Дитинство протягом останнього часу є тією проблемою в суспільстві, яка викликає все більше зацікавлення і тривогу. Згідно «Українського педагогічного словника» «дитинство» (дитячий вік) – це період інтенсивного фізичного й психічного розвитку індивіда, протягом якого відбувається його підготовка до життя дорослих.
Дитина стоїть у центрі педагогічної системи. Навколо неї обертається вся освіта. Інтереси дитини стають цінностями освіти. Поняття «дитинство», «дитина» тісно пов’язані з поняттям «дитино центризму».
Питання дитиноцентризму як у зарубіжній, так і вітчизняній педагогіці не є чимось новим. Наукового змісту воно набуло з виникненням нового педагогічного напряму педоцентризму (від грец. pais – дитина і лат. centrum - центр), згідно з яким організація та методи навчання визначаються безпосередніми, спонтанними інтересами й потребами дітей. «Дитиноцентризм – це забезпечення процесу виховання і навчання кожної дитини на основі розвитку її природних здібностей», – писав видатний педагог О.А. Захаренко.
