Постійною трагедією Лесі Українки-драматурга булоте, що вонане мала змоги перевіряти своїтвори сценою.
Проте, за життя письменниці тільки «Блакитна троянда» мала коротку сценічну історію, та й ту невдалу.
В музично-театральній школі М. Лисенка робилися спроби силами учнів ставити драматичні етюди Лесі Українки. Так, наприклад, П. Коваленко в гримі, костюмах і в супроводі музики інсценізував «Саула»; багато зусиль до інсценізації драм Лесі Українки доклала Марія Старицька. Та все це були посередні явища. Підготовлена вистава в кращому разі йшла на сцені один-два рази, а бувало й так, що світу вона не бачила.
