Погляди В.О. Сухомлинського на роль природи у вихованні дітей

Опис документу:
Анотація: У статті розкрито питання розумового та сенсорного виховання молодших школярів засобами природи в педагогічній спадщині видатного педагога В. О. Сухомлинського. Спираючись на педагогічний досвід педагога виявлено методи і форми впливу на виховання дітей засобами природи.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ПОГЛЯДИ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО НА РОЛЬ ПРИРОДИ У РОЗУМОВОМУ ВИХОВАННІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Валерія Кравченко

(студентка 3 курсу факультету педагогіки та психології) Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент Т.О. Прибора

Анотація: У статті розкрито питання розумового та сенсорного виховання молодших школярів засобами природи в педагогічній спадщині видатного педагога В. О. Сухомлинського. Спираючись на педагогічний досвід педагога виявлено методи і форми впливу на виховання дітей засобами природи.

Ключові слова: В. О. Сухомлинський, молодший школяр, освітній процес, виховання засобами природи, розумове виховання.

У статті розкриваються актуальні питання щодо розумового виховання молодшого школяра засобами природи. Згідно з Державним стандартом початкової освіти – метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, формування системи цінностей виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою.

Мета статті полягає у дослідженні поглядів В. О. Сухомлинського щодо ролі природи в розумовому вихованні учнів початкової школи.

Видатний педагог В.О. Сухомлинський надавав розумовому вихованню важливого значення у всебічному розвитку особистості. Він вважав мозок дитини найніжнішим, найбільш чутливим та вразливим що є у природі. Він вважав, що коли думаєш про дитячий мозок, уявляєш ніжну квітку троянди, на якій тремтить крапля роси. Яка обережність і ніжність потрібні для того, щоб, зірвавши квітку, не зронити краплю. Ось така обережність потрібна нам щохвилини: адже ми торкаємося найтоншого і найніжнішого в природі – мислячої матерії організму, що росте... [7, 397].

Розумове виховання дитини повинно відбуватись серед природи, щоб дати змогу думці дитини перейти від наочності до її розумової обробки. Не можна обтяжувати мозок дитини лише словами і не давати їй образів – це швидко стомлює її, і не дає ніякого стимулу до пізнання навколишнього світу. Для кращої розумової активності дитині потрібно послухати, побачити, відчути те, що її оточує [7, 397].

Одним з основних форм розумового виховання В.О. Сухомлинський вважав уроки мислення серед природи. Він наголошував, що найкраще дитина розвивається сприймаючи навколишній світ, у своєму натуральному вигляді. Уроки мислення серед природи передбачали походи дітей на природу двічі на тиждень, де вони спостерігали за об’єктами та явищами природи, за їх зв’язками і значенням для життя людини, відчували красу природи [6, 138].

В.О. Сухомлинський зазначав, що все те, що має стати джерелом думки його вихованців – діти будуть спостерігати день за днем протягом чотирьох років. Таким чином була створена трьохсот сторінкова «Книга природи». Книга є збірником спостережень, яскравих картин, які залишались у свідомості дітей [7, 398].

Не менш важливим в розумовому вихованні дітей є розповідь вихователя про явища природи, їх красу та неповторність, зв’язок усього живого на землі. Василь Олександрович Сухомлинський наголошував, що розповіді вихователя повинні ділити з дітьми всі радощі і прикрощі життя – це обов’язкова умова повноцінного розумового розвитку дитини, збагачення її духовного життя. Будь-яка розповідь повинна бути цікавою, яскравою, захоплюючою, короткою. Дитину не можна перевантажувати безліччю фактів – це заважає їй цілісно сприймати розповідь, адже процес сприймання притуплюється і тоді дитину дуже складно чимось зацікавити, вмотивувати, спонукати до пізнання оточуючого світу [7, 397].

Український педагог В. О. Сухомлинський стверджував, що завдання вихователя полягає в тому, щоб відкрити перед дитиною усі джерела любові, поваги і оберігання природи, Батьківщини, сім’ї. З перших днів життя саме природа стає для дитини невичерпним джерелом багатьох знань, відчуттів та емоцій. В природі дитина спостерігає, відчуває, сприймає, порівнює, вивчає. Перебуваючи в природі, вихователь вчить дітей сприймати , відчувати її красу, заражає їх бажанням перебувати в природі, слухати її музику, спостерігати за тими дивами, які вона демонструє, насолоджуватись ароматами флори, дбати про неї. В процесі спілкування з природою, діти не лише формують уміння мислити, пізнавати, аналізувати, а й вчяться бачити всю красу природи, розуміти її, збагачувати свої враження, відчувати природу всіма рецепторами. Діти сприймають не лише природу, а ще й її кольори, форми, розміри, запахи, і це все дає важливе підґрунтя для сенсорного виховання дитини [5, 29].

