Розробка ігрових занять ігор для формування життєвої компетентності у дітей з особливими освітніми потребами

Опис документу:
В розробці ігрових занять ігор для формування життєвої компетентності у дітей з особливими освітніми потребами є всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів з особливими потребами бажання і вміння вчитися, формування близьких до повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, умінь і навичок здорового способу життя.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Використання дидактичних ігор для формування життєвої компетентності у дітей з особливими освітніми потребами

Гра – це величезне світле вікно,

через яке у духовний світ дитини

вливається живильний потік уявлень

і понять про навколишній світ. 

В. О. Сухомлинський

В теперішньому суспільстві перед школою та педагогами навчального закладу постає завдання виховати по максимуму особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Особливо гостро це питання стоїть щодо дітей з особливими освітніми потребами.

Основною метою освіти є всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів з особливими потребами бажання і вміння вчитися, формування близьких до повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, умінь і навичок здорового способу життя.

Важливим здобутком є моральні почуття, які є основою знаходження учня в суспільстві і складають основу гуманної спрямованості людини на довкілля і саму себе.

Компетентність — це не лише поінформованість із різноманітних проблем, а й відповідна поведінка, яка ґрунтується на знаннях і чуттєвому досвіді. Компетентність передбачає інтелектуальну та поведінкову самостійність, ініціативу, творчість, незалежність, критичність, оптимізм, наполегливість, уміння доводити розпочате до кінця, брати на себе відповідальність за помилки. Вихователі закладів, де вчаться діти з особливими освітніми потребами повинні визнавати цю якість особливо важливою для особистісного становлення дитини, давати їй змогу виявляти самостійність, не караючи, не нав’язуючи готових рішень, не втручаючись у її діяльність, допомагаючи не лише за об’єктивної необхідності, а приходити на допомогу у будь який проміжок їхнього життя.

Базовий компонент дошкільної освіти окреслює вимоги до її змісту, рівня та обсягу, які є основою оцінювання освітнього рівня дитини, узгоджують її інтереси й потреби суспільства щодо освіченості. «Дитина за своєю природою – допитливий, дослідник, відкривач світу. Так нехай перед нею відкривається чудовий світ у живих фарбах, яскравих і тремтливих звуках, у казці та грі, у власній творчості, в красі, що надихає її серце, в прагненні робити добро людям». В. Сухомлинський. Тому для дітей з особливими потребами має відкритися світ з їхнього погляду. В цьому їм допомагає гра. Без гри вони не відчувають того навчання, яке для нас здається обов’язковим. Той світ, в якому живуть такі учні є дуже тендітним, ніжним і водночас страшним. Тому яскраві барви в їх навчання вносить саме гра.

Якщо у реальному житті учні здебільшого орієнтовані на спілкування з дорослими, то у грі вони взаємодіють насамперед одне з одним. На поведінку школярів з особливими освітніми потребами впливає як партнер по грі – його ставлення до ігрового завдання, інших учасників, так і сама ігрова діяльність, яка потребує від учнів спрямованості одне на одного й актуалізує у них морально-етичні норми взаємодії.

Таким чином, вихователі таких закладів мають спрямувати свою педагогічну діяльність на формування життєвої компетентності дитини та відповідної віку моральної зрілості, враховуючи особливості розвитку сучасного школяра з особливими освітніми потребами.

Показниками життєвої компетентності учня сучасний фахівець, доктор психологічних наук О.Л. Кононко вважає оптимальну для вікового періоду модель провідної діяльності, тобто, гри:

  • уміння свідомо мотивувати свої дії;

  • здатність використовувати засоби досягнення мети, характерні для обраної діяльності;

  • здатність досягти позитивного результату;

  • спроможність реалістично оцінити свої результати;

  • уміння виявляти різні форми активності у сферах життєдіяльності;

  • здатність виявляти розвинуті базові моральні якості особистості.[1]

  Навчальна гра для дітей з особливими навчальними потребами – це гра, для якої характерним є те, що ігровий процес супроводжується засвоєнням змісту навчання. Гру називають королевою дитинства, яка, ніби чарівниця, може зробити дитяче життя цікавим, радісним, емоційно багатим, плідним, а педагогічну роботу, за умови кваліфікованого використання гри вихователями - творчою, цікавою, ефективною. Особливо це відчувають розумово - відсталі діти. Так як гра завжди відповідає їхнім віковим можливостям.

  Народна мудрість створила дидактичну гру, що є для учнів найбільш сприятливою формою навчання. Також дидактична гра – одна з форм навчально-розвивального впливу педагога на дитину. Вона стає у пригоді під час засвоєння учнями будь-яких програмових матеріалів і проводиться під час організованої вихователем діяльності.

Дидактична гра може бути елементом різних занять, гуртків, підготовок, прогулянок, а також самостійним видом діяльності. Дидактична гра – це ігрова діяльність, у якій діти діють за певними правилами і використовують набуті знання. Вона дає змогу створювати умови для різнобічного застосування цих знань, активізації розумової діяльності дітей і при цьому залишається для них цікавою і близькою грою.[8]

  Особливе місце займають дидактичні ігри, які мають наступну структуру:

  • дидактичні завдання;

  • ігрові правила;

  • ігрові дії.

