Психологічні механізми виникнення бродяжництва та дромоманії

Опис документу:
З огляду на орієнтацію держави на гуманітарну соціальну політику проблема надання допомоги дітям та підліткам, які багато часу проводять на вулиці або схильні до бродяжництва, має особливе значення. Питання втеч дітей з дому часто звучить на оглядових консультаціях з батьками, тому варто зазначити, що необхідно розмежовувати ситуативно зумовлені втечі, та втечі, пов'язані з патологічним потягом до бродяж¬ництва (дромоманією).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка ВОР»

Обласний дитячий центр психічного здоров’я

з консультативним прийомом, з ліжками денного перебування та цілодобового стаціонару

відділення №16, дитяче психіатричне

Хранітель Аліна Вікторівна – практичний психолог вищої категорії

Психологічні механізми виникнення бродяжництва та дромоманії

З огляду на орієнтацію держави на гуманітарну соціальну політику проблема надання допомоги дітям та підліткам, які багато часу проводять на вулиці або схильні до бродяжництва, має особливе значення.

В 2005-2009р. в Донецьку, на базі притулку для неповнолітніх проводилось експериментальне дослідження в якому взяли участь 245 підлітків. Із опитуваних вперше перебували у стані бродяжництва - 38%, неодноразово – 62%. Середній вік тих, хто бродяжив уперше -12 років, неодноразово -14 років. Час перебування на вулиці – від кількох днів до кількох місяців. Найчастіше бродяжили групами. Середній склад групи – від 3 до 6 осіб. Місця перебування вдень і вночі різні. Вдень вони проводять час на вокзалах, ринках, біля крамниць, в парку, в підвалах. Ночують в притонах, підвалах, на горищах, біля або всередині теплотрас, в старих вагонах, під’їздах, знайомих, покинутих оселях. Майже всі підлітки, особливо молодші, визнають, що голодували.

Умовно «бродяжництво» можна поділити на 2 види:

  • Ситуативно обумовлені втечі

  • Дромоманія

Питання втеч дітей з дому часто звучить на оглядових консультаціях з батьками, тому варто зазначити, що необхідно розмежовувати ситуативно зумовлені втечі, та втечі, пов'язані з патологічним потягом до бродяжництва (дромоманією).

Ситуативно зумовлені втечі поділяються на:

імпульсивні

емансипаційні

демонстративні

( основи дитячої патопсихології Максимова Н.Ю.)

 Імпульсивні втечі виникають як відповідь на стресову, загрозливу ситуацію. Якщо підліток побоюється покарання за якийсь проступок, він намагається уникнути його, як правило, в цих випадках підліток здійснює втечі сам. Він залишається в межах міста, ночує на горищах та в підвалах. У подальшому цей поведінковий стереотип може закріплюватися й повторюватися при будь-яких труднощах. При дослідженні особистості таких підлітків наявний нестійкий і лабільний типи акцентуації характеру. Умови виховання здебільшого надто вимогливі, за типом домінуючої гіперпротекції.

Емансипаційні втечі виникають як прагнення до різноманітності, ризику й пригод. Спонукає до втечі бажання позбутися способу життя, що вже надокучив, опіки та повчань дорослих. Утечі здебільшого здійснюються в компанії з 2-3 приятелів, при цьому можливі подорожі на великі відстані або за межі міста, коли підлітки живуть біля річки чи в лісі в курені. Часто втечам передують інші порушення поведінки – шкільні прогули, пиятики, дружба з асоціальними підлітками. При патопсихологічному обстеженні особистості цих підлітків виявляється гіпертимний, гіпертимно-нестійкий, циклоїдний тип акцентуацій.

Демонстративні втечі здійснюються з метою як привернути чи повернути увагу матері або об'єкта закоханості, так і посісти привілейоване місце серед однолітків. Утечі здійснюються недалеко і ненадовго в ті місця, де підлітка напевно будуть шукати. Цей тип утеч часто закріплюється у вигляді стійкого поведінкового стереотипу. При патопсихологічному обстеженні таких підлітків спостерігається істероїдний, істеро-лабільний тип акцентуацій.

Дромоманія – (з гр. drómos — втеча,шлях; і mania — безумство, потяг) – непереборне бажання до безцільного блукання, зміни місць, бродяжництва. Дромоманія може поєднуватись також з іншими імпульсивними потягами – піроманєю, клептоманією.

