Образотворча діяльність має неоціниме значення для всестороннього виховання і розвитку дитини. Вона дозволяє дітям передати той досвід, що вони бачать в навколишньому житті.
Усі видатні вітчизняні та зарубіжні педагоги минулого (К.Д.Ушинський, Я.А.Коменський, Ф.Фребель, І.Песталоцці та інші) надавали важливого значення дитячій образотворчій діяльності, вважаючи її корисною. Навчання малюванню розглядалося ними як навчальний предмет, спрямований не тільки на оволодіння дітьми першого ступеня загальної системи образотворчого мистецтва, як й на підготовку ока і руки до письма.
Систему роботи з образотворчої діяльності слід орієнтувати на особистісно орієнтованому підході, в основі якого є розуміння педагогом дитини. Методом співпраці при цьому є діалог і гра.
Разом з тим, на заняттях до дітей потрібно пред'являти і вимоги, які стосуються повноти та якості засвоєння знань і навичок, уміння слухати і виконувати вказівки керівника гуртка. Якщо дитина малює, захоплюючись самим процесом малювання чи прагне отримати гарний малюнок – вона зайнята грою або продуктивною діяльністю. Але, коли педагог ставить перед нею мету навчитися малювати краще, ніж раніше (наприклад, навчитися проводити рівні лінії або правильно зафарбовувати зображення) – її дії набувають навчального характеру.
