Педагогічна рада «Психолого-педагогічні засади дітей цифрової епохи в контексті положень «Нової української мови»

Опис документу:
Вчені зробили висновок, що сучасні діти вже сприймають Інтернет не як набір технологій, а як середовище проживання. Це вже не окрема віртуальна реальність, а частина їхнього життя. Таких дітей називають «покоління Z». Вони мають набір соціальних характеристик, який суттєво відрізняє їх від інших людей, наслідком чого насамперед є непорозуміння дітей з батьками й вчителями, які причетні до їх виховання й навчання. Щоб уникнути "конфліктів поколінь" необхідно з’ясувати характерні ознаки.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Виступ на педраді з теми:

«Психолого-педагогічні засади дітей цифрової епохи в контексті положень «Нової української мови»

Слайд 1.

За результатами дослідження Фонду розвитку Інтернету в 2016 році майже 80% учнів використовують Інтернет 3 години на добу; кожен шостий проводить там близько 8 годин на добу. Вчені зробили висновок, що сучасні діти вже сприймають Інтернет не як набір технологій, а як середовище проживання. Це вже не окрема віртуальна реальність, а частина їхнього життя. Таких дітей називають «покоління Z». Вони мають набір соціальних характеристик, який суттєво відрізняє їх від інших людей, наслідком чого насамперед є непорозуміння дітей з батьками й вчителями, які причетні до їх виховання й навчання. Щоб уникнути "конфліктів поколінь" і вибудовувати адекватну та продуктивну співпрацю, необхідно з’ясувати характерні ознаки сучасного покоління українських дітей і дібрати ефективні психолого-педагогічні засоби співпраці з ними. Одним із таких, є використання надбань міжгалузевого дослідження "Теорії поколінь".

Слайд 2.

«Теорія поколінь» була розроблена в 1991 році американськими вченими Нілом  Хоувом і Вільямсом Штраусом. У 2003–2004 роках науковці під керуванням Євгенії  Шаміс адаптували «Теорію поколінь» для країн СНГ, зазначивши, що в нашому соціумі поколінням Z потрібно вважати дітей, які народилися й народяться в період 2003–2024 років.

Слайд 3.

«Теорія поколінь» базується на твердженні, що історія суспільних процесів циклічна й «повторюється» кожні 80–90 років. За цей час суспільство проходить чотири етапи: підйому (у суспільстві домінує бажання групуватися й об’єднуватися), пробудження (переважає бажання автономії та індивідуальності), спаду (процвітання індивідуалізму) і кризи (руйнування старих суспільних інститутів і поява нових).

За один такий цикл постають чотири покоління. Під поколінням мається на увазі сукупність людей, які народилися у проміжок часу приблизно 20 років. Вони належать до однієї історичної епохи, мають подібні погляди й цінності, що формуються під впливом певних політичних, економічних і культурних подій, а також особливостей виховання; при цьому цінності, що формуються до 11-12 років, визначають характерну модель поведінки людей (мотиви, цілі, напрями розвитку; способи спілкування, управління людьми, вирішення конфліктів). Якщо покоління змінюються циклічно, то й цінності поколінь змінюються циклічно.

В результаті досліджень, Хоув і Штраус дійшли висновку, що конфлікти поколінь обумовлені не різницею у віці, а різницею цінностей. Якби було інакше, люди, досягаючи певного віку, набували б цінності, характерні, скажімо, для їхніх батьків. Але цього не відбувається, діти не стають точно такими ж, як їх батьки і матері. Відповідно, можна зробити припущення про наявність конфлікту не стільки "батьки і діти", скільки "протиріччя між ціннісними орієнтирами поколінь".

Слайд 4.

Нині на Землі одночасно проживає шість поколінь. 

  1. Покоління переможців (1900-1923) – осінь

  2. Мовчазне покоління (1923-1943) – зима

  3. Бебі –бумери ( 1943-1963) – весна

  4. Покоління Х (1963-1983) – літо

  5. Покоління Y (1983-2003) – осінь

  6. Покоління Z ( 2003- 2023) – зима.

