РЕАЛІЗАЦІЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ЩОДО ВІЙСЬКОВО -ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Опис документу:
Робота присвячена актуальній проблемі військово-патріотичного виховання учнівської молоді та її підготовки до захисту Батьківщини в контексті Нової української школи. Автор звертає увагу на недостатню дієвість традиційних форм і засобів шкільного військово-патріотичного виховання та наводить низку власних пропозицій щодо підвищення рівня військово-патріотичної вихованості дітей та молоді і особливо старшокласників у процесі вивчення предмета "Захист Вітчизни"

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

15

РЕАЛІЗАЦІЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ЩОДО ВІЙСЬКОВО -ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Патріотичне виховання - це сфера

духовного життя, яка проникає в усе,

що пізнає, робить, до чого прагне,

що любить і ненавидить людина,

яка формується…

В. О. Сухомлинський

Робота присвячена актуальній проблемі військово-патріотичного виховання учнівської молоді та її підготовки до захисту Батьківщини в контексті Нової української школи. Автор звертає увагу на недостатню дієвість традиційних форм і засобів шкільного військово-патріотичного виховання та наводить низку власних пропозицій щодо підвищення рівня військово-патріотичної вихованості дітей та молоді і особливо старшокласників у процесі вивчення предмета "Захист Вітчизни" Ключові слова: військово-патріотичне виховання, Нова українська школа, концепція . готовність до захисту Вітчизни, допризовна підготовка, "Захист Вітчизни", старшокласники, учнівська молодь.

Нині, під час активних змін та реформ в процесі українського державотворення .коли Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Стара суспільна система, як і сама школа радянського зразка зруйнована, а нова лише задекларована Конституцією України. Перехід від державно-планової до ринкової економіки здійснюється на тлі корупції, правового нігілізму, тому виникають певні суперечності у навчанні та вихованні особистості [2, 6]. Головна проблема в тому, що молоде покоління дорослішає, вростає в життя нового суспільства, де ціннісні орієнтири набувають невизначеності. Це породжує в молодих громадян невпевненість у завтрашньому дні, психологічний дискомфорт, комплексної неповноцінності, зневіру в цивілізоване життя на Україні.

Патріотична самосвідомість особистості ґрунтується на моральній основі. На сьогодні девальвація духовних цінностей, зниження рівня відповідальності зумовили широке поширення в суспільній свідомості байдужості, егоїзму, цинізму, невмотивованої агресивності, неповажного ставлення до держави. Тільки цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, школи, інших соціальних інститутів здатні вплинути на формування високої патріотичної свідомості особистості, яка проявляється в любові до Батьківщини, виконанні громадянського й конституційного обов’язку, прагненні бути корисним для суспільства. Виховання патріотичної свідомості є складовою цілісного процесу формування особистості. Патріотизм – любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради нього на жертви й подвиги [6.7.19]. Саме основи військово-патріотичного виховання учнів закладаються в школі й базуються на таких принципах, як державна спрямованість, науковість, пріоритет гуманістичних і демократичних цінностей, повага до конституційних прав і свобод людини й громадянина, виховання учнів на патріотичних, історичних та бойових традиціях українського народу. Патріотичне виховання передбачає виховання почуттів, означає формування високого ідеалу служіння народові, готовності в будь-який час стати на захист Батьківщини, вивчати бойові традиції та героїчні сторінки українського народу його Збройних Сил.

Проблеми патріотичного виховання школярів є в полі зору сучасних учених, педагогів, які досліджували поняття «патріотизм», «патріотичне виховання» [1.3.9,10,11], ґрунтуються на фундаментальних працях у галузі національної системи виховання, концептуальних положеннях національної освіти та виховання.

Однак слід зазначити що питання патріотичного виховання залишається актуальним і важливим. Відповідно Закону України «Про загальну середню освіту» (стаття 5) виховання громадянина має бути спрямованим передусім на розвиток патріотизму, любові до свого народу, до України [13].

Проблема виховання патріотизму не є новою. Проте останніми роками набуває все більшої актуальності, адже вона є однією з умов забезпечення демократичних перетворень в Україні. Аналіз останніх досліджень і публікацій висвітлює широке коло напрацювань науковців з даного напрямку та підкреслює його актуальність.

Значне місце дане питання посідає і в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського. На його думку, патріотизм – це суспільно-психологічне і моральне почуття, яке включає відданість і любов до своєї Батьківщини, до свого народу, до захисту її від ворогів. Громадянське виховання має виховувати в молодої людини високі моральні ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потребу до служіння їй [10, с. 16].

Вербицька П. В. розглядає патріотизм як активну громадську позицію в суспільстві, здатність відповідно реалізовувати свої права та обов’язки, налагоджувати соціальне партнерство у процесі розв’язання суспільних проблем [3].

