Правильним типом дихання для мовлення являється діафрагмально-реберне дихання, коли вдих і видих здійснюється при участі діафрагми та рухливих ребер (міжреберних м’язів). Активна нижня, саме об’ємна частина легень. Верхні відділи грудної клітини, а також плечі практично не рухаються.
З метою контролю за правильним мовленнєвим диханням, необхідно покласти долоньку між грудною клітиною та животом. Якщо при вдиху живіт піднімається, нижня частина грудної клітини розширюється, а при видиху м’язи живота і грудної клітини скорочуються, то це свідчить про правильне мовленнєве дихання.
Націлювати увагу дітей на тому, що вдих під час мовлення повинен бути коротким, мовленнєвий вдих – через рот і ніс, не затримувати дихання, а видих – тривалим, повільним, потік повітря проходить тільки через рот.
Велике значення для озвучування мовлення має раціональний спосіб використання струменя повітря. Тривалість видиху подовжується настільки, наскільки необхідне звучання голосу при безпосередній вимові інтонаційно-логічного висловлювання (синтагми).
Регулярні заняття дихальною гімнастикою сприяють вихованню мовленнєвого дихання з подовженим поступовим видихом, що дає змогу мати запас повітря для вимови різних за довжиною мовленнєвих відрізків.
