! В а ж л и в о
Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

ПРОФЕСІОНАЛІЗМ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Опис документу:
У статті розкриваються деякі аспекти професіоналізму майбутнього викладача вищої школи на сучасному етапі. Акцентовано увагу на тому, що педагогічний професіоналізм – цілісне явище, яке містить не лише фундаментальні знання й уміння, а й установки, ціннісні орієнтації, духовно-моральні якості особистості.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ПРОФЕСІОНАЛІЗМ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

М.С.Катралєєв

У статті розкриваються деякі аспекти професіоналізму майбутнього викладача вищої школи на сучасному етапі. Акцентовано увагу на тому, що педагогічний професіоналізм – цілісне явище, яке містить не лише фундаментальні знання й уміння, а й установки, ціннісні орієнтації, духовно-моральні якості особистості.

Ключові слова: професіоналізм, педагогічний професіоналізм, вища школа

Постановка проблеми у загальному виді та її звязок з важливими науковими та практичними завданнями

Викладач є ключовою фігурою ХХІ ст. – століття освіти, науки та досягнень, від професіоналізму якого залежить майбутнє держави. «Гуманізм», «професіоналізм», «духовність» ціннісно-смислові координати, обумовлені характером цивілізаційних процесів та інтенсивного поширення в педагогіці гуманістичного підходу, в межах яких має відбуватися розвиток особистості майбутнього педагога, активізація його творчих можливостей та зростання професійно-педагогічної культури і компетентності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковане вирішення даної проблеми і на які спирається автор

Науковці в області професіоналізму досліджували різні аспекти професійно-педагогічного становлення майбутнього викладача вищої школи, а саме: проблеми професійної майстерності вчителя (Ю. П. Азаров, І. А. Зязюн, Н. В. Кузьміна, З. Н. Курлянд, М. В. Кухарєв, В. О. Сластьонін, О. М. Столяренко, В. О. Якунін та ін.); проблеми професійно-педагогічної культури (В. М. Гриньова, О. Б. Гармаш, Т. В. Іванова, І. Ф. Ісаєв, О. З. Краснова, Л. С. Нечипоренко, Л. А. Нейштадт та ін.), проблеми професійного самовдосконалення (І. А. Зязюн, С. Б. Єлканов, Л. В. Кондрашова, Н. Г. Ничкало, В. О. Мартиненко, С. О. Сисоєва та ін.). Сутність та структуру поняття «педагогічний професіоналізм» досліджували В. В. Горбенко, Л. К. Гребенкіна, Н. В. Гузій, Б. А. Дьяченко, О. А. Дубасенюк, Л. В. Кондрашова, А. К. Маркова, І. П. Підласий, Т. І. Руднєва, А. В. Соложин, О. М. Шиян. Але розвиток професіоналізму майбутнього викладача вищої школи на сучасному етапі досліджено не повною мірою.

Формулювання цілей статті

Метою статті є розкриття деяких аспектів професіоналізму майбутнього викладача вищої школи на сучасному етапі.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих результатів

Професіоналізм - це багатоаспектне та складне явище. Професіоналізм походить від слова «професія». В Академічному тлумачному словнику цей термін подається як: «рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань і навичок і є для кого-небудь джерелом існування» [1]

Серед безлічі професій професія педагога вирізняється тим, що її об’єктом є жива людська душа. Тому педагог – ювелірних справ Майстер з огранювання людських душ не має права на помилку. Будь-яка необачність, неточність можуть завдати непоправимої шкоди людині, поранити її душу. На здатності педагога “відчувати душу” іншої людини акцентував увагу Е.О. Климов [8, c. 305-310]. «Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий»,сповідував Іісус Христос в Нагірній проповіді.

Витоки педагогічного професіоналізму сягають корінням в античність.

Софісти Протагор, Горгій, Продік і ін. віртуозно вдосконалювали техніку навчання і виховання за допомогою вправ, розвитку здібностей красномовства і доказів, ставлячи будь-яку тезу науки в залежність від людської суб'єктивності («міра всіх речей людина», по Протагору).