Гаврилюк О. М., який займається розробкою змісту військово-патріотичного виховання, зазначає: «Бути патріотом – значить духовно піднятись, усвідомити в Батьківщині безумовну цінність, яка дійсно і об’єктивно їй притаманна, приєднатись до неї розумом і почуттями. В той же час – патріотизм передбачає відкриття в самому собі беззавітної відданості Батьківщині, спроможність безкорисно радіти її успіхам, вдосконалення її, служіння їй, поєднання свої долі з її долею, а не любов до України здалека. Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість. Саме вона спроможна перетворювати почуття в конкретні справи і вчинки на користь Батьківщини і держави» [6,7,8].

Гайченко О. В. трактує патріотизм як прояв особистості любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини. Національна самосвідомість – це особиста ідентифікація із своєю нацією, віра в її духовні сили та майбутнє; вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку; система вчинків, які мотивуються любов’ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед нацією [9].

Про актуальність цієї проблеми свідчить ціла низка державних документів. Так, у Концепції національно-патріотичного виховання патріотизм розглядається як ціла система цінностей, що включає в себе повагу до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України), участь у громадсько-політичному житті країни, повагу до прав людини, готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України [5]

У педагогічній літературі виокремлюють три види патріотизму:

1. Етнічний патріотизм, який ґрунтується на почутті власної причетності до свого народу, на любові до рідної мови, культури, до власної історії тощо. Цей патріотизм зумовлений природою як відчуття видової ознаки народу, є природженим і розвивається повноцінно, якщо дитина зростає в національно зорієнтованій сім’ї.

2. Територіальний патріотизм базується на любові до того місця на землі, де людина народилася.

3. Державний патріотизм ґрунтується на остаточній меті нації: побудові власної держави, державному самовизначенні, державницькому світогляді та державницькому почутті; це вищий патріотизм, який базується на державній ідеології та пов'язаний з почуттям громадянськості [6]. Складовою частиною патріотичного виховання є військово-патріотичне виховання, яке орієнтоване на формування в підростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу в Збройних Силах України, як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України й покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні безпеки від зовнішньої загрози [7].

Патріотичне виховання у школах спрямовувалося на залучення учнів до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у молоді національних світоглядних позицій, їдей, поглядів, переконань на основі цінностей як Вітчизняної так і світової культури. Ідея була проста і зрозуміла – це сформованість національної свідомості, патріотичних почуттів до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім”я України, та захисту її суверенітету.

Але будьмо відвертими. Чи вдалося нам цього досягти?

Україну, яка проголосила незалежність ще 25-років тому . визнали більше 100 країн світу, однак а чи стали ми дійсно незалежними? Гадаю що ні. І головною причиною цього є не тільки наша енергетична залежність від північного сусіда. Її ми зможемо здолати. Але є ще і дещо інше. Загляньте у так звані українські школи, військові частини які дислокуються в східних та південних областях. і там навіть учителі,командири, не кажучи вже про вихованців, на перервах, поза школою,дома переходять у спілкуванні на російську мову. Відомо і навпаки, що немало сімей вдома спілкуються рідною мовою, а вийшовши на загал переходять на російську,щоб не вирізнятися. Оце вже подолати набагато важче.

А ще щодня близько 1000 українців подають документи на еміграцію. Щодня близько 500 українців ступають на чужу землю у пошуках кращого життя з метою залишитись там. Ці люди.переважно молодь, відмовляються від своєї культури і своїх звичаїв, своєї віри. Більшість з них до кінця життя працює чорноробочими, так і не діставши статусу громадянина чужої країни. А, можливо, їхня біда полягала в тому, що відповідь треба було шукати в собі, а не в підручнику географії.А наша біда в тому,що ми не змогли набагато раніше допогти більшості з них правильно зробити свій головний вибір.

Отже, якими б значними не були результати, досягнуті в удосконаленні фізичних якостей і рухових можливостей,ключових компетентностей у військовій справі особи, вони можуть виявитись некорисними для суспільства, якщо їх власник не вихований морально і у нього немає активного прагнення прикласти свої сили на користь суспільства,яке його породило і виховало.

Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу

Так, безсумнівно, події 2014 року(революція Гідності.анексія Криму, АТО) ще довго будуть оцінювати політики, історики, військові і невійськові учасники. Однак ясно одне, напрямок у формуванні свідомості патрітизму ми втратили ,як ісаму стратегію в розбудові ЗС, знищили систему підготовки, самозаспокоїлись і отримали те, що маємо. Хоча тільки завдяки проявам патріотизму і великої місії захисту власної країни, сьогодні Українська Армія веде важку боротьбу за омріяну незалежність. Зараз, практично, змінилося ставлення до ЗС України, системи підготовки, забезпечення, тощо.