Клінічна картина

Дромоманія може початись раптово, без будь-яких предвісників, або ж появі її передує період (від декількох годин до декількох днів) невизначеного неспокою з неможливістю виконувати звичну роботу, фон настрою знижений, поєднується в певних випадках з тривогою, роздратуванням. В початковий період може відбуватись боротьба мотивів і лиш потім відбувається реалізація імпульсивного потягу . Потреба в зміні звичного середовища, реалізується будь-якими засобами – пішки, з використанням різноманітних видів транспорту. Хворий залишає все, не думаючи про наслідки. Відсутність матеріальних засобів та коштів не є перешкодою для реалізації потягу. На „висоті” даного потягу можливе афективне звуження свідомості. Закінчення імпульсивного потягу у вигляді дромоманії може відбуватись раптово; в низкі випадків перехід до звичайного стану має літичний характер. Спогади про зміст імпульсивного потягу в тій чи іншій мірі неповні і непослідовні. Причину втечі хворий пояснити не може, свого вчинку соромиться, а занадто велика наполегливість при розпитуванні може спровокувати нову втечу. Деякі підлітки зазначали, що під час втечі в них різко знижувався апетит, вони спали менше звичайного, знаходились в якомусь незвичайному, афективному стані. Нерідко дромоманія повторюється в стереотипній формі.

Перші втечі з дому можуть бути ще в дошкільному віці, але найбільшої інтенсивності досягають у підлітків.

При патопсихологічному обстеженні цих підлітків наявна шизоїдна чи нестійка психопатія (інколи епілептоїдна); часті симптоми органічного ураження ЦНС. При виявленні вираженої інертності психічних процесів, епілептоїдних змін особистості обов'язкова консультація психіатра, оскільки не виключено, що втечі пов'язані зі зміненими станами свідомості.

Слід зазначити, що дромоманія зустрічається при: шизофренії, епілепсії, різноманітних по генезу органічних захворюваннях ц.н.с. , психопатіях, обсесивно-компульсивних розладах, олігофренії.

Варто зазначити, що непереборне бажання до безцільного блукання, зміни місць, бродяжництва має спільні риси з панічними атаками, в основі формування яких лежить недолік контейнування (здатність батьків витримувати дитину з усіма її афективними проявами). Внаслідок деструктивного контейнування, дитина вважає себе поганою, тою, яку ніхто не може прийняти і витримати. І як результат – дитина в постійному пошуку контейнування в інших, що і провокує панічні атаки.

Розглянемо більш глибше механізм утворення феномену «бродяжництва» серед прийомних та усиновлених дітей.

Розлад прив’язаності → занадто рання сепарація → гіперопіка в поєднанні з емоційним неприйняттям, а також деструктивне контейнування → бродяжництво

Прив’язаність – це взаємний процес утворення емоційного зв'язку між людьми, який зберігається невизначений час.

Теорія прив’язаності і її розладів належить Джону Боулбі (John Bowlby, 1907–1990)

, психоаналітику який під час роботи з дітьми сиротами помітив, що вони мають різноманітні емоційні проблеми, включаючи неспроможність встановлювати близькі і тривалі стосунки з оточуючими. Такі діти, на думку науковця, нездатні любити саме тому, що на раньому етапі життя не набули навичок формування близьких емоційних стосунків, втративши можливість прив’язатися до материнської фігури. Пізніше Боулбі спостерігав і описав подібні симптоми також у дітей, які напротязі певного часу росли в нормальних сім’ях, але потім були на тривалий час розлучені з батьками.

Причини порушення формування привязаності у дітей з дит.будинків:

  1. Депривація

  2. Порушення взаємостосунків в сімї

  3. Насилля, пережите в сімї

  4. Раптова або емоційно важка розлука з батьками

Практично всі психологи основною причиною формування розладу прив’язаності у дітей з дит.будинку називають депривацію в ранньому віці. В психологічній літературі під поняттям депривація розуміється психічний стан, що виникає в результаті тривалого обмеження можливостей людини в задоволенні в достатній мірі його основних психічних потреб; характеризується вираженими відхиленнями в емоційному і інтелектуальному розвитку, порушенням соціальних контактів.

