ПЕРШИЙ РАЗ У 1 КЛАС

Опис документу:
Вступ до школи - переломний момент в житті кожного малюка. Початок шкільного навчання кардинальним чином міняє весь його спосіб життя. Властиві дошкільникам безпечність, безтурботність, занурення в гру змінилися життям, наповненим безліччю вимог, обов'язків і обмежень: тепер дитина повинна щодня ходити в школу, систематично і напружено працювати

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ПЕРШИЙ РАЗ У 1 КЛАС

Вступ до школи - переломний момент в житті кожного малюка. Початок шкільного навчання кардинальним чином міняє весь його спосіб життя. Властиві дошкільникам безпечність, безтурботність, занурення в гру змінилися життям, наповненим безліччю вимог, обов'язків і обмежень: тепер дитина повинна щодня ходити в школу, систематично і напружено працювати, дотримуватися режиму дня, підкорятися всіляким нормам і правилам шкільного життя, виконувати вимоги вчителя, займатися на уроці тим, що визначене шкільною програмою, старанно виконувати домашні завдання, добиватися добрих результатів в навчальній роботі.

У цей же період життя, в 6-7 років, міняється і вся психологічна зовнішність дитини, перетворюються його особа, пізнавальні і розумові можливості, сфера емоцій і переживань, круг спілкування.

Своє нове положення дитина не завжди добре усвідомлює, але обов'язково відчуває і переживає його: він гордиться тим, що став дорослим, йому приємне його нове положення. Переживання дитиною свого нового соціального статусу пов'язане з появою «внутрішньої позиції школяра» (Л.І.Божович).

Наявність «внутрішньої позиції школяра» має для першокласника велике значення. Саме вона допомагає маленькому учневі долати мінливості шкільного життя, виконувати нові обов'язки. Це дуже важливо на перших етапах шкільного навчання, коли учбовий матеріал, який потрібно засвоїти дитині, об'єктивно одноманітний і не дуже цікавий.

У підтримці в першокласника «внутрішньої позиції школяра» неоціненна роль належить батькам. Їх серйозне відношення до шкільного життя дитини, увага до його успіхів і невдач, терпіння, обов'язкове заохочення старань і зусиль, емоційна підтримка допомагають першокласникові відчути значущість своєї діяльності, сприяють підвищенню самооцінки дитини, його упевненості в собі.

Нові правила для учнів

Багаточисельні «можна», не «можна», «треба», «належить», «правильно», «неправильно» лавиною обрушуються на першокласника. Ці правила пов'язані як з організацією самого шкільного життя, так і з включенням дитини в нову для нього навчальну діяльність.

Норми і правила деколи йдуть врозріз з безпосередніми бажаннями і спонуками дитини. До цих норм потрібно адаптуватися. Більшість школярів-першокласників достатньо успішно справляються з цим завданням. Можна погодитися з думкою ряду психологів, що здоровий, допитливий, віруючий в себе і уміючий будувати взаємини з іншими людьми малюк без серйозних проблем включається в шкільне життя.

Проте початок шкільного навчання є для кожної дитини сильним стресом. Всі діти поряд з відчуттями радості, що переповнюють їх, захвату або здивування з приводу того, що відбувається в школі переживають тривогу, розгубленість, напругу. У першокласників в перші дні (тижні) шкільного життя знижується опірність організму, можуть порушуватися сон, апетит, підвищуватися температура, загострюватися хронічні захворювання. Діти, здавалося б, без приводу вередують, плачуть.

Період адаптації до школи, пов'язаний з пристосуванням до її основних вимог, існує у всіх першокласників. Лише в одних він триває один місяць, в інших - одну чверть, в третіх - розтягується на весь перший навчальний рік. Багато що залежить тут від індивідуальних особливостей самого малюка, від самої дитини, від тих передумов опанування учбової діяльності, що є у нього.

Психофізіологічна зрілість першокласника

Включення в нову соціальну середу, початок освоєння учбової діяльності вимагають від дитини якісно нового рівня розвитку і організації всіх психічних процесів (сприйняття, уваги, пам'яті, мислення), вищої здібності до управління своєю поведінкою.