Але виникає потреба в негайному осмисленні, аналізі, прогнозуванні майбутнього і звичайно розбудову оновленої системи підготовки захисників Вітчизни, розвитку їх національно-патріотичних якостей в нових умовах співіснування Української держави і це завдання покладено в першу чергу на Нову українську школу.

Отже, ми можемо і мусимо перебороти в собі синдром неповноцінності. Ніхто,ні Європа,ні Америка – не прийде нас учити національної гідності, але ми в силі зробити крок у цьому і ми його вже почали робити– це революція гідності. Ми самі маємо осмислити нашу природу й історію, прислухатися до голосу країни і зрозуміти, ми є часткою великого і гордого українського народу, нам є чим пишатися і є що захищати, що ми заслуговуємо на повагу до себе. Як на мене, патріотизм – це модель поведінки людини, коли вона своїми словами і вчинками підтверджує, що вона живе і працює на користь суспільства. Справжній патріот любить свою країну, якою б вона не була. Адже тут ти народився, виріс, набирався знань і мудрості.

Бути патріотом – це бути єдиним цілим зі своєю Батьківщиною, усвідомлювати її значущість, відчувати себе її частиною. Ще Сенека говорив: «Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя».

Плекати любов до Батьківщини треба змалку. Багато що залежить від дитинства, адже як родина та педагоги виховають в дитині патріотизм і покажуть його сутність, так людина в подальшому своєму майбутньому житті й буде розуміти його. Як сказала відома українська письменниця Ліна Костенко: «В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім – Батьківщина».

Виховання патріотизму – це цілеспрямований процес, системний підхід,  що наскрізно проходить через усе шкільне життя. Беручи участь у різноманітних заходах, діти вчаться любити свій рідний край, державу, берегти її ресурси, поважати минуле та прагнути до кращого майбутнього задля себе та своєї країни.

У системі реформ, які відбуваються у нашій державі, освіта також зазнає певних реформацій. Змінюються форми та методи навчання, застосовуються сучасніші підходи, що роблять освітній процес більш дієвим. Але питання національно-патріотичного виховання як залишалося, так і наразі залишається вагомим та актуальним. Особливу увагу слід звертати на формування в дітей ключових компетентностей на основі загальнолюдських, національних цінностей[12].

Місія Нової української школи –сформувати нову генерацію випускників, які будуть цілісними особистостями,патріотами,які здатні бути новаторами нового інсклюзивного суспільства,суспільства освіченого загалу,в якому кожен громадянин матиме рівні права і можливості для розвитку свого таланту у продовж всього життя. На нашу думку в системі майбутньї школи раціонально виділити пять основних елементів:

1.Вчитель-перший ,після батьків,елемент створення людини нової формації,патріота,що відмічав і Сухомлинський ще задовго до реформи школи.

2.Педагогіка партнерства-дитина-батьки- вчителі заради створення хорошої людини.

3.Прямий діалог між вчителем і дитиною.Дитину треба чути,вчити формувати ,аналізувати та аргументовано відстоювати власну позицію.

4. Досвід практикування навчання.тобто розвиток компетентнісної освіти.яка має враховути не лище тверді знання,а й досвід їх практичного використання в повсякденній діяльності,як в школі так і в побуті.

5.Учень не посудина.яку небхідно наповнити знаннями,а факел.який небхідно запалити.Успіх у навчанні та вихованні має стати джерелом внутрішніх сил дитини.

Дана тема сьогодні як ніколи актуальна і потребує ретельного вивчення, аналізу та подальшого розвитку

Тому нині, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації[8].

На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.

Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:

Концепція національної системи виховання (1996);

Концепція національно-патріотичного виховання (2009);

Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;

Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).

Концепя патріотичного виховання дітей та молоді(2015).

Проте і на жаль жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні уявлення правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти.Так, до сьогоднішнього дня,жодна політична сила з розгорнутих в Україні незмогла запропонувати реальну програму розвитку нашої країни з поглядом в декілька десятиліть

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей[4]:

- повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

- участь у громадсько-політичному житті країни;

- повага до прав людини;

- верховенство права;

- толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

- рівність всіх перед законом;

- готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України в системі Нової української школи.

Яка ж мета національно-патріотичного виховання дітей та молоді в оновленій Українській школі?

За визначенням концепції -національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. [4], Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби.

Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.Однак в практичній площині це далеко не так. Як ми вже відмічали, що зі старою політичною системою в небуття відійшла і далеко не сама погана і система патріотичного виховання( жовтенята-піонери-комсомолці).яка охоплювала всю молодь і враховуючи тогочасні виклики забезпечувала відповідні очікування.

А що ж ми маємо нині? Намагання створити оновлену систему патріотичного виховання,що буде базуватися на інших цінностях та принципах. Пока що реальних результатів чекати ще зарано.але працювати є над чим. І хоча сучасні дослідники ,які вивчають вплив різних чинників в процесі націонал-патріотичного виховання школі відводять тільки 5-6 місце. Отже в умовах Нової школи необхідно перш за все звернути увагу і так розподілити наші зусилля щоб школа по праву зайняла провідне місце в цьому процесі.

А системна організація військо-патріотичного виховання молоді в сучасних умовах має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему виховних завдань,ось деякі з них вже прописані в концепції[4]:

- формування в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

- підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;

- усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

- культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

Наше бачення  шляхів реалізації патріотичного виховання дітей та молоді в Новій українській школі .

Уже зараз зрозуміло,що діти.які в цьму році підуть в школу тільки через 15 років поповнять ряди захисників Вітчизни. Крім того, сучасні системи підготовки, стандарти, статути, тактична та вогнева підготовка далеко не ті, що потрібно для реальних умов сьогодні, не говорячи про перспективу і це одна з причин у тому, що наші військові зазнають відчутніх втрат, гинуть молоді люди, які так необхідні нашій Україні.

Підсумовуючи вище сказане слід зауважити, що принцип, не хочеш годувати власну армію – будеш годувати чужу, сьогодні актуальний як ніколи і виникає нагальна потреба в терміновій реалізації запевнень президента України про створення нової, сучасної, забезпеченої, професійно-навченої армії, яка зможе виконувати свою місію – захищати український народ.

І тут нам вбачається, що в даному історичному контексті слід внести свою частинку в цю справедливу справу – підготовку в Нових загальноосвітніх школах молоді до усвідомлення виконання цієї місії.

Таким чином в оновленому процесі патріотичного і його складової військово патріотичного виховання .яке є стрижнем в системі предмета Захист Вітчизни ,слід виділити кілька преорітетних напрямків[7]:

1.Коріна зміна державної оборонної концепції, воєнної доктрини України, визначення її статусу з питань Захисту Вітчизни.

2. Створення оновленої системи базової підготовки до захисту Вітчизни на основі ново визначених стандартів, завдань, принципів.

3.Матеріально-технічнезабезпечення в процесі підготовки учнів протягом навчань у школі, військово-польових навчаннях, патріотичних іграх, позакласній роботі, тощо.

Україна, як держава, що має виключно оборонну доктрину та позаблоковий статус,який скасовано Верховною Радою України тільки увересні 2014року і територіально знаходиться між двома військовими блоками(Росія і НАТО). Дотримуючись оборонної концепції та позаблокового статусу нашої держави і будувалися національні Збройні Сили, а разом з ними і вся система військової освіти, яка виходила із визначеної мети і завдань та інтегрувалася із вимогою Державного стандарту базової середньої освіти.

Навчальні програми базувалися на визначених, але вже не прийнятних і майже ворожих концепціях, адже вони були інтегровані на дружні стосунки з ЗС Росії. Наші системи підготовки дісталися нам в спадок від Радянського Союзу, уже давно забуті в Росії, але все ще знаходять застосування у нас. Це і статути, настанови, зразки зброї, тактична виручка, вогнева підготовка, тощо.

Але події 2014 року, АТО, або війна з армією, яка ще вчора була дружньою, вимагають інших підходів, в першу чергу до державних концепцій та доктрин. Необхідно чітко зрозуміти, що Україна як держава має сама себе захищати, але в нових умовах протистояти такому сильному агресору важко. Потребується допомога світової спільноти, а в часі інтеграції до Євросоюзу, це може бути тільки військова організація Європи. Це, звичайно, перспектива, далека чи близька, але вже зараз необхідно орієнтувати на це систему підготовки до захисту Вітчизни в умовах Нової української школи.

Крім того, ми маємо розглядати Росію уже не як військового партнера, а як агресора, звідки і створювати концепцію військового співробітництва, тобто розглядати ці стосунки не з призми гарантії власної безпеки, а з боку потенційної загрози власного суверенітету.

Таким чином ми маємо і будувати і власну освітню модель формування національно-патріотичного виховання в поєднання з здобуттям значно вищих компетенцій з основ військової справи, питань захисту власного життя та медичних знань.

Виникає потреба створити іншу модель допризовної підготовки в оновлених навчальних закладах, забезпечити її дидактичними матеріалами, концепціями, новими програмами які будуть базуватися на цих концепціях, відповідати вимогам, які визначилися на основі останніх досягнень військової науки та військових дій на сході України.

Нам не потрібна паркетна армія для парадів, маршів, а необхідна високопрофесійна, добре вишколена, обізнана та навчена армія, яка має все необхідне, як моральне, так і матеріальне для захисту народу України. Тому то слід переглянути чинні програми підготовки, переформатувати, змінити, долучити ті аспекти підготовки, які найбільш значимі. А це пер за все прикладна фізична підготовка, вогнева підготовка,тактична підготовка в нових умовах ведення бою(антитерор, мирні території, заручники) військово-психологічне та національно-патріотичне виховання.

Змінилися умови ведення воєнних конфліктів, іншими стали способи ведення бою, пересування, охорони, спостереження. Крім того змінилася номенклатура зброї, її характеристики, способи застосування.

Ми маємо справу ще з одним із способів ведення бойових дій – це інформаційний, з яким ще немає ні уміння, ні засобів ведення боротьби, хоча втрати від цього дошкульні. На наше переконання, на часі перегляд не тільки концепцій, а й принципів, структури, мети в завдань освітньої робот з питань захисту Вітчизни та інтеграція її на майбутнє, з врахуванням набутого досвіду, бачення власних прорахунків.

Особливої уваги потребує і система матеріально-технічного забезпечення навчальної роботи,яка має бути інтегрованою із доктринами, стандартами,іти в ногу з часом і навіть дещо випереджати/ ідеться про співпрацю з НАТО в майбутньому/. Так ,необхідно продумати і повернути в потрібне русло систему допризовної підготовки, але вже в оновленому статусі,на базі нововизначенних концепцій,забезпечену всіма необхідними матеріально- технічними засобами/ підручники, плакати, комп’ютерна техніка, тренажери, навчальна зброя, засоби захисту, тощо/.

Так ,сьогодні ми бачимо,що питання захисту людського життя- це найближча мета нашої держави. Останнім часом особлива увага звертається на захисні шоломи бронежилети розвантажувавальні підвіски, наколінники та іншу захисну амуніцію. Такі зособи необхідно мати вже у школах і навчати учнів їх використовувати та захищати своє життя. І тут доречно згадати, що по цьому шляху рухається Теплицька школа №1,яка в близькій перспективі може стати центром оновленої системи підготовки молоді до захисту Вітчизни. Вчителем Гарник П.І. створена потужня і різнопланова технічна база,яка орієнтована на розвиток практичних компетентностей в системі патріотичного виховання,до складу якої входять тренажерні та гімнастичні зали(прикладна фізична підготовка) сучасний тир(вогнева підготовка).Заслуговує на увагу також ідея створення районного центру військово –патрічного виховання на базі колишньої Завадівської школи,де в майбутньому планується проводити навчально польові збори та удосконалювати компетентності з тактичної виучки. Крім того активно вивчається можливість проведення навчання з предмета Захист Вітчизни з усіма учнями одночасно,адже кількість юнаків зменшується і немає змоги дати їм необхідні компетентності співіснування в військовому колективі(відділенні,взводі),взаємодії,тощо. А от при оновленій системі та достатній базі і високопрофесійних викладачах є змога в майбутньому значно ,на наш погляд покращити якіть підготоки молоді,перш за все до захисту Вітчизни. Крім того є можливість визначити серед учителів кращих по різних видах піготовки (загальновійськова,тактична,вогнева,медична,цивільний захист),які і будуть навчати учнів,а як я уже наголошував у своїх роботах,авторитет вчителя відіграє досить вагому частку в системі як навчання так і виховання.

І ще, не секрет,що більшість юнаків не буде проходити строкової служби в Збройних Силах України по тих чи інших причинах,проте обов’язку захищати свою Батьківщину ,ніхто з них не знімав. Тому логічним було б питання навчання компетентностей з володіння зброєю починати під час допризовної підготовки саме в школах. Але для цього необхідні зразки сучасної зброї хочаб в навчальних та спортивних варіантах. Зовсім не зайвим є питання інших зразків навчального обладнання як вогневого так і тактичного призначення для польових занять, військово патріотичних ігр, походів.

В сучасних умовах значно змістовніше і ефективніше вести навчання з використанням інформаційних технологій,що в свою чергу потребує мультимедійного та програмного забезпечення. Адже з допомогою технічних засобів навчання є змога одночасно формувати як національно патріотичні якості/ демонстрація державної символіки,відеоролики про ЗС України ,успішні військові операції/ так і навчати компетентностям вогневої і тактичної підготовки/ моделювання військових конфліктів, військове орієнтування , спостереження, коригування, тощо/.

Звичайно ,протягом побудови нашої незалежної держави значна увага приділяється розвитку патріотичних якостей ,національної свідомості дітей ,формування таких цінностей в колективних та індивідуальних проявах через заходи зорієнтовані на їх розвиток, виховання ,відродження. Але чи достатньо і ефективно? Мабуть ні.

На часі в умовах практично військового стану мілітаризації економіки і суспільства величезних змін у політичному житті постала і проблема радикальної перебудови в сфері саме патріотичного виховання, підготовки до захисту рідної землі.Тому саме її слід виділити як одну з головних в нашому сьогоденні.

Доречно відмітити ,особливої уваги заслуговує система позакласної роботи з військово патріотичного виховання,яка спрямована на формування в підростаючих захисників Вітчизни саме національно патріотичних якостей,розвивати та відроджувати їх. Така робота проводиться в кожному класі,на кожному уроці,але найбільш досконало виражена через загальношкільні заходи,як тиждень Захисту Вітчизни, місячник цивільного захисту, різноманітні гуртки військово- патріотичного спрямування,, Зірниця” ,, Джура “,, Сокіл “, військово- спортивні святаРис.4 , конкурси пісні та строю , театралізовані свята присв’яченні Дню Збройних Сил України, Дню ПеремогиРис1,Рис8, пам’яті Героїв Крут, зустрічі з веранами війниРис.6 та воїнами інтернаціоналістамиРис.2. активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію. Крім того необхідне сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання та налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій в майбутньому.

Очікувані результати:

У результаті реалізації компетентністно-зорієнтованої системи національно-патріотичного виховання в Новій українській школі ми маємо очікувати на:

– грунтовне забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;  консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.

- підвищити статус патріотичного виховання в українському суспільстві загалом та системі освіти зокрема;

-зміцнювати й розвивати виховні функції навчальних закладів, розширити склад суб’єктів патріотичного виховання, посилити координацію їхніх зусиль, в нових історичних умовах;

-ефективніше використовувати національні традиції, військовий, сучасний, світовий та вітчизняний педагогічний досвід та дослідження психолого-педагогічної науки у сфері військово -патріотичного виховання;

– зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;

– збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;

-зорієнтувати виховні системи оновлених шкіл на визнання пріоритету патріотичного виховання особистості;

-забезпечити взаємодію системи освіти з усіма соціальними інститутами щодо інтенсифікації процесу патріотичного виховання особистості;

-сприяти розвитоку регіональних та місцевих систем військово - патріотичного виховання, що враховують територіальні, соціальні та національні особливості;

-формувати шанобливе ставлення до зростаючої особистості у відповідності з Конвенцією ООН про права дитини;

-посилити роль сім’ї у патріотичномувихованні дітей, зміцнити її взаємодію з навчальними закладами;

-відродити на нових теоретико-технологічних засадах систему позакласного та позашкільного військово - патріотичного виховання дітей та учнівської молоді;

-сприяти розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій, як центрів становлення патріотів України;

Висновки

Події останніх років дають підстави стверджувати, що переважна більшість громадян України, серед яких є і діти, і молодь, виявили високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. Це є свідченням системної виховної роботи педагогічних колективів навчальних закладів. Тому одним із найважливіших завдань педагогів є продовження роботи з формування у дітей та молоді громадянських якостей, розуміння приналежності до Українського народу.

У сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна ціною життя Героїв Небесної Сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває військово-патріотичне виховання дітей та учнівської молоді.

Найважливішою громадянською рисою особистості є сформованість національної свідомості, патріотичних якостей, любові до рідної землі , свого народу, готовності до захисту Вітчизни. Ціновим засобом відображення цих рис є формування на основі нових концепцій співіснування України, національно-патріотичних якостей, як основи подальшого виховання ідейно сформованого та патріотично загартованого захисника своєї Батьківщини.

В рамках оновлення системи допризовної підготовки молоді раціонально було б реалізувати виділені приорітети, зорієнтувавши на них системи навчання і виховання в загальноосвітніх школах.

Усі названі приорітетні напрямки є важливими і мають свою частку в як в розвитку національно – патріотичних якостей так ів формуванні практичних компетентностей в майбутніх захисників Вітчизни.

Патріотичне виховання має наскрізно пронизувати весь навчально-виховний процес в оновленій школі, органічно поєднувати національне, громадянське, військово-патріотичне, моральне, родинно-сімейне, естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове виховання, базуватися на національній історії, знанні та відстоюванні своїх прав, виконанні конституційних і громадянських обов’язків, відповідальності за власне майбутнє, добробут та долю країни.

Патріотичне виховання має охоплювати всіх учасників навчально-виховного процесу, сприяти формуванню у дітей та утвердженню у педагогів і батьків національних та загальнолюдських цінностей, особистісних якостей, що притаманні громадянину України.

Проявом патріотичного духу, свідченням формування Української політичної нації стало масове використання української національної та державної символіки, українського традиційного одягу, жовто-блакитних кольорів. При цьому важливо не підмінити зовнішніми ознаками патріотизму його глибокої ідейної сутності – готовності своєю працею, науковими, творчими й спортивними досягненнями, службою із захисту країни сприяти розвитку української демократичної держави.

Відповідно, всі заходи мають бути наповнені громадянсько-патріотичним змістом, стверджувати ідею спільності інтересів та взаємоповаги усіх громадян України, підтримувати прагнення кожної особистості до духовного, інтелектуального, творчого та фізичного розвитку задля розквіту держави в цілому.

Доцільно добирати і поєднувати різноманітні методи і форми військово-патріотичного виховання, уникати формалізму й одноманітності, насичувати їх патріотичними емоціями та переживаннями, активно використовувати приклади мужності й звитяги захисників України як з історичного минулого, так і нинішніх воїнів-героїв, які боронять нашу державу від російської агресії.

Пропонуємо надавати перевагу активним та практично орієнтованим формам роботи, що передбачають самостійну або спільну роботу, набуття дітьми та учнівською молоддю соціального досвіду; сприяють формуванню національної свідомості, критичного мислення, ініціативності, творчого підходу до справи, відповідальності за свої дії та вчинки: громадській, волонтерській діяльності, соціальним практикам, пошуковій, дослідницькій та проектній діяльності, дискусійним клубам, діяльності учнівських прес-центрів, флеш-мобам, акціям. .

Ми вважаємо, що найважливішою ланкою підготовки школярів є навчальний процес. Практично всі загальноосвітні предмети мають значні можливості для військово-патріотичного виховання. Ці можливості не обмежуються оволодінням військовою тематикою того чи іншого предмету, а передбачають, насамперед, формування наукового світосприйняття, поглиблене вивчення історії українського народу, рідного краю, країни загалом, виховання любові до своєї незалежної держави та гордості за неї, об’єктивне інформування про сучасну внутрішню й зовнішню політику суверенної України

Важливо, щоб учні, незалежно від їх національності та регіону проживання, ідентифікували себе з Україною, прагнули жити в Україні; розуміли необхідність дотримання конституційних та правових норм, володіння державною мовою; сприймали регіональну історію як частину загальної історії України, відчували власну причетність до майбутньої долі рідного краю як невід’ємної складової єдиної країни.

Важливу роль у патріотичному вихованні дітей та учнівської молоді відіграє педагог, його особистий приклад, його погляди та практичні дії, що мають бути взірцем для наслідування. Якість виховного процесу напряму залежить від рівня підготовленості педагогів до кожного заходу; використання різноманітних методів і форм; знання і вмілого врахування вікових й психологічних особливостей дітей; відвертості, емоційності, оптимізму та активної патріотичної позиції вчителя. Патріотичне виховання громадянина має здійснюватися кожним педагогом на кожному уроці та в позаурочний час. Саме від того, як досконало вчитель, вихователь, тренер, керівник гуртка, спортивної секції володіє арсеналом сучасних методичних прийомів, ураховує вікові особливості учнів, власні можливості, який авторитет має в учнів, залежить певною мірою інтерес і бажання учнів вивчати той чи інший предмет. Позиція вчителя, його соціальний статус у навчальному закладі й суспільстві обумовлює також престижність фізичного, військово-патріотичного виховання серед інших навчальних предметів, тому важливо розробити дієву програму відбору, розподілу, підготовки та спеціальної психолого-педагогічної перепідготовки викладачів предмета „Захист Вітчизни“, вчителів фізичної культури, вихователів, керівників гуртків та спортивних секцій.

Для успішного військово-патріотичного виховання необхідно закладати основи розвитку виділених нами компонентів ще в молодшому шкільному віці. Лише внаслідок поступового цілеспрямованого впливу на особистість, у процесі застосування елементів ігрової, суспільно корисної діяльності найуспішніше розвивається готовність старшокласників до служби в Збройних Силах України й до захисту Батьківщини. Викладання предмета „Захист Вітчизни“ за сучасною програмою в загальноосвітніх навчальних закладах України потребує досконалого коригування та спрямування на дієвість її проведення, а також термінового відновлення матеріально-технічної бази навчальних закладів. Лише при активному залученні школярів до військово-патріотичної роботи як під час навчання, так і в позаурочний час можна досягти позитивних результатів.

Важлива роль у формуванні патріотизму належить сім’ї. Завданням навчальних закладів є залучення батьків учнів до активної участі у навчально-виховному процесі, організації та проведенні позанавчальних виховних заходів. Батьки мають стати не тільки гостями на заходах, не тільки спостерігачами за здобутками їх дітей, вони мають безпосередньо впливати на формування молодого покоління своїм досвідом та своїм прикладом.

Військово-патріотичне виховання дітей та молоді – це процес цілеспрямованого систематичного формування почуття патріотизму, духовної та психологічної готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності України.

Реалії сьогодення визначили пріоритетні напрями роботи з військово-патріотичного виховання дітей і молоді. Актуальними є Уроки мужності (лист МОН від 13.08.2014 № 1/9-412), зустрічі з учасниками бойових дій на Сході України та волонтерами, відвідання військовослужбовців, які отримали поранення та проходять реабілітацію у медичних закладах, написання листів у рамках Всеукраїнської акції «Лист пораненому», встановлення у навчальних закладах меморіальних дощок (знаків) на вшанування пам’яті загиблих воїнів-героїв.

Рекомендуємо відновити діяльність пошукових загонів з метою вивчення бойового шляху військових частин, що розміщені на території населеного пункту, військовослужбовців,особливо воїнів АТО що є випускниками або працівниками навчального закладу.

.

Військово-патріотичне виховання дітей і молоді у будь-якому регіоні України в кінцевому рахунку має переслідувати одні й ті ж стратегічні педагогічні цілі, ґрунтуватися на одних і тих же принципах і теоретико-методологічних засадах. Разом із цим у процесі такого виховання слід неодмінно враховувати регіональні й етнографічні особливості регіону, краю,тощо.

Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.

Список використаної літератури

1. Бака М. М. Фізичне і військово-патріотичне виховання молоді : навч.-метод.посібн. / М. М. Бака, В. П. Корж. – К. : Книга пам’яті України, 2004. – 460 с.

2. Бех І. Д., Чорна К. І. Програма українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. – Київ, 2014. – 29 с.

3.       Вербицька П. В. Виховання громадянина і патріота України як суспільно-політичний виклик // Педагогіка і психологія, 2015. – № 3. – С. 58-63.

4.Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді [Електронний ресурс] сайт. Osvita.ua. – URL:  http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154/

5. Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 № 3754/981/538/49; [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http:// n http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/344/2013. — Назва з екрану.       

6.Гаврилюк О. М. Концептуальне осмислення змісту військово-патріотичного виховання // Відкритий урок, 2015. – № 6. – С. 18-25.

7. Гаврилюк О.М.,Хлистун О.О.Про національну ідею та сучасну молодь. // Відкритий урок, 2016. – № 1-3. – С. 18-25

8 .Гаврилюк О.М. ,Брацюк Ю.О..Сокур О.П.Деякі аспекти формування національно-патріотичних якостей майбутнього захисника Вітчизни в нових умовах.Національні та патріотичні якості// Відкритий урок, 2014. – № 12. – С. 5-9.

9.  Гайченко О. В. Плекаємо серця і душі – виховуємо патріотів // Зарубіжна література в школах України, 2015. – № 4. – С. 2-3.

10.  Жильцова О. С. Василь Сухомлинський : п’ять поглядів на проблему свободи та відповідальності в контексті громадянського виховання / О. С. Жильцова // Виховна робота в школі. – № 2 (111). – лютий 2014 р. – С. 15 – 21. 7.

11.Завалевський Ю. І. Громадянське виховання старшокласників: проблеми, досвід, перспективи / Ю. І. Завалевський. – Київ, 2003.

12.Закон України»Про освіту». Набрання чинності 28.09.2017 ) » [Електронний ресурс] https://osvita.ua ›

13.Закон України «Про загальну середню освіту» [Електронний ресурс]  (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 28, ст.230) URL: http://osvita.ua/legislation/law/2232/

14. Єрмоленко Н. І. Формування національно-патріотичних якостей учнів загальноосвітньої школи: [Електронний ресурс ] : сайт. Osvita.ua. – URL : http://osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/40663/.

15. Карпач Н. І., Олешак С. П. Особливості розвитку молодіжної участі у волонтерській діяльності / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб.наук.праць. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. – Вип. 18, кн. 1. – С. 351 – 360. . 14.

16.Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/344/2013. — Назва з екрану.

17.Указ Президента України від 14.10.2014 № 806 «Про День захисника України»; »; [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://president.gov.ua.

18. Указ Президента України від 24.09.2014 № 744 «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності».

19. Третяк В.М. Виховання патріотизму– одне із важливих завдань ... » [Електронний ресурс]

teacher.ed-sp.net/index.php?option...

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
3
міс.
2
9
дн.
2
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!