Цей народний переказ описує традиційний іспит для новачків, які прагнули приєднатися до лав запорозького козацтва. Старі воїни перевіряли кандидатів на психологічну стійкість та кмітливість, змушуючи їх готувати обід і кликати товариство до столу. Слабких духом хлопців, які починали бідкатися або плакати через відсутність відгуку, козаки відправляли додому з грошима на дорогу. Натомість ті, хто демонстрував незалежність, веселощі та впевненість, заслуговували на повагу громади. Лише після прояву такої твердості характеру новачка визнавали рівним товаришем і приймали до Січі. Таким чином, головними критеріями відбору були не лише фізичні навички, а й внутрішня свобода та козацький гонор.






