Мистецтву діалогу не одне покоління людей вчилося у Сократа. Пошук істини відбувався в дискусії, знання не просто подавалися в готовому вигляді і мали інформативний характер, а являли собою осмислені судження. Алківіад писав: «Коли я слухаю його (Сократа), серце у мене б'ється набагато сильніше, ніж у скажених корибантов, а з очей моїх від його промов ллються сльози; те ж саме, як я бачу, відбувається і з багатьма іншими. А цей Марсий (Сократ.) приводив мене часто в такий стан, що мені здавалося не можна більше жити так, як я живу» [3, с. 107].

Славилася методами сократівського діалогу і Академія Платона (gymnasion), названа на честь міфічного героя Академа. Завдання учительства Платона полягало в тому, щоб навчити своїх учнів мистецтву діалектики, що, на його переконання, сприяло осягненню «ідей». Знання, в розумінні Платона, не є просто «істинною думкою», а «істинною думкою зі смислом». У знанні, вважав Платон, з'єднані розум і чуттєвість, при цьому розум осмислює елементи чуттєвого досвіду [3, с. 202, 211]. Академія була тією площею «агори», де морально вдосконалювалася людина. Пошук істини, за Платоном, полягав не в зборі інформації, «знань заради знань», а в повороті душі до істинного блага.

Праці Аристотеля є зразком досконалості навчання логіці. У відомій школі Аристотеля, яка називалася Лікеєм, на уроках метафізики, фізики і діалектики учні опановували закони логіки [3, с. 261]. Особливо цінні для педагогіки етичні погляди Аристотеля про досконалість, які він виклав у творі «Нікомахова етика». Призначення досконалої людини, вважав мислитель, в прекрасному виконанні розумної діяльності, а благо людини в досягненні згоди з найдосконалішою з чеснот» [3, с. 362]. Розмірковуючи про досконалість, доречно згадати знаменитий Аристотелевський принцип «золотої середини», який часто розуміється як античний аспект «поміркованості. Але, як казав сам Аристотель, «вибору підлягає не середнє з хорошого, а найкраще з усього хорошого». Таким чином, середина і є досконалість. Людина, за твердженням самого Аристотеля, повинна прагнути до досконалості, бо «тільки досконала людина здатна судити про все правильно, і в усьому їй відкривається істина» [3, с. 365].

Особливо значимими для педагогічної науки є судження Демокрита. Він стверджував, що хороші людські якості створюються тільки вихованням і навчанням. «Ні мистецтво, ні мудрість не можуть бути досягнуті, якщо їм не вчитися» [3, c. 171]. Все хороше в людині, на його думку, залежить не від її «природи», не від походження, а від виховання: «Більшість людей стає хорошими від вправи, чим від природи» [3, с. 171]. Демокрит говорить про те, що вчення перебудовує людину.

Отже, професія педагога має свою давню історію.

Перед тим, які підійти до розгляду поняття «педагогічний професіоналізм», сприймемо спробу з’ясувати сутність поняття «професіоналізм». Тривалий час професіоналізм розглядався в науці лише в площині діяльності і пов’язувався з набуттям професійних компетентностей. Однак компетентність це характеристика «технологічної» професійної підготовки фахівця. Пізніше стало очевидним, що професіоналізм має включати і особистісний аспект, оскільки в професії відбувається розвиток особистісно-професійних якостей. Е.О.Клімов говорить про те, що не потрібно зводити професіоналізм лише до вмілості професіонала [7, c. 387-388]. На думку вченого, професіоналізм доречно розуміти не просто як вищій рівень знань, вмінь і результатів людини в певній області діяльності, а як системну організацію свідомості, психіки людини. Ця система, крім праксиса, гнозиса професіонала, має включати такі властивості людини, як: образ світу, спрямованість, ставлення до світу, до людей, до діяльності, креативність, індивідуальність, емоційність тощо [7, с. 387-388].

Професія є унікальним засобом особистісної самоактуалізації й самореалізації людини. Невід'ємним компонентом професіоналізму є творчість. Проблему творчого підходу до професії розглядають Е.О. Клімов, Н. І. Ліфінцева, К. М. Левітан. На думку Н. І. Ліфінцевої, професіоналізм, творчість та компетентність можуть набути сенсу в контексті духовно-культурного розвитку особистості. К. М. Левітан професіоналізм тлумачить як творче оволодіння фахом [9, c. 5].

