Практичне заняття_ Консультування та психотерапія сімей, що виховують дитину з ОП (на прикладі дітей з РАС).
Відповіді на такі питання :
1. Що таке феномен відкладеного розуміння особливостей
дитини з ООП?
2. Які особливості у прийнятті діагнозу та особливого статусу
дитини?
3. Коротко опишіть так званий шоковий період в сприйніттті
батьків.
4. Які особливості сімейної динаміки спостерігаються у батьків
та сиблінгів дитини з ООП в період усвідомлення статусу дитини?
5. Як розпочати розмову з батьками дитини з ООП й чого
очікують вони від психолога?
6. Що є індикатором порушень у дитини для самих батьків?
7. Що таке період адаптації й що потрібно опанувати батькам для
розвитку та соціалізації дитини з ООП (на прикладі РАС)?
8. Які бувають грубі порушення етики спілкування з такими
батьками й як їх уникати?
9. Які існують завдання та ризики для батьків на стадії адаптації
життя дитини з ООП?
Аналіз ситуацій та відповіді на питання до них
1. Які обставини вплинули на соціалізацію хлопця.
2. Виявіть особливості самодіагнозу батьків щодо проблем їх
дитини.
3. Опишіть вашу розмову з обома батьками
Хлопчик з вадою мовленнєвого апарату (в народі –“заяча губа”) за
бажанням батьків вступив до спеціалізованої школи з поглибленим вивченням англійської мови. Батько, відомий в місті чиновник (тому й проблем зі вступом не було) відмовився від запропонованої допомоги, нехтував порадами логопеда та психолога, наполіг на тому, щоб дитина вивчала англійську мову, міркуючи про те, що можливо його син й не буде правильно вимовляти звуки, а писати англійською він все ж навчиться.
Через рік дитина мала не тільки проблеми з англійською мовою, а й з
рідною, оскільки писати, вона так і не навчилася. Згодом до цього додалися ще й порушення сну у дитини та енурез.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на питання
1. Яку установку матері можна побачити в її поведінці на
прийомі у психолога?
2. Як ви, як фахівець, бачити свою тактику в роботі з матірʼю ?
3. Які питання слід обговорити в даному випадку?
В кінці жовтня до психолога прийшла мама учня 1 класу школи. Психолог
чекала її з другого тижня вересня. Вона не запрошує до себе батьків, але через
вчителів передає інформацію про те. що у дитини є проблеми. Вчитель ці
проблеми теж бачила: СДУГ, труднощі в спілкуванні з однолітками і дорослими,
труднощі в навчанні. В основному вчитель скаржилися на підвищену рухову
активність хлопчика, некерованість, бійки і неуважність.
Мати увійшла, села. На пропозицію розповісти, що її турбує я почула:
"А я взагалі не хотіла до Вас йти. У нас все добре. Дитина мене не турбує.
Вона просто ще не звикла." (Кінець жовтня!)
Мати: "Я взагалі не хочу, що б Ви займалися з моєю дитиною! Не хочу, що
б їй лізли в душу, а всі ці ваші тести, особливо малюнки, застаріли!"
Психологиня: «Що ж, я рада, що у Вас все добре, чому ж Ви прийшли?»
Мати: «Учитель весь час говорив, що треба до психолога, ну і директор те
саме. Ось і прийшла».
Психологиня: «А чим вчителя пояснили свою пропозицію?»
Мати: «Він б'ється. Ось вчора знову дівчинку вдарив. І взагалі кажуть, що
він не готовий до школи. Він готовий до школи, просто ще не звик».