Такі ігри викликають цікавість у дітей з особливими освітніми потребами. Вони дуже організовані, зацікавлені та активні.

Методика організації і проведення ігор складається з декількох етапів, тому пропоную розглянути дану таблицю.

Існують певні вимоги до вибору дидактичних ігор. Добираючи дидактичні ігри потрібно обов’язково враховувати індивідуальні особливості дітей. Адже в групі є діти з різним рівнем знань та розумових здібностей. З такими дітьми потрібно працювати індивідуально, формуючи у них відповідні уміння і навички, які дадуть їм змогу надалі діяти самостійно.

Обравши гру, яку потрібно використати, виконуючи певні поставлені завдання вихователь приступає до її безпосереднього проведення. Дуже важливо не перетворити дидактичну гру на стихійні , неорганізовані дії дітей. Важливо спонукати дітей до активності та самостійності.

На заняттях пізнавального або мовленнєвого розвитку, доречними будуть дидактичні ігри на розвиток мови, уяви, уваги.

На прогулянці доцільно проводити дидактичні ігри , які сприятимуть зміні діяльності і стануть перепочинком. Саме тоді найкраще вивчати нові дидактичні ігри, які плануються використовувати в подальшому на уроках.

Цінність дидактичної гри полягає в тому, що граючи дитина діє активно, розкуто, гра захоплює її почуття, інтелект, уяву. Гра збуджує живу думку, дає радість досягнення мети, самостійного розумового зусилля, усвідомлення подолання труднощів. Правильно організовані дидактичні ігри стають бажаними для учнів. Якщо гра доступна учням і вони знають її зміст і правила, втручання дорослого недоцільне.[8]

Головною умовою впливу педагога на розвиток ігрової діяльності має бути формування і розвиток самостійності дітей. Отже, дидактична гра є одним із важливих факторів, який дає змогу вміло і правильно виконувати завдання , як того вимагає програма.

Зацікавити предметом, показати необхідність його вивчення для практичного використання в житті – це щоденний обов’язок вихователя. Таким чином, зацікавлюючи учнів темою, що вивчається, формую в них потребу в нових знаннях. Тому вважаю, що не завжди мотивація навчальної діяльності повинна складати окремий етап уроку. Цю роботу потрібно по можливості проводити впродовж всього уроку. Також показувати учням прикладну спрямованість даної теми та важливість цих знань.

Формуванню соціальних, комунікативних, інформаційних компетенцій чи не найбільше сприяють дидактичні ігри та нетрадиційні уроки. В своїй практиці використовую такі ігри: «Хто швидше?», «Віриш - не віриш», «Хрестики-нулики», «Математичне доміно» тощо.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись грою, учні не помічають, що навчаються, пізнають і запам'ятовують нове, орієнтуються в незвичних ситуаціях, набираються досвіду. У них формується почуття відповідальності за успіхи у навчанні всього колективу і свої особисті досягнення. Так реалізуються всі необхідні компетентності.

Отже, дидактичні ігри найчастіше рекомендується використовувати як певний елемент уроку – у вигляді ігрової ситуації, окремої конкретної гри, задачі цікавого змісту. Доцільно проводити нестандартні уроки, які не лише містять елементи гри, а й є дидактичною грою за змістом і пов'язані певним сюжетом та ідеєю. Це урок-гра, урок-змагання, урок-КВК, уроки-конкурси, вікторини, мандрівки, ділові та рольові ігри.

Навчання стане творчим процесом тоді, коли воно сплановане як пошукова діяльність самих учнів. З цією метою потрібно використовувати інтерактивні методи навчання, які максимально стимулюють пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школяра. Використання дидактичних ігор на уроках робить процес навчання не лише цікавим, а й сприяє швидкому формуванню в учнів з особливими освітніми потребами загальнонавчальних навичок та вмінь. Адже граючись, діти вчаться, а навчаючись – граються.

Сучасне життя вимагає, щоб дитина навчилась висловлювати свої думки логічно, виразно, щоб пройшла початковий курс ораторського мистецтва. Будь – яка творча робота дає можливість висловити власну думку, розповісти про незвичайні спостереження. Дуже важливо розвивати творчі навички, мислення та творчу уяву дітей.

Література

1. Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні //. Рідна школа. – 2000. – №4. – С. 63–64.

2. Дідух М.В. Ігрові прийоми навчання читати // Початкова школа. – 1991. – №1. – С. 10–13.

3. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. Науково-методичний посібник / За наук. ред., І. Г. Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005.

4. Новікова Т. Розвивальне навчання та формування ключових компетентностей учнів // Початкова освіта. – 2008. - №41.

5. Можаєва О. М. Формування і розвиток основних компетентностей особистості в початковій школі // Початкова освіта. – 2009. - №32.

6. Ібряшкіна Н. Формування у дитини емоційно-позитивного ставлення до шкільного навчання // Початкова освіта. – 2007. - №42.

7. Пономарьова К.Реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів української мови.// Початкова школа. – 2010. - №12

8. Формування життєвої компетентності через дидактичні ігри вихователь ДНЗ «Берізка» Лисенко Т.А., с. Старосілля, Городищенського р-ну, Черкаської обл.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
4
міс.
0
1
дн.
0
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!