Головним методичним вектором стрімкого розвитку
системи позашкільної освіти є екстраполяція на її ґрунт позитивних наслідків
реформування в цілому національної системи освіти, що відбувались протягом
останніх десятиліть, і яке здійснюється в рамках оновлення загальноєвропейських
і світових гуманістичних освітніх парадигм і пов’язана з визнанням різними
верствами суспільства значущості знань як рушійної сили прогресу та
добробуту.
Ці зміни стосуються створення нових освітньо-виховних моделей, перегляду змісту, дидактичних засад, форм і
методів навчання та виховання молоді нової незалежної України. Але фундаментом будь-яких зрушень є все ж такі базова професійна підготовка та наукова спрямованість на узагальнення отриманих знань.