Визначення Іменник — самостiйна частина мови, що має значення предметностi (називає особу, предмет, явище) та вiдповiдає на запитання хто? що?
Наприклад: людина, зошит, дощ.
Iменники змiнюються за числами та вiдмiнками, належать до певного роду.
Назву іменник почали вживати з 1873 року. Її першим використав Омелян Партицький, який іменник називав речівником.
В одинадцятитомному «Словнику сучасної української мови» нараховують близько 135 тис. слів. Серед них іменників майже половина. Порівняно з іменниками, дієслів удвічі менше.