Складна і багатоаспектна проблема педагогічного професіоналізму. Акмеологія, педагогіка, психологія, соціологія, філософія та інші гуманітарно-прикладні науки з різних сторін вивчають його формування. У сучасному повсякденному вжитку професіоналізм педагога розуміється як здатність до виконання педагогічної діяльності. Науковці, висвітлюючи різні аспекти цього явища, досить неоднозначно подають це поняття. Проблема цілісного підходу дослідження продиктовано потребою вищої школи у викладачі – професіоналі. В. О. Сластьонін акцентує увагу на гуманістичному, колективному, творчому характері педагогічної діяльності, що вимагає «подвійної» підготовки – людинознавчої і спеціальної [10, c. 10-11].

Професіоналізм педагога А. Деркач витлумачує як інтегральну характеристику особистості педагога, що передбачає володіння ним видами професійної діяльності і наявність у педагога поєднання професійно важливих психологічних якостей, які забезпечать ефективне розв'язання професійних педагогічних завдань по навчанню і вихованню (дітей, дорослих учнів) [2, с. 192]. Таке комплексне розуміння особистісно-діяльнісної сутності професіоналізму відображає не лише якість набуття людиною компетенцій, але й розвиток самої особистості.

Професіоналізм – не є статичною категорією. Він має тенденцію змінюватись і удосконалюватися протягом часу. Одним із найвпливовіших факторів у розвитку людини є соціокультурна реальність, яка вносить значні корективи у всі складові професіоналізму людини. Сучасний «світ без кордонів» надає не лише колосальні можливості для набуття професіоналізму людиною, але й ставить нові вимоги до неї: необхідність толерантного та продуктивного спілкування з представниками різних культур, взаємопорозуміння, здатності до діалогу культур. Перехід суспільства від постіндустріального до інформаційного супроводжується тим, що інформація набуває статусу однієї з найпріоритетніших цінностей життя. Сьогодні знання можна віднайти звідусіль: в інтернеті, бібліотеках, аудиторіях, в спілкуванні з друзями, партнерами по сумісній діяльності тощо. Студентові не потрібно прикладати певних зусиль для того, щоб відшукати потрібну інформацію. Але здатність набувати знання, на жаль, сьогодні зводиться здебільшого до вміння поводитися із значною кількістю інформації. Мозок людини нагадує вмістилище «необроблених файлів». Людина не встигає осмислити і переосмислити отриману інформацію, а значить не може використати її в невизначених умовах. Виникає питання: яку роль має виконувати викладач у трансляції знань?

Особливістю педагогічної діяльності є той факт, що педагог виступає не просто механічним ретранслятором знань, умінь і навичок, але і їх активним соавтором. Знання, яке викладач доносить до учнів, завжди є персоніфікованим, суб’єктним, пропущеним через його внутрішній світ. Зрозуміло, що навіть найкращі концепції, передові технології, оригінальні інновації, майстерно складені інструкції самі по собі ніколи не зроблять педагогічний процес ефективним. Вирішальну роль в цьому процесі, безумовно, відіграє педагог. Саме через його духовність, його цінності і смисли заломлюється вплив світової культури на особистість учня. К. Ушинський писав, що «у вихованні все повинно базуватися на особистості вихователя, оскільки виховна сила вивергається лише з живого джерела людської особистості. Ніякі устави, програми, ніякий штучний організм закладу, як би хитро він не був придуманий, не може замінити особистості в справі виховання» [11, с. 63-64].

На жаль, сьогодні всі освітньо-наукові програми для всіх спеціальностей вищих навчальних закладів, у тому числі й для магістрів спеціальності 011 Науки про освіту (кваліфікація: викладач вищих навчальних закладів), спрямовані лише на набуття студентами компетенцій. Але ж в усі часи існування університетської освіти місія університету визначалася трьома факторами: 1) передача культури; 2) навчання професіям;  3) наукове дослідження і навчання нових людей науці.

Духовність, культура, наукові дослідження, на жаль, сьогодні залишаються за бортом сучасної освіти. Духовність – не є компетентністю. Хіба може бути людина компетентною в любові, доброті, совісті, милосерді? Людські якості – це виміри іі духовного світу. Справедливо зазначає В. С. Бакіров, що вища освіта сьогодні відсторонилася від цінностей, «усунулася від аксіологічного дискурсу і вивела за межі професійної підготовки все, що ще в античні часи становило серцевину освіти людини, що робило її власне людиною, тобто прилучення до моральності. По суті, закрила очі на другу частину формули І. Канта, дивуючись зоряному небу над людською головою, але залишаючись байдужим до морального закону всередині людини» [4, с. 17-24]. У витлумачуванні поняття «педагогічний професіоналізм» ми поділяємо думку Л. К. Гребенкіної, яка включає в його зміст не лише фундаментальні знання й уміння, а й здібності, соціально-педагогічні позиції й установки, ціннісні орієнтації, духовно-моральні якості особистості, що характеризують цілісні інтелектуальні, емоційні, дієво-вольові утворення в структурі особистості вчителя [5, c. 5-6].

Важливим етапом розвитку професіоналізму майбутнього викладача вищої школи є підготовка його у вищому навчальному закладі в умовах магістратури. Досягти професіоналізму та високого рівня професійної сформованості можна, якщо в процесі навчання розвивати в майбутнього викладача [6]:

- передбачення розвитку ситуацій, які можуть виникати в процесі виконання професійної діяльності, прогнозування;

- стійкість у стресових ситуаціях, здатність мобілізувати свої ресурси, уміння управляти своїми емоціями;

- нестандартність прийняття рішень, сміливість;

- творчість, ефективність вирішувати професійні задачі;

- адекватну мотивацію досягнення.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Отже, майбутній викладач вищої школи має в собі поєднувати професійні компетентності, загальну культуру та етику, освіченість. Формування професіоналізму слід розглядати в єдності і взаємозв’язку, а його розвиток, удосконалення, становлення та самовдосконалення у процесі професійної діяльності.

Література

1. Академічний тлумачний словник [Електронний ресурс]. Режим доступу: Режим доступу: http://sum.in.ua/s/Profesija

2. Акмеология: Учебник / Под общ. ред. А.А. Деркача. М.: Изд-во РАГС, 2004. – 299 с.

3. Асмус В. Ф. Античная философия: [учебн. пособ. ] / В. Ф. Асмус. – [изд. 2-е, доп.]. М: Высшая школа, 1976. – 543 с.

4. Бакиров В. С. Функции высшего образования: вчера, сегодня, завтра / В. С. Бакиров // Трансформация социальных функций образования в современном мире: материалы междунар. науч.-практ. конф., Харьков, 17-18 февр. 2015 г. / Харьк. гуманитар. ун-т «Нар. укр. акад.» [и др.].  – Харьков, 2015.

5. Гребенкина Л. К. Формирование профессионализма учителя в системе непрерывного педагогического образования: автореф. … д-ра пед. наук: 13.00.01 / Моск. пед. гос. ун-т. / Л. К. Гребенкина. – М., 2000. – 38 с.

6. Гузій Н.В. Педагогічний професіоналізм: історико-методологічні та теоретичні аспекти: Монографія. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. – 243 с.

7. Климов Е. А. Психология профессионала/ Е. А. Климов. – М.-Воронеж: МОДЭК, 1996. – 400 с.

8. Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения / Е. А. Климов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – 512 с.

9. Левитан К. М. Личность педагога: становление и развитие / К. М. Левитан. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1990. – 168 с.,

10. Педагогика: учеб. пособие/ В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, А. И. Мищенко, Е. Н. Шиянов. – М. : Школа-Пресс, 1998. – 512 с.

11. Ушинский К. Д. Собр. соч., М.: Изд-во Акад. пед. наук,  1950. Т. 2. С. 63-64.

ПРОФЕССИОНАЛИЗМ БУДУЩИХ ПРЕПОДАВАТЕЛЕЙ

НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ

М. Катралеев

В статье раскрываются некоторые аспекты профессионализма будущего преподавателя высшей школы на современном этапе. Акцентировано внимание на том, что педагогический профессионализм - целостное явление, которое включает не только фундаментальные знания и умения, но и установки, ценностные ориентации, духовно-нравственные качества личности.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Інтегрований курс «Мистецтво»: теоретико-прикладний аспект»
Просіна Ольга Володимирівна
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації (лист МОН № 4/2181-19 від 30.09.2019 р.).

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись