Створено виключно за допомогою ШІ
Ти бачив, як небо тримає світанок,
Як вітер танцює над синім житом?
Як тиша шепоче про давні світи,
Де слово "люблю" не втрачає змісту?
Ми йдемо крізь сутінки, крізь дощі,
Але серце знає: ми ще живі.
Коли зійде сонце над втомленим світом,
Всі рани загояться світлом новим.
Коли стане мир там, де був тільки попіл,
Ти знову почуєш, як дихає день.
Забутий акорд на зламаних струнах
Все ще лунає у темній кімнаті.
Але в цьому болі народиться звук,
Що стане піснею вільного краю.
Ми ще пам’ятаємо теплі дні,
Де сміх не тремтів у холодній війні.
Коли зійде сонце над втомленим світом,
Всі рани загояться світлом новим.
Коли стане мир там, де був тільки попіл,
Ти знову почуєш, як дихає день.
Не бійся мовчання — воно нас зміцнило,
Не бійся чекати — усе має час.
Любов не зникає, коли темно й тихо,
Вона проростає крізь попіл і страх.
Коли зійде сонце…
Коли стане мир…
Ти знову почуєш…
Як дихає день.