• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Правознавство
  • Поняття прав людини і основних свобод та їх класифікація у міжнародному праві. Поняття стандартів прав людини у сучасному міжнародному праві

Поняття прав людини і основних свобод та їх класифікація у міжнародному праві. Поняття стандартів прав людини у сучасному міжнародному праві

Опис документу:
Метою роботи є розкриття проблеми захисту прав людини у сучасному міжнародному праві та принцип поваги прав людини та основних свобод, поняття прав людини і основних свобод та їх класифікація у міжнародному праві, поняття стандартів прав людини у сучасному міжнародному праві, розмежування юрисдикції Суду ЄС і Суду І інстанції ЄС та правові засади діяльності Європейського Союзу в економічній сфері (внутрішній ринок).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

3

Поняття прав людини і основних свобод та їх класифікація у міжнародному праві. Поняття стандартів прав людини у сучасному міжнародному праві

Права людини – це невідчужувані свободи і права особи, які індивід отримує в силу свого народження, основне поняття природного і, взагалі, будь-якого права в цілому.

Права людини охоплюють громадянські права і політичні свободи, економічні, соціальні і культурні права, а також права спільнот, тобто дітей, жінок, національних меншин, народів тощо. До певної міри, можна говорити і про права людства. При розповсюдженні прав людини на спільноти вони не відчужуються від індивіда, вихідним залишається визнання самоцінності всіх індивідів, що складають ту чи іншу спільноту.

Права людини не мають обмежувального характеру, вони також не є незмінними; вони, за своєю природою, динамічні, хоча, разом з тим, вони у будь-якому випадку мусять мати фундаментальну природу та бути націленими на захист гідності людини. Крім того, будь-яке право людини має бути чітко визначене і розмежоване. Тобто, воно має бути таким, щоб конкретна людина чи група людей мали змогу на практиці звернутися до цього права, щоб були установи, до яких можна було б звернутися зі скаргою на порушення цього права, тобто необхідним є передбачення механізму узгодження цього права з існуючими правами людини та впровадження і захисту.

Права людини – це певні можливості людини, які необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об’єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку всього людства і мають бути загальними та рівними для всіх людей.

Люди мають багато прав, щоб привести їх до певної системи, вони розподіляються за певними ознаками. За сферою суспільних відносин та характером потреб людини або цінностей, що виступають їхнім об'єктом, основні права людини поділяються на:

фізичні (необхідні для фізичного існування, для задоволення біологічних, матеріальних потреб – право на життя, житло, безпечне природне середовище, належний рівень матеріального забезпечення);

особисті (щодо збереження, розвитку та захисту морально-психологічної індивідуальності людини, її світогляду та духовності – право на їм’я, честь, гідність, свободу віросповідання, переконань, сумління тощо);

культурні (щодо збереження, розвитку національної самобутності, доступу до духовних здобутків людства, їх засвоєння, використання та участь у подальшому розвитку – право на освіту, виховання, користування надбаннями культури та мистецтва, авторство, наукову, технічну та художню творчість);

економічні (можливості реалізувати свої здібності і здобувати засоби до існування, беручи участь у виробництві матеріальних та духовних благ, – право на здобуття професії, вибір та здійснення трудової діяльності, справедливу оплату праці, відпочинок і дозвілля, тощо);

політичні (що стосуються участі у державному та громадському житті, впливу на діяльність різноманітних державних органів, а також громадських об’єднань політичного спрямування – право на громадянство, участь у державному управлінні суспільством, у формуванні представницьких органів державної влади тощо).

Існує також інша класифікація, зокрема:

1) за характером, способом здійснення – активні та пасивні;

2) за значенням для носія – основні і неосновні;

3) за суб’єктами – індивідуальні, колективні.

Будь-яка держава регламентує та забезпечує права і свободи особистості за допомогою норм національного права, різноманітних внутрішніх механізмів і процедур. Але силами однієї держави важко їх захистити, тому необхідні міжнародні гарантії.

Уже в 1919 р. була заснована Ліга Націй, під егідою якої укладено ряд міжнародних договорів, що передбачали захист національних меншин в окремих країнах.

Список використаної літератури

1. Андрусяк Т. Теорія держави і права / Андрусяк Т. – Львів : Право для України, 1997. – 380 с.

2. Зайчук О. В. Теорія держави і права : Академічний курс : Підручник / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.

3. Тимченко Л. Д. Міжнародне право : Підручник / Л. Д. Тимченко, В. П. Кононенко. – К. : Знання, 2012. – 631 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Методологічні основи організації психолого-педагогічного супроводу освітнього процесу дитини із особливими освітніми потребами»
Маргарита Сергіївна Чайка
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.