Слайд 5.

У педагогічній спільноті наразі працює три покоління людей :

  • бебі-бумери (1943–1963 рр.) – цінують атмосферу стабільності та відчуття потрібності;

  • покоління Х (1963–1984 рр.) – цінують розвиток і навчання, роботі приділяють більше уваги, ніж сім’ї, спрямовані до індивідуального успіху;

  • покоління Y (1984–2000 рр.) – комунікативні, цінують вільну атмосферу, схильні до співпраці та водночас прагнуть швидких результатів.

Слайд 6.

Я зробила кількісний аналіз представників поколінь в нашому колективі та отримала такі показники:

  • Бебі –бумеров – 12 педагогів (19%);

  • покоління Х – 27 осіб (44%);

  • покоління Y – 23 особи (37%).

А зараз пропаную оглядова ознайомитися з характеристиками тих «хто навчає» нове покоління Z.

Слайд 7.

Бебі-бумери. цінності формувалися до 1973 року. Події, що сформували цінності: радянська "відлига", підкорення космосу, СРСР – світова супердержава, "холодна війна", перші пластичні операції і створення протизаплідних таблеток, єдині стандарти навчання в школах і гарантованість медичного обслуговування. У результаті з'явилося покоління з психологією переможців. Цінності: оптимізм, зацікавленість в особистісному зростанні та винагороді, в той же час колективізм і командний дух, культ молодості. Бебі-бумери дивляться на події не в короткостроковій перспективі, вони орієнтовані на довгострокові стратегії, оскільки хочуть жити довго і активно. Вони вміють планувати і бачити ситуацію стратегічно. Вони багато працюють, затримуються на роботі і фактично є поколінням, яке "живе, щоб працювати". Особливою цінністю для них є успіх у кар'єрі. Бебі-бумери і ті, з ким вони працюють, вміють формувати хороші команди, щоб досягти спільної мети і виконати роботу. Вони можуть принести в жертву вихідні та свята, щоб виконати задумане. Якщо для досягнення мети треба вирішити завдання за межами їх області відповідальності, вони це зроблять. Бебі-бумери цінують персональний розвиток. Вони можуть любити і одночасно ненавидіти авторитети. Бумери прагнуть до видимих символів, таким як сертифікати, нагороди, почесні значки, трофеї.

Слайд 8.

Покоління Х. Їх цінності формувалися до 1993 року, під впливом продовження "холодної війни", перебудови, поява СНІД, наркотики, війна в Афганістані і т.п. Цінності: готовність до змін, можливість вибору, глобальна інформованість, технічна грамотність, індивідуалізм, прагнення вчитися протягом усього життя, неформальність поглядів, пошук емоцій, прагматизм, надія на себе, рівноправ'я статей. Це була така а-ля футбольна команда, де є свій капітан.

Вони вірять, що блискучу кар'єру можна побудувати тільки наполегливою працею. Звикли поступово підніматися кар'єрними сходами. Цілеспрямовані та відповідальні працівники, на яких можна покластися. Для Х дуже важливі соціальні гарантії та впевненість у завтрашньому дні. Відданість кар’єрі переважує сімейні пріоритети.

Слайд 9.

Покоління "Y" Їх цінності продовжують формуватися і зараз. Події, що сформували цінності: розпад СРСР, теракти і військові конфлікти, атипова пневмонія, розвиток цифрових технологій. Мобільні телефони та інтернет – їх звична дійсність. Цінності: в систему цінностей цієї групи вже включені такі поняття, як громадянський обов'язок і мораль, відповідальність, але при цьому психологи відзначають їх наївність і вміння підкорятися. На перший план для покоління Y виходить негайна винагорода. Вони, більше ніж інші відстоюють свою точку зору та повагу до себе. Публічні люди. "Y" виросли в епоху віртуального світу, комп'ютерів, цифрових технологій – їх технограмотність зовсім іншого характеру, ніж у попередніх поколінь. Загалом, вони орієнтовані на швидкий результат і не готові довго чекати винагороди, легко адаптуються. При цьому для них менш важливі всесвітньо відомі компанії, бренди; їх цікавлять місця, речі, які більшою мірою відображають їх цінності, індивідуальність, особливості. Для "Y" індивідуальність – це норма, особливо в умовах найширшого вибору. Її не треба доводити, за неї не треба ризикувати. "Y" талановиті, але крім таланту для них важливі питання відповідальності за компанію, за регіон, за країну – морально-етичні цінності. Вища освіта сприймається як найважливіша умова успіху. Без нього ти не знайдеш престижну роботу, не зможеш домогтися гарної посади і так далі.

