Психологія юнацтва (15–21 рік). Формування особистої ідентичності. Статуси ідентичності (за Дж. Марсіа). Дружба та кохання в юнацькому віці. Емоційно-вольова сфера. Пізнавальна сфера.
Юність - це досить тривалий період життя людини, який поділяють на ранню та пізню юність. Згідно сучасної вітчизняної вікової періодизації впродовж 15-18 років розгортається рання юність, а з 18 до 21 року триває власне юність. Юність — це перехід від фізіологічної зрілості до зрілості соціальної, змістом якої є включення старшокласника до дорослого життя, засвоєння тих норм та правил, які існують у суспільстві.
Особиста ідентичність чи самоідентичність – єдність і спадкоємність життєдіяльності, цілей, мотивів і смисложиттєвих установок особистості, яка усвідомлює себе суб'єктом діяльності. Вона виявляється передусім у його здатності підтримувати та продовжувати певну послідовність (наратив), історію власного «Я».
Дж. Марсія під ідентичністю розуміє структуру его, внутрішню, динамічну організацію потреб, що само створюються, здібностей та переконань. Безсумнівною перевагою теорії Дж. Марсіа є уявлення про різні статуси ідентичності, розвинені з ідей Е. Еріксона. З прийняттям все більш різноманітних рішень щодо себе й свого життя розвивається структура ідентичності, підвищується усвідомлення своїх сильних і слабких сторін, цілеспрямованості та осмисленості свого життя. Марсіа виокремив чотири основні статуси (стани) професійної ідентичності особистості:
• невизначена (несформована) ідентичність – несформоване уявлення людини про свою приналежність до певної групи, відсутність чіткого образу, власної позиції, вибір професійного шляху не здійснено, чіткі уявлення про кар’єру чи про професійне життя відсутні, і людина навіть не замислюється над цією проблемою;
• дифузна (нав’язлива) – прийняття людиною певної ідентичності на основі тиску оточення без усвідомлення особливостей формування власної позиції, людина має сформовані уявлення про своє професійне майбутнє, але воно нав’язане батьками чи друзями й не є результатом самостійного вибору;
• мораторій ідентичності – процес прийняття рішення щодо власної приналежності до певної групи, але без затвердження цього рішення, людина усвідомлює проблему вибору професійного шляху й знаходиться в процесі пошуку адекватного рішення; альтернативи визначені, але варіант ще не визначений;
• досягнута ідентичність – усвідомлення власної приналежності до певної групи, інтеграція в цю групу й початок реалізації власних можливостей, професійні плани чітко визначені, що є результатом осмисленого самостійного рішення.
Висновки:
Отже, юність – це завершальний етап формування особистості, етап самовизначення та вибору свого життєвого шляху. Важлива роль у цьому періоді життя школяра відводиться мотивації як сукупності спонукальних чинників, що визначають активність особистості; усвідомлювані або неусвідомлювані психологічні чинники, які спонукають її до здійснення певних дій і визначають їх спрямованість та цілі.
Ідентичність – це складний феномен, багатопланова психічна реальність, це результат виділення людиною самої себе із середовища, що дозволяє їй відчувати себе суб’єктом своїх фізичних та психічних станів, дій і процесів, переживати свою цілісність і тотожність з самим собою – у відношенні минулого, теперішнього і майбутнього. Ідентичність формується в діяльності та спілкуванні. Суб’єкт в предметній діяльності змінює оточуючий світ та взаємодіє з іншими людьми, при цьому відділяючи своє Я від не-Я, безпосередньо переживаючи свою неідентичність іншим об’єктам.
