З раннього віку діти з особливими освітніми потребами потребують не просто «догляду», «опіки», «захисту» або «турботи» і «піклування», але й усвідомленого фахового втручання, допомоги та цілеспрямованого керування процесом їхнього розвитку, навчання і виховання.
Під аутизмом розуміється важке порушення психічного розвитку, яке характеризується вираженим і всебічним дефіцитом соціальної взаємодії і спілкування, а також обмеженими інтересами і повторюваними діями.
Розлад аутистичного спектру (РАС), це розлад розвитку нервової системи, який впливає на комунікацію, поведінку і соціалізацію. Центр за контролем і профілактикою захворювань повідомляє про один випадок аутизму на 88 дітей. Ця проблема стосується всіх рас і соціальних груп в однаковій мірі, хоча діагностується аутизм у хлопчиків в чотири рази частіше, ніж у дівчаток.
Серед характерних ознак дітей з РАС, велике місце займають порушення мовлення, і як результат – несформованість комунікативної поведінки.
Проблемою аутизму займалися такі автори, як: Т. Л. Лещинська, К. С. Лебединська, О. С. Нікольська, С. а. Морозова, і. в. Ковалець, Г. Є. Большакова та ін.
Існує безліч методик розвитку комунікації та міжособистісного спілкування немовленнєвих дітей, такі як:
метод емоційного розгальмовування мовного розвитку Е.Ф. Соботович (стимулювання мовлення за допомогою музики);
методика використання звуконаслідувань О.А. Румянцевої і Н.Е.Старосільської – «переклад» звуками української мови немовних звучань;
сеанси холдинг-терапії М. М. Ліблінг – включає в себе повторювані процедури утримання дитини на руках у батьків до його повного розслаблення (фізичного та емоційного).