Виділяють наступні умови, які розділені на групи, необхідні для нормального розвитку дитини, і відповідно види депревацій, що виникають при їх відсутності:

  • Повнота інформації про навколишній світ, яка отримується по різним каналам: зір, слух, дотик, нюх – її недолік викликає сенсорну депривацію. Цей вид депривації властивий дітям, які одразу після народження потрапляють в дит.будинки, де вони фактично позбавлені необхідних для розвитку стимулів – звуків, відчуттів. Не секрет, що в дит.будиках відсутня достатня кількість зорових ( різних по кольору і формі іграшок), кін естетичних ( різних по фактурі іграшок), слухових (різноманітних по звучанню іграшок) стимулів. В відносно благополучній сімї, навіть при недостатній кількості іграшок, дитина має можливість бачити різноманітні предмети з різних точок зору ( коли її беруть на руки, носять по квартирі, виносять на вулицю), чути різноманітні звуки – не лише іграшок, а і посуди, телевізора і т.д. , її беруть на руки, звертаються до неї.

  • Відсутність достатніх умов для навчання і набуття різноманітних навичок – ситуація, коли не дозволяється регулювати, впливати, змінювати оточуюче викликає когнітивну (пізнавальну депривацію). При даній депривації дитина ніяк не може вплинути на те що відбувається з нею, від неї не залежить нічого – неважливо, чи хоче вона їсти, спати, і т.д.. Дитина, яка виховується в сімї може протестувати, відмовлятися їсти, спати, якщо вона не хоче, і в більшості випадків враховується бажання дитини, тоді ж як в дит.будиках, навіть самому найкращому, неможливо годувати дітей тоді, коли їм забажається. Саме тому, такі діти спочатку звикають до того, що від них нічого не залежить, і це проявляться не лише на побутовому рівні, їх самовизначення ускладнене і в більш важливих питаннях. На питання «ким ти хочеш бути», «де ти хочеш навчатись» вони часто відповідають – «не знаю», «де скажуть». Зрозуміло, що в реальності у них як правило немає вибору, проте, дуже часто вони і не можуть зробити цей вибір, маючи таку можливість.

  • Емоційні контакти з дорослими, і перш за все з матір’ю, які забезпечують формування особистості – їх недолік веде до емоційної депривації. Діти з дит.будинків не отримують досвіду емоційного ставлення до їх поведінки. Таким чином, дитина не отримує можливості навчитись регулювати свою поведінку, вона перестає довіряти своїм відчуттям, уникає контакту очима. Раніше я зазначала, що психоаналітик Боулбі під час роботи з дітьми сиротами помітив, що вони мають різноманітні емоційні проблеми, включаючи неспроможність встановлювати близькі і тривалі стосунки з оточуючими. Такі діти, на думку науковця, нездатні любити саме тому, що на раньому етапі життя не набули навичок формування близьких емоційних стосунків, втративши можливість прив’язатися до материнської фігури. Саме цей вид депривації значно ускладнює адаптацію дитини, яку взяли в сімю.

  • Обмеження можливості засвоєння соціальних ролей, знайомства з нормами і правилами суспільства викликає соціальну депривацію. Соціальна депривація виникає внаслідок того, що діти не мають можливості дізнатись, зрозуміти практичний сенс і спробувати в грі різноманітні соціальні ролі – батька, матері, бабусі, дідуся, продавця іт.д.. Діти з дит.будинків менше знають про навколишній світ, аніж проживаючі в сім'ї.

Варто зазначити, що більшість проблем, пов’язаних з розладом прив’язаності дитини, яку взяли з дит.будику можна подолати, і це залежить в першу чергу від батьків.

Сепарація – від’єднання від об’єкта або припинення з ним будь-яких стосунків.

Здатність до сепарації є важливим компонентом розвитку кожної особистості. Несвоєчасне або надмірно різке від’єднання дитини від опікаючого об’єкта може привести до серйозних ускладнень, деструкцій у розвитку і адаптації інколи до виникнення тривалої депресії або психопатичних проявів. Провокуюча травму сепарація, може бути обумовлена як фізичною, так і психологічною недосяжністю об’єкта.

Проблема сепараційного розладу набула широкого розповсюдження завдяки працям Боулбі і Віннікотта. Вони висловлювали думку про те, що багато психічних захворювань обумовлені відділенням дитини від матері в новонародженому і дитячому віці.

Сепарація включає в себе не лише дорослішання, а і особливе самовідчуття, характерне самостійній людині.

Клінічний випадок

До центру звернулась мати Інна С. ( імена змінені) 14- річного сина Дмитра з скаргами на втечі дитини з дому без видимих на те причин, ночівлю де прийдеться (в закинутих будинках, сараях, інколи просто неба). Зі слів матері Дмитро сам додому ніколи не повертався, їй постійно доводилось його розшукувати, інколи з міліцією. Коли хлопця знаходили, він без заперечень йшов додому, плакав, просив пробачення, обіцяв більше так не робити, говорив що не знає що на нього найшло, і мало що памятає про період втечі. Проте, через певний час втеча повторювалась за вище зазначеним сценарієм.

З анамнезу:

  • дитина від першої вагітності, незапланованої, мати народила його в 16-річному віці. До 8-го місяця запевняла себе, що вона не вагітна.

  • Варто зазначити, на той час мати закінчувала школу, батьки постійно контролювали єдину доньку, обмежували її відпочинки з друзям, розпланували за неї її майбутнє. На 8-му місяці вагітності мати, усвідомивши свою вагітність, написала записку з зізнаннями про свій стан і втекла з дому, через страх покарання. Батьки відшукавши її у подруги, зчинили сварку, говорили про те, що вона осоромила їх сімю перед односельчанами назавжди. Врешті-решт батьки повернули доньку додому. Батько Дмитра на той час був в армії, звістку про майбутню дитину сприйняв формально, одруження було відкладене до його повернення.

  • 9-тий місяць вагітності проходив в докорах батьків, та їхньому неприйнятті стану доньки - батько інколи міг заставити робити важку хатню роботу, на нагадування доньки про її стан - іронізував. Мати з докорами готувалася до пологів доньки.

  • Сама ж мати Дмитра, на питання „які емоції ви відчували під час вагітності до свого стану, до дитини” , довго не могла зрозуміти про що її запитують і лише зазначила, що на 9-му місяці думала „слава Богу, що всі знають”.

  • Пологи пройшли в термін, стрімкі. Годування груддю тривало місяць, далі штучно.

  • Дитиною займалась мати Інни, постійно нагадуючи їй про осоромлення, про те, що вона додала їй клопоту, оскільки та, на думку матері, не здатна була дивитись за сином, і їй взагалі не можна доручати таку відповідальність. Сама Інна господарювала по дому, з сином проводила мало часу, не гуляла по селі, оскільки соромилась людей. Емоційне ставлення до сина на той час охарактеризовує словом „ добре”.

  • Коли Дмитру виповнився рік, повернувся батько, одружились, жили з батьками Інни. Батько до Дмитра ставився байдуже, не цікавився ним, його розвитком, більше часу проводив у своєї матері, випивав. Коли Дмитру було 2,5 роки батьки розлучились, від того часу батько контакту з сином не підтримував.

  • Зі слів матері, Дмитро з перших років був активним, непосидючим, схильним до фантазування, істерик; не любив бути на руках; мав нерозбірливу симпатію до незнайомців, проявляв жорстоке ставлення до тварин; проводив більше часу на самоті В дитячий садок пішов з легкістю, за мамою не сумував. Вихователі постійно скаржилися на його поведінку.

  • Коли Дмитру виповнюється 3 роки Інна пробує жити окремо від батьків разом з Дмитром, проте її мати постійно контролює її. В ході бесіди з мамою Дмитра зясовується що вона починає на той час відчувати вину, намагається бути зверхтурботливою матірю, кидаючись з крайності в крайність( нехтує його „я сам”, спить разом з ним під одною ковдрою).

  • З 5 років почав тікати на сусідні вулиці, мати знаходила його, била, сварила; Дмитро плакав, просив пробачення, обіцяв більше так не робити. Втечі час від часу повторювались.

  • В школу Дмитро пішов з 6 років, мати перших 2 навчальних роки водила його до школи через страх, що він втече. Батьки Інни, а особливо мати продовжувала контролювати дочку, рекомендувати як правильно потрібно виховувати, дочка з страху перед матір’ю намагалась дотримуватись її рекомендацій. Починаючи з 3-го класу Інна приходила до школи посеред занять, щоб впевнитись що він не втік, влаштовувати несподівані зустрічі біля школи після уроків.

  • В 12 років Дмитро перший раз втік з дому, зі слів матері без видимих на те причин, ночував де прийдеться (в закинутих будинках, сараях, інколи просто неба). Сам додому не повертався, мати його шукала 3 дні з міліцією. Коли хлопця знайшли, він без заперечень пішов додому, плакав, просив пробачення, обіцяв більше так не робити, говорив що не знає що на нього найшло, і мало що памятає про період втечі. Проте, через певний час втеча повторювалась за вище зазначеним сценарієм.

  • неприйняття свого стану, ігнорування дитини

  • інфантильність матері, гіперопіка її батьків

  • психологічна неготовність стати матірю

  • неприйняття , ігнорування

  • стрес

  • відсутність емоційного зв’язку з майбутньою дитиною

  • емоційна незрілість матері, інфантильність

  • стрімкі пологи-чутлива дитина

  • відсутність емоційного і тілесного зв’язку з матір’ю

  • формування розладу почуття привязаності

  • занадто рана сепарація

  • для дитини, яка не досягла едіпальної фази, найбільш травматичним є відсутність матері що провокує різноманітні форми інфантильного неврозу

  • відсутній образ чоловіка, з яким має ідентифікуватись дитина – поступова фемінізація

  • розлад почуття привязаності

  • проблема контейнування

  • деструктивно проходить едіпальна фаза розвитку дитини

  • відсутній образ чоловіка, з яким має ідентифікуватись дитина – поступова фемінізація

  • гіперопіка в поєднанні з емоційним неприйняттям провокує дитину на втечі з дому

  • гіперопіка

  • непройдена сепарація матері Дмитра від власної мами

  • дромоманія

Обєктивно:

В даній ситуації формування розладу привязаності було спричинене нездатністю матері встановити з дитиною тісний емоційний зв'язок через власну емоційну незрілість, інфантильність, не пройдену сепарацію від своїх батьків. Утворений розлад прив’язаності спричинив занадто ранню сепарацію Дмитра від матері. Через певний час, Інна, відчувши почуття провини за те, що не приділила сину належної уваги, намагалася бути зверх турботливою мамою. Гіперопіка в поєднанні з емоційним неприйняттям, а також деструктивне контейнування, спровокували Дмитра на втечі в дошкільному віці, які в підлітковому перейшли в дромоманію.

Цікавим є також той факт, що перебуваючи на 8 місяці вагітності, на складну життєву ситуацію мати відреагувала втечею з дому.

В даному випадку проводилась терапевтична робота не лише з Дмитром, а і з його матірю. Після важкого усвідомлення і пропрацювання своїх проблем, стосунки між матір’ю і сином покращились, втечі Дмитра з дому припинились.

Розвиток почуття прив’язаності

Коли діти отримують належний позитивний догляд, вони змінюють своє сприйняття як тих, хто за ними доглядає, таким і самих себе. Таким чином, розлади почуття прив’язаності стають менш помітними. Прийомні батьки і усиновителі можуть сприяти розвитку почуття привязаності шляхом заохочення дітей до визначення та розуміння свого минулого, майбутнього, а також за допомогою позитивного фізичного контакту. Батьки мають моделювати та виявляти свої емоції, дисциплінувати дитину не за допомогою емоційних вигуків, а логічних пояснень наслідків порушення.

Умови попередження виникнення бродяжництва серед підлітків:

Задоволення базових потреб

Сприяння засвоєнню моральних та етичних норм, соціально прийнятних норм поведінки

Виявлення щирого інтересу до підлітка

Створення безпечної і комфортної атмосфери спілкування та взаємодії з ним

Стимулювання позитивної мотивації до змін, особистої відповідальності за власну поведінку

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.


Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Всеосвіті 3 роки!

Святкуємо гучно та з подарунками!

+ 10 подарункових боксів з фірмовими товарами від «Всеосвіти»!

+ 10 подарункових боксів з фірмовими товарами від «Всеосвіти»!

до розіграшу подарунків залишилось
00
00
00
00