Але, перспектива не отримати хороше робоче місце змушує "Y", ще будучи студентами, працювати та здобувати професійний досвід.

А зараз, розглянемо характеристику тих, «кого навчають» вищезазначені покоління.

Слайд 10.

Покоління "Z" . Традиційно це покоління розглядаються як діти батьків з покоління "Х", які були першим поколінням, просунутим в інформаційному плані. "Z" народжуються з інтернетом в руках. Те, що попередні покоління називали "новими технологіями" або "технологіями майбутнього", для покоління "Z" вже справжнє. Саме це, перш за все, відрізняє їх від покоління "Y", так як дитинство останніх пройшло ще до технологічного буму.

Цінності сім'я і дружба для них на першому плані, до п'ятірки потрапляють ще любов, кар'єра і гроші. Це майбутні сімейні кар'єристи. "Z" – перше покоління, яке повністю народилося в часи глобалізації та постмодернізму. Незважаючи на це, значна частина виступає проти буму технологій і хочуть прожити "справжнє" життя.

Слайд 11.

Інформаційне середовище, у якому живе покоління Z, суттєво впливає на розвиток їх особистості, визначаючи характерні ознаки. Американський дитячий психолог Ш. Постник-Гудвін визначає такі ознаки дітей покоління Z:

  1. Нетерплячість (виросли в онлайн-середовищі та звикають до того, що їхні бажання завжди будуть виконані у віртуальній реальності, але щоб зробити це в реальному житті, часто недостатньо просто натиснути на кнопку).

  2. Зосередження на короткострокових цілях (у всьому прагнуть отримати негайні результати, як в Інтернеті). 

  3. Залежність від Інтернету (сидять у соціальних мережах, грають в Інтернет-ігри, постійно розповідають про своє життя в блогах і спілкуються в контакті, Skype тощо).

  4. Фрагментарність образного мислення (не виховані на книгах, а тому максимум, що вони можуть читати, це будь-які статті, найчастіше – міні-новини, формат твітів і статусів у соціальних мережах).

  5. Швидко стають дорослими (виросли в епоху економічної депресії; а від них усі очікують тільки одного – бути успішним).

  6. Орієнтація на використання (знають, чого хочуть і як це отримати, тому мають у своєму арсеналі десятки аргументів, які використовують, коли просять щось у батьків).

  7. Цінують чесність, тому в соціальній мережі відкриті (багато хто живе у світі фантазій, але деякі пишуть правдиво та чесно, інколи – дуже відкрито, чим шокують старше покоління).

  8. Віртуальний світ на першому плані (у виборі між особистою зустріччю та спілкуванням у кіберпросторі віддадуть перевагу другому способу).

  9. Техніку знають краще, ніж розуміють почуття людей (запитують не у вчителів і батьків, а в Інтернеті, тому збільшується комунікативна відстань дітей від їхніх батьків і переривається ланцюг соціального наслідування, передавання досвіду).

  10.  Розумні виконавці (легко піддаються впливу).

