Форма есе не потребує застосування всіх тих обмежень, які весь час вигадують для інших публікацій. Але ж саме есе генерує та й інколи сприяє використанню чогось нерамкованого, з подальшим доопрацюванням.
Аттитюдове щеплення? Чи часто використовують його психологи та соціальні педагоги? Може варто пригадати, як його використовували колись інші спеціалісти? Вони вже нічого нам не зможуть розповісти чи пояснити, але ж… чи варто про їх творчі знахідки забувати?
Тут ні в кого нічого не переписано, лише узагальнено…
Оскільки дозвіл ніхто вже надати не зможе, тому й без прямого цитування…