Проте можливості першокласників в цьому плані поки що досить обмежені. Це багато в чому пов'язано з особливостями психофізіологічного розвитку дітей 6-7 років.

За даними фізіологів, до 7 років кора великих півкуль є вже в значній мірі зрілою (що і забезпечує можливість переходу до систематичного навчання). Проте найбільш важливі, специфічно людські відділи головного мозку, що відповідають за програмування, регуляцію і контроль складних форм психічної діяльності, у дітей цього віку ще не завершили свого формування (розвиток лобових відділів мозку закінчується лише до 12-14 років, а за деякими даними - лише до 21 року), унаслідок чого регулюючий і гальмівний вплив кори виявляється недостатнім.

Недосконалість регулюючої функції кори виявляється у властивих дітям особливостях емоційної сфери і організації діяльності. Першокласники легко відволікаються, не здібні до тривалого зосередження, володіють низькою працездатністю і швидко стомлюються, збудливі, емоційні, вразливі.

Моторні навики, дрібні рухи рук ще дуже досконалі, що викликає природні труднощі при опануванні письма, роботі з папером і ножицями і ін.

Увага учнів 1-х класів ще слабо організована, має невеликий об'єм, погано розподіляється, нестійка.

У першокласників (як і у дошкільників) добре розвинена мимовільна пам'ять, що фіксує яскраві, емоційно насичені для дитини відомості і події його життя.

Довільна пам'ять, що спирається на вживання спеціальних прийомів і засобів запам'ятовування, у тому числі прийомів логічної і смислової обробки матеріалу, для першокласників поки що не характерна через слабкість розвитку самих розумових операцій.

Мислення першокласників переважно наочно-образне. Це означає, що для здійснення розумових операцій порівняння, узагальнення, аналізу, логічного виводу дітям необхідно спиратися на наочний матеріал. Дії «в голові, про себе» даються першокласникам поки що важко, внаслідок недостатньо сформованого внутрішнього плану дій.

Поведінка першокласників (через вказані вище вікові обмеження в розвитку довільності, регуляції дій) також нерідко відрізняється неорганізованістю, незібраністю , недисциплінованістю.

Ставши школярем і приступивши до опанування премудрощів учбової діяльності, малюк лише поступово вчиться управляти собою, будувати свою діяльність у відповідності з поставленими цілями і намірами.

Батьки і вчителі повинні розуміти, що вступ дитини до школи само по собі ще не забезпечує появи цих важливих якостей. Вони потребують спеціального розвитку. І тут необхідно уникати досить поширеного протиріччя: з порогу школи від дитини вимагають того, що лише ще має бути сформоване.

Відомий вітчизняний психолог Л.І. Божович писала із цього приводу: «Жоден вчитель ніколи не зажадає від школярів вирішення таких арифметичних завдань, розв’язанню яких він заздалегідь їх не навчив. Але багато вчителів вимагають від учнів організованості, старанності, відповідальності, акуратності і ін. і в той же час не піклуються про те, щоб заздалегідь дати дітям відповідні уміння і навики і виховати у них відповідні звички».

Першокласники, що вже переступили семирічний рубіж, є більш зрілими в плані психофізіологічного, психічного і соціального розвитку, чим шестирічні школярі. Тому семирічні діти, за інших рівних умов, як правило, легше включаються в учбову діяльність і швидше освоюють вимоги масової школи.

Перший рік навчання визначає деколи все подальше шкільне життя дитини. У цей період школяр під керівництвом дорослих здійснює надзвичайно важливі кроки в своєму розвитку.

Поради психолога: Перший раз - у перший клас!

З приходом до школи дитині відкривається спочатку лише зовнішній, формальний бік шкільного життя. Тому першокласник старається поводитися як школяр, сидіти рівно, піднімати руку, вставати при відповіді. Але будь-яке завдання є вплетеним у ситуацію спілкування з учителем. Дитина бачить в ньому головну дійову особу, часом не помічаючи самого навчального предмета

Дитина має бачити в учителі не просто людину, котру поважають, «офіційного» дорослого, а носія навчального змісту. Інакше дитина замість мети - розв'язання задачки - намагатиметься вгадати, чого хоче вчитель, щоб догодити йому. Поведінка дитини в школі має визначатися логікою шкільного предмета та шкільного життя. Виділення предмета навчання і відокремлення його від дорослого (учителя) є центральним моментом вміння учитися. Без цього вміння дитина не зможе стати учнем у повному сенсі.

Батькам бажано бути в тісній взаємодії з учителем. В інтересах дитини і ваших - підтримувати його авторитет. Не слід обговорювати вчителя, якісь помічені вами хиби при дитині. Якщо якісь речі насторожують чи не влаштовують вас, підійдіть до вчителя і наодинці поспілкуйтеся, шукаючи шляхів порозуміння, а не конфронтації. Адже спільно з ним доведеться шукати шляхи ефективної допомоги і підтримки вашої дитини.

Помиляються батьки, коли думають, що допомагають дітям, пропонуючи готові відповіді, даючи переписати чи вирішуючи задачі. Вашою метою є зрозуміти, що саме заважає дитині самостійно вирішити завдання. Можливо, обстановка, втома, перезбудження (треба заспокоїтися, почитати книгу, відпочити) або брак інформації (пошукати її разом), може, нерозуміння суті самого завдання. А для цього перш за все слід спокійно вислухати, обговорити, зрозуміти хід думок дитини, підвести до самостійного знаходження вірного рішення.

Допомагати дитині, підтримуючи емоційно (пригорнути, обійняти, погладити по голові), виражаючи впевненість, що з важкими завданнями вона впорається.

Помічати найменший успіх, підкреслювати навіть невелике досягнення, похвалити дитину, порадіти з нею і за неї.

Не порівнювати дитину з однокласниками, не дорікати, не залякувати і не критикувати дитину, особливо в присутності інших. Розцінювати промахи як тимчасові й такі, що завжди супроводжують людину в оволодінні чимось новим в житті. Націлювати на подолання перешкод і заохочувати.

Найважче дитині оволодівати письмом. Якщо до зошитів для першокласника включені завдання на штриховку - поставтесь із усією серйозністю. Це найкращий тренінг для руки, що готується до письма. Важлива не кількість літер чи рядків, а різноманітні вправи для кисті та пальчиків дитини. Це може бути і точковий масаж, і збирання камінців та каштанів, і побутова праця, пов'язана з дрібними рухами, - різати ножицями, вибирати крупу, збирати сипучі продукти, місити тісто, ліпити вареники тощо.

Не слід зловживати самим процесом писання, примушувати писати на чернетці й переписувати по кілька разів. Головне - не бачити трагедії і не звинувачувати дитину за «погане» письмо. Найбільше допоможе терплячість батьків, готовність разом пройти нелегкий шлях початку нового шкільного життя. «Давай зробимо зарядку для пальчиків, а потім спробуємо написати цю літеру. От побачиш, у нас все вийде».

Ваша власна зацікавленість процесом пізнання нового стане хорошим орієнтиром для дитини. «У вас такі яскраві малюнки в підручниках, веселі зошити й цікаві завдання! Коли я вчилася, такого не було, можеш мені показати, як треба виконувати це завдання?» Ви справді багато відкриттів зробите і для себе особисто, і ця спільна радість відкриття нового так об'єднає! Тоді й діти не будуть пасивними в школі, механічно повторюючи відповіді інших учнів, вибираючи завдання, аби попростіше, а виявлятимуть інтерес до запитань вчителя і бажання знайти відповідь.

Початок шкільного навчання не означає, що іграшки та ігри - це вчорашній день. Дитина має продовжувати бавитися зі своїми улюбленцями, будувати замки з піску. Саме поступове входження у нові заняття відсуне на другий план дитячу гру. Недопустимо засуджувати чи сміятися над тим, що першокласник не розлучається з іграшками. Дуже важливим є розуміння батьками того, що в такий непростий період улюблена лялечка чи ведмедик дуже допомагають дитині пережити нові події, осмислити враження, впоратися з емоціями.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
490 грн