Зарубіжні й вітчизняні психологи (А. Сапа, Г. Солдатова) зазначають, що у покоління Z розвиваються і специфічні психологічні особливості, а саме:

  • гіперактивність. Нині збільшується число так званих «дітей індиго» або дітей з дефіцитом уваги та гіперактивності. Їм важко довго залишатися зосередженими на чомусь одному, вони дуже непосидючі й тому розтормошені та гіперактивні. У таких дітей часто виникають проблеми з успішністю, хоча при цьому вони можуть бути обдарованими в певних сферах діяльності. Так, наприклад, наймолодший сертифікований спеціаліст Microsoft – пакистанець Шафай Тобани, – якому 8-років; стільки ж років має наймолодший мільйонер;

  •  схильність до доклінічних форм аутизму. Це не вид психічного розладу, а спосіб взаємодії зі світом людей, які з дитинства занурені в себе й не здатні спілкуватися з іншими. Власне, це своєрідний захист від проблем сучасного життя, по суті – спосіб десоціалізації. Такі діти стають менш товариськими, живуть у віртуальному світі фантазій і поступово стають інтровертами. Водночас це трактується як дитячий егоцентризм – думати виключно про себе [5];

  • сенсорна депривація. Занурюючись в Інтернет, діти отримують менше сенсорних сигналів із навколишнього світу. Відчуття світу може стати менш чуттєвим: притупляється сприйняття запахів, звуків реального світу, спостерігається спад здатності до співпереживання, емпатії;

  •  побудова ідентичності. Дитина насамперед активно експериментує зі своєю ідентичністю, пошуком свого соціального «Я», освоюючи в Інтернеті різні соціальні ролі. Водночас спроби приміряти на себе різні маски можуть призвести до того, що ідентичність застрягне на стадії дифузної ідентичності – смутного, нестійкого уявлення про самого себе. У результаті може затягнутися процес самовизначення, переходу від дитинства до юності й далі [1].

Отже, зрозуміло, що умови традиційного навчання з вимогами фундаментальних системних знань із предметів та методами суб’єкт-об’єктного репродуктивного навчання не є ефективними для порозуміння тих, хто навчається, із тими, хто навчає. Необхідно шукати нові підходи та технології оптимізації навчання.

. Від того, чого ми їх навчимо і як виховаємо, залежить наше теперішнє й майбутнє. Тож учителям як представникам трьох попередніх поколінь для уникнення конфліктів і оптимізації освітнього процесу варто враховувати в його організації таке:

  • не тільки знати та розуміти особливості поведінки покоління Z, а психологічно правильно реагувати на неї;

  • створити в навчальному закладі комфортні умови, які відповідають запитам цих дітей: надати можливість для підзарядки гаджетів, використовувати WI-FI, мультимедійні дошки, зручні місця для відпочинку, нестандартне оформлення інтер'єру тощо;

  • трансформувати освітній процес відповідно до рекомендацій зарубіжних і вітчизняних учених, педагогів-практиків;

  • постійно підвищувати власну інформаційну грамотність і використовувати сучасні гаджети в освітньому процесі;

  • спілкуватися з батьками учнів із метою їх інформування щодо особливостей покоління Z, а також знаходження спільних способів їх виховання й розвитку.

Підготувала заступник директора з НВР Мащенко А.Ю.

Дослідження цього моменту вбачається актуальним як в контексті розвитку загальнолюдських, цивілізаційних та національних цінностей так і в межах конкретно часових, профільних, політичних та професійних сфер. В нашому випадку, більш доречним є необхідність розгляду ситуації в контексті формування і розвитку філософської парадигми національної освіти з точки зору її адекватності еволюції вітчизняного соціуму. Поряд з цим, навіть можливо акцентувати увагу на потенціалові цього феномену як каталізатора певних сфер і рушійних сил розвитку суспільства та взаємодії поколінь. Виходячи з досліджень фахівців ТП, можливо допустити, що раціональне використання таких результатів дає змогу передбачити особливості нового покоління учнів/студентів. Це в свою чергу дозволить спроектувати, оптимізувати та привести у відповідність до перспектив систему вітчизняної освіти, як загальної, профільної, професійної та вищої, не говорячи про освіту впродовж життя. Дещо проблемним вбачається недостатня кількість досліджень та матеріалів вітчизняного походження в цій галузі. Проте, наявні матеріали є достатньою підставою для загальних висновків або рекомендацій. Це створює прецедент розвитку досліджень в цьому питанні. Розглянемо лише деякі особливості взаємодії учнів і педагогів. Наприклад, постійне питання щодо шкільної форми чи єдиної форми одягу в установах освіти. В цьому випадку, на нашу думку, питання слід перенести з площини уявлення соціуму про керівника "старої закалки", який сьогодні зміг одягнути учнів в єдину форму, в площину ефективності з точки зору освітніх пріоритетів у відповідності ідентифікації учня в процесі навчання. Старшому поколінню в образі Бумерів та "Х" звичайно ефективним вбачається сувора дисципліна і субординація учня чи студента. Одним із проявів чого вони вбачають наявність єдиної форми одягу. Звернемося до аналітичних досліджень ТП. Покоління "Z", сучасні та майбутні учні шкіл, одягають мами, народжені в епоху дефіциту. Вони отримують колосальне задоволення від шопінгу, тим самим закладаючи у дітей потребу в ошатному одязі. Підкреслюючи гендерні відмінності, мами немов "дограють у ляльки". Тому для представників "Z" ці відмінні риси в одязі дуже важливі.

Діти "Y" здебільшого народилися після перебудови, коли вже не було піонерської організації і з'явився вибір форм дозвілля: скаутські загони, цільові гуртки, тощо. Кожне співтовариство підкреслювало свою відмінність 8 від інших різними символами. Як наслідок – вони спокійно сприймають різного роду корпоративну форму, і знаки приналежності до того чи іншого клубу. Навіть більше того, прагнуть носити уніформу – їм це подобається. Що стосується безпосередньо субординації. Представник покоління "Y" може сміливо відстоювати свою думку перед вчителями або керівниками. Це часто може привести до протиріч і конфліктів, оскільки у Бумера, звиклого працювати в команді і дотримуватися суворої субординації, така позиція молодика без роду, без племені викликає обурення. З іншого боку, "Y" готові вчитися, усвідомлено йдуть на підпорядковані позиції, причому часто шукають не просто вчителів, а вчителя з великої літери – наставника, з яким будуть індивідуально спілкуватися. Враховуючи намагання Бумерів до наставництва і їх потребу передавати свій життєвий досвід наступним поколінням, цю проблему можна вирішити переформатовавши у відносини наставництва а не підлеглості. Бебі-Бумери вміють бути наставниками – вони не тільки знають технології і сценарії, як діяти наставнику, але і цінують дану можливість. Для них почесно виступити в ролі наставника, навіть більш глобально – бути наставником по життю. В контексті виховання підростаючого покоління доречно використання деяких підходів і особливостей вказаних в ТП. Дуже цікавим є феномен індивідуально-колективістської сутності покоління "Y", причому ці риси не вступають між собою в конфлікт, а поєднуються завдяки сучасним інтернеттехнологіям. Глобальний феномен "Y". Загальна його риса – вони виросли в цинічному середовищі повної недовіри, в період, коли держави та громадські інститути розколювалися. Тому урок, яким вони керуються по життю, – подбай про себе сам, будь вільний від зобов'язань, не звертай уваги на хрестові походи за ідеї та принципи. Це покоління не особливо цікавиться політикою, сильно орієнтоване на ринок, дуже прагматичне. З віком вони, звичайно, змінюються: починають більше задумуватися про сімейні цінності, про самореалізацію. Покоління "Y" живе у віртуальному середовищі, спілкується не обличчям до обличчя а за допомогою комп'ютера через віртуальні мережі на зразок Facebook. Вищезазначене не сприяє колективістському настрою. Проте, саме ці віртуальні спільноти і являють собою поєднання технологій з командною роботою. Покоління "Y" повністю перевернуло соціальне завдання інформаційних технологій, з тим щоб знайти спільноту, групу. Це повна протилежність індивідуалізму бумерів: Мережа використовується саме як інструмент створення спільноти. Це спрацьовує швидше на рівні інстинктів, які говорять їм: домагатися змін треба еволюційним шляхом, на умовах взаємної підтримки і взаємної турботи. Зауважте, Facebook створили не Бебі-бумери – він їм був не потрібен, Марