Навчальна тривожність молодших школярів є важливим чинником, який може впливати на їхню успішність, мотивацію, поведінку та взаємини з однокласниками. Її подолання потребує комплексного підходу, що поєднує психологічно безпечну атмосферу, доброзичливе ставлення до помилок, диференціацію завдань, підтримувальне оцінювання, ігрові методи та розвиток навичок емоційної саморегуляції.
Особлива роль у цьому процесі належить учителю, який щоденно формує умови для навчання без страху й приниження. Педагогічна підтримка має бути своєчасною, конкретною та враховувати індивідуальні можливості дитини. Важливими залишаються також партнерство із сім'єю та взаємодія з практичним психологом у разі стійких проявів тривожності.
Головним результатом такої роботи стає не відсутність будь-яких хвилювань, а здатність дитини справлятися з ними, звертатися по допомогу, долати труднощі й зберігати інтерес до пізнання. Школа має бути місцем, де молодший школяр не боїться бути недосконалим, адже саме через спроби, запитання та помилки він навчається й дорослішає.
