенко
Сова сонце відкусила
в букву «С» перетворила
В темнім лісі, між дерев, сова літала,
Вночі коли усі лягали спать,
Сідала на гілки і мудро міркувала.
А потім починала знов літать,
На місяць мило поглядала.
Вона любила, як яскраво він горить
А ранком, коли сонечко вставало,
Лягала спати, щоб їй відпочить.
А сонце не любила, бідолаха,
Бо починало нічну тишу нарушати,
Знімався галас і співали птахи,
А їй хотілось прилягти і спати.
Якось вночі не мудрі думи мала
Що виспиться і набереться сили.
Як зійде сонечко, вона ввись полетить
Із ним домовиться, щоб більше не світило.
І встало ранком сонце золоте,
Росою вмилось, всю природу пробудило,
А тут сова летить, прохання маючи просте,
Щоб сонце в небі більше не світило,
Щоб місяць панував і ніч була.
Та сонце згоду не давало.
Тоді розгнівалась сова,
Не мудру ж думку вона мала.
Сова сонце відкусила
в букву «С» перетворила.
Любов Миколенко
