Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Методичні ігри для урізноманітнення уроків природничого циклу
»
Взяти участь Всі події

Психолого-педагогічний семінар «Шляхи вдосконалення психологічної компетентності вчителя»

Психологія

Для кого: Дорослі

28.04.2021

169

12

0

Опис документу:
Мета: визначити суть поняття компетентності як психологічного аспекту професійного становлення педагога; сприяти розвитку навичок педагогічної рефлексії та підвищенню психолого-педагогічної компетентності шляхом ефективної групової взаємодії.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Психолого-педагогічний семінар

«Шляхи вдосконалення психологічної компетентності вчителя»

Мета: визначити суть поняття компетентності як психологічного аспекту професійного становлення педагога; сприяти розвитку навичок педагогічної рефлексії та підвищенню психолого-педагогічної компетентності шляхом ефективної групової взаємодії.

Хід виконання:

І Вступна частина

Добрий день, шановні колеги! Вітаю вас на нашому семінарі. Чи готові ви поспілкуватися? Тож почнемо.

В. О. Сухомлинський наголошував, що «майстерність і мистецтво виховання всебічно розвиненої особистості полягає в умінні педагога відкрити буквально перед кожним, отже, й перед найпосереднішим, найважчим вихованцем, ті сфери розвитку його духу, де він може досягти вершини, виявити себе, заявити про своє «Я», черпати сили із джерела людської гідності, почувати себе не обділеним, а духовно багатим». І в цьому дитині допоможе компетентний педагог. А який він, компетентний педагог у навчальному закладі?

ІІ. Основна частина

Вправа «Модель компетентного керівника, вчителя та учня»

Завдання: учасники діляться на три групи: одна з них створює модель компетентного керівника, друга вчителя, третя учня. Презентація кожною групою учасників своєї моделі. Обговорення.

Інформаційне повідомлення

«Поняття компетенції та компетентності»

Компетенція - знання і досвід у тій чи іншій галузі. Слово «компетентність» походить від латинського «competens», що в перекладі означає належний, здібний. Під професійною компетентністю педагога слід розуміти таку пошукову діяльність учителя, коли на основі бази знань, умінь, навичок та усвідомленого розуміння своєї ролі в суспільстві, безперервного самовдосконалення й саморозвитку особистості він забезпечує оптимальний варіант організації навчально-виховного процесу з метою формування творчої особистості. На думку А. Макаренка, оволодіти педагогічною майстерністю може кожний педагог за умови цілеспрямованої роботи над собою. Вона формується на основі практичного досвіду.

Вправа «Портрет класного керівника».

Завдання: на аркушах паперу намалюйте рамку. Всередині рамки напишіть десять найважливіших особистісних та ділових якостей людини, які, на ваш погляд, необхідні вчителю. Потім відзначте ті, які повною мірою маєте самі. Обговорення.

Інформаційне повідомлення

«Ключові компоненти компетентності вчителя»

Сам термін «ключові компетентності» вказує на те, що вони є «ключем», підставою для інших, більш конкретних і предметно зорієнтованих. Що таке «ключові компетентності»? «Компетенція» в перекладі з латини означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід.

Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. За аналізом праць науковців можна визначити такі ключові компоненти професійної компетентності.

1.Інформаційна компетентність, яка передбачає володіння інформаційними технологіями, уміння опрацьовувати різні види інформації. Серед них уміння й навички роботи з друкованими джерелами, уміння здобувати інформацію з інших джерел, переробляти її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу.

2.Комунікативна компетентність це вміння вступати в комунікацію (спілкування), бути зрозумілим, спілкування без обмежень. Ці вміння допомагають зрозуміти інших (учнів, учителів, батьків).

3.Продуктивна компетентність – це вміння працювати, отримувати результат, приймати рішення та відповідати за них. Більшість науковців серед ключових компетенцій учителя на перше місце ставлять саме продуктивну компетентність.

4.Автономізація на компетентність – це здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможність. Адже вчитель, перш за все, вчиться сам, це вічний учень.

5.Моральна компетентність це готовність, спроможність і потреба жиги за традиційними моральними нормами.

6.Психологічна компетентність це здатність використовувати психологічні засоби навчання в організації взаємодії в освітній діяльності.

7.Предметна компетентність, до змісту якої входить володіння певними засобами навчання у сфері навчального процесу (спеціальність). Це сукупність умінь і навичок, необхідних для стимулювання активності як окремих учнів, так і колективу в цілому. До неї належить уміння вибирати правильний стиль і тон у спілкуванні, управляти увагою дітей, темпом діяльності.

8.Соціальна компетентність – це вміння жиги та працювати з оточенням.

9.Математична компетентність – це вміння працювати з числами, числовою інформацією.

10.Особисті якості вчителя (одна з найголовніших складових професійної компетентності) – доброзичливість, чуйність, урівноваженість, толерантність, рефлексія, людяність.

Тест «Психологічна компетентність вчителя»

Мета: визначення рівня психологічної компетентності педагогів (здатності застосування знань, умінь та навичок в організації взаємодії з учнями групи). Інструкція: згодні Ви «+» чи ні «-» з наведеним твердженням.

