Один першокласник одразу береться до карток, іншому потрібно ще раз почути інструкцію. Дитина може знати, куди покласти фігуру, але не встигати перемістити її так швидко, як партнер. Під час аплікації хтось сам вирізає й наклеює, а хтось охоче обирає колір і місце готової деталі. Учитель бачить роботу всього класу, проте за однаковим готовим аркушем не завжди видно, чиє рішення привело до результату.
Ці відмінності стосуються звичайної організації уроку. Вимога швидко відповісти, одночасно слухати й перекладати матеріал або пояснювати вибір довгим реченням може додавати труднощів, яких немає в самій навчальній задачі. Якщо мета — групування за формою, незручне переміщення картки не має приховувати математичного рішення. Якщо мета — називання, потрібну назву треба почути або отримати освоєним способом саме від учня.