Дитяче бачення світу, на думку педагога, суттєво відрізняється від бачення дорослого. Це, так звана, «художня творчість», адже всі образи які дитина сприймає, чи створюю – несуть в собі неймовірне емоційне забарвлення. Дитина дуже бурхливо сприймає будь-яке явище, всі її розумові процеси тісно пов’язанні з яскравими емоціями. Педагога писав, що емоційна насиченість сприйняття – це духовний заряд дитячої творчості. Педагог впевнений, що саме при високому емоційному забарвленні всі розумові процеси дитини працюють набагато краще. Природа ж виступає невичерпним джерелом вражень і емоцій для дитини, тому В.О. Сухомлинський вважав, що перші уроки мислення повинні бути не в шкільному кабінеті, а саме серед природи, де для дітей так багато нового та цікавого [1, 13].

В.О. Сухомлинський писав: «Урок за уроком я почав водити дітей до невичерпного і вічно нового джерела знань – у природу: в сад, у ліс, на берег річки, в поле. Разом з дітьми ми вчилися передавати словом найтонші відтінки предикатів і явищ». Такі уроки він назвав подорожами до джерела живої думки. Педагог наголошує, що в сенсорному вихованні дуже важливі ігри, праця, спостереження в природі. Він пропонував уроки милування природою, на яких діти спостерігали за новими та вже відомими для них природніми об’єктами і явищами, шукали в них щось особливе, описували, малювали тощо [1, 11].

В.О. Сухомлинський вважав, що без докладання зусиль, без праці, розкриття і пізнання природи та її закономірностей – неможливе. Коли дитина робить перший крок у напрямку пізнання природи – вона отримує винагороду. Спершу винагорода буде скромною, проте чим більше зусиль буде докладати дитина пізнаючи природу, тим більша і щедріша буде винагорода. Чим більше дитина працює – тим більше таємниць природи вона дізнається[1, 12].

Важливою формою організації діяльності дітей був комітет захисту природи. Ця форма передбачала працю дітей в природі, турботу про все живе, створення куточків краси, робота на пришкільних ділянках, тощо. Педагог вважав, що праця дітей, спрямована на створення прекрасного в природі, його оберігання робить дітей гарнішими із середини, кращими людьми, пробуджує багато моральних цінностей і покращує ставлення до всього прекрасного, що є в світі, розвиває пізнавальні здібності дітей [7, 398].

Природа є невичерпним джерелом знань та відчуттів дитини, вона є важливим підґрунтям для всебічного розвитку учнів початкових класів. Спілкуючись з природою діти збагачують свої знання і розширюють кругозір, вчаться бережно та з повагою ставитись до усього живого. Дитина не може засвоїти певну інформацію про предмет не побачивши його, і саме природа допомагає дитині познайомитись з оточуючим світом. Перераховані погляди В.О.Сухомлинського щодо розумового розвитку школярів далеко не єдині в педагогічному досвіді, але ефективні і доступні у сучасній системі освіти. Його погляди ґрунтуються на спілкуванні дітей з природою, що є доступним у будь-якому навчальному закладі і якщо впроваджувати їх у навчально-виховний процес то ми досягнемо високих результатів у розумовому виховані школярів

Бібліографія

1.Андреєва Т. Т. Сенсорне виховання дітей засобами природи у педагогічній системі В. О. Сухомлинського / Т. Т. Андреєва // Педагогічний дискурс.– 2011. – Вип. 10. – С. 10–13.

2.Апілат І. Шляхи естетичного виховання молодших школярів та дошкільників у педагогічній спадщині Василя Олександровича Сухомлинського / І. Апілат // Студентський науковий вісник. – Кропивницький: КДПУ. – 2016. – Вип. 16. – С. 3–4.

3.Арцишевский Р. А. Сухомлинський про духовний розвиток молодших школярів / Р. А. Арцишевский // Педагогічний дискурс. – 2011. – Вип. 10. – С.14–21.

4.Бабій І. В. Ідеї Василя Сухомлинського щодо морального виховання особистості / І. В. Бабій // Педагогічний дискурс. – 2011. – Вип. 10. – С. 25–28.

5.Горобець І. Уроки серед природи В. О. Сухомлинського / І.Горобець, Д.Гончарова // Студентський науковий вісник. – Кропивницький: КДПУ. – 2016. – Вип. 16. – С. 28–30.

6.Деркач В. Ф. Уроки мислення серед природи – один з найголовніших засобів формування особистості молодшого школяра / В. Ф. Деркач // Педагогічний дискурс. – 2011. – Вип. 10. – С.138–141.

7.Пилипчук Л. Г. Погляди В. О. Сухомлинського на природу як засіб всестороннього розвитку дитини / Л. Г. Пилипчук // Педагогічний дискурс. – 2011. – Вип. 10. – С. 396–399.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
0
4
дн.
1
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!