У сучасному світі нарцисизм — це вже не просто «надмірна любов до себе», а ключ до розуміння прикордонних станів, важких клієнтів у терапії, токсичних стосунків, культів, корпоративної культури та навіть суспільно-політичних процесів.
Ця презентація — це не просто огляд трьох класичних теорій. Це порівняльний аналіз трьох принципово різних поглядів на природу нарцисизму:
- Отто Кернберг — нарцисизм як патологічна структура на межовому рівні: грандіозне Я, побудоване на розщепленні, агресії та заздрості. Терапія — конфронтація, робота з примітивними захисними механізмами та повернення до реальності.
- Хайнц Кохут — нарцисизм як результат серйозного дефіциту емпатичного віддзеркалення в дитинстві. Самість крихка, потребує «долюблення» через емпатичний перенос самооб’єкта. Терапія — не конфронтація, а відновлення через переживання прийняття.
- Еріх Фромм — нарцисизм як соціально-психологічний феномен: від доброякісного (продуктивного) до злоякісного, що лежить в основі індивідуальної та групової деструктивності, фанатизму й некрофілії. Тут нарцисизм — це не лише клініка, а й суспільна хвороба.
Для кого особливо цінно?
- тих, хто працює з клієнтами з нарцисичним та прикордонним рівнем організації особистості
- хто хоче зрозуміти, чому одні терапевти «залипають» на емпатії, а інші — на конфронтації, і чи можна ці підходи поєднувати
- хто цікавиться зв’язком клінічної картини з ширшою соціокультурною реальністю
- хто шукає відповідь: нарцисизм — це дефіцит, захист чи екзистенційна позиція?
Запрошую зануритися в одну з найгостріших дискусій психоаналізу другої половини ХХ століття — дискусію, яка досі визначає, як ми розуміємо і лікуємо нарцисичні структури сьогодні.