1.Що старша дитина, то важливіші для неї слова, знаки уваги й підтримка дорослих.

2.У дітей зароджуються комплекси, коли їх із кимось порівнюють.

3.Емоції дорослих, незалежно від їхньої волі, бажань, впливають на стан дітей, передаються їм, викликаючи відповідну реакцію.

4.Підкреслюючи помилки дитини, ми тим самим рятуємо її від них.

5.Негативна оцінка не шкодить благополуччю дитини.

6.Дітей необхідно виховувати суворо, щоб вони виросли нормальними людьми.

7.Дитина ніколи не повинна забувати про те, що дорослі старші, освіченіші, розумніші.

8.Дитина, оточена турботою й увагою, не обтяжена неприємними переживаннями тривоги й страху.

9.Негативні реакції дітей необхідно зупиняти, для їхнього ж блага.

10.Дітей не повинні цікавити емоції та внутрішні переживання дорослих.

11.Якщо дитина не хоче, її завжди можна змусити.

12.Дітей потрібно вчити, спираючись на приклади слухняності.

13.Дитині будь-якого віку для емоційного благополуччя необхідні дотик, жести, погляд, які виражають любов і схвалення дорослих.

14.Дитина постійно повинна бути предметом симпатії й уваги.

15.Якщо дитина щось робить, вона повинна постійно усвідомлювати, добре чи погано вона чинить із погляду дорослого.

16.Спільна діяльність із дітьми (спів, малювання, творча робота) означає бути з ними «на рівних».

17.Неслухняними бувають діти, які не звикли до слова «треба».

18.Примусові методи примножують порушення прав особистості й небажані форми поведінки.

19.Я ніколи не змушую дітей робити щось проти їхньої волі.

20.Дитина не боїться помилок і невдач, якщо знає, що дорослі її розуміють.

21.Я ніколи не кричу на дітей.

22.Я ніколи не говорю дітям: «Я не маю часу», «Відчепись», коли вони ставлять мені запитання.

23.Якщо у дитини виникли труднощі в чомусь, її завжди можна переключити на інше.

24.У мене ніколи не виникає неприємного почуття, коли караю дитину заслужено.

25.У мене ніколи не виникає почуття тривоги при спілкуванні з дітьми.

26.Не потрібно нав’язувати дітям того, чого вони не хочуть, краще подумати: можливо, я сам роблю щось не так.

27.Дитина завжди права. Неправий може бути тільки дорослий.

28.Якщо дитина не працює на занятті, то вона або лінується, або погано почувається.

29.Я ніколи не роблю зауважень дітям у жорсткій і грубій формі.

30.У дітей ніколи не буває правильних або неправильних вчинків, вони завжди проявляють себе так, як можуть або хочуть

III. Заключна частина

Метод «Мікрофон». Обговорення вислову В. О. Сухомлинського «Майстром педагогічної праці перш за все стає той, хто відчув у собі дослідника»

Бесіда.

1. Якими елементами дослідництва ви користуєтеся у своїй роботі?

2. Чи маєте ви власні професійні таємниці?

3. Що можете запропонувати колегам?

Підбиття підсумків Шановні колеги, ми плідно попрацювали. Дякуємо вам за співпрацю, терпіння й активну участь. Бажаю вам енергійних і обдарованих учнів, бо кожен із них це неповторна особистість.

Також хотілось Вам надати рекомендації:

1.Оцінювати реальні можливості учнів, рівень їхньої підготовки. Здійснювати індивідуальний підхід у керівництві саморозвитком.

2. Кількісний та якісний аналіз рівня навчальних досягнень з кожної предметної теми допоможе дати за необхідності рекомендації кожному учневі щодо корекції знань, стимулювати так звану ближню мету саморозвитку - ліквідацію прогалин.

3. Учням, що мають утруднення в самостійному визначенні особистих проблем, пропонувати чіткий алгоритм, виконання покрокових дій щодо корекції з наданням конкретних рекомендацій: що саме потрібно вивчити, які джерела інформації при цьому можна використати, які практичні заняття, вправи, досліди, задачі, завдання виконати для розвитку вміння застосовувати набуті знання в стандартних і нестандартних ситуаціях.

4.Учням з низькою готовністю до здійснення саморозвитку пізнавальної діяльності необхідно надавати конкретнішу інформацію про можливості здійснення діяльності, можливо, навіть вказувати на сторінки тих чи інших джерел, які потрібно опрацювати.

5. Саморозвиток виникає тоді, коли учень на основі знань і вмінь, отриманих у процесі навчання та виховання виявляє недостатність наявних знань для вирішення певної проблеми. Отже, необхідно створювати саме такі ситуації, які спонукають учня до самостійного пошуку вирішення проблем, розвивають його ініціативу звернення до додаткових джерел пізнавальної інформації, формують його самостійність. Діяльність школярів переходить на рівень самоорганізації і саморегуляції.

6. Проблему управління пізнавальною діяльністю учнів слід розв'язувати так, щоб школяр був не об'єктом, а суб'єктом навчання і виховання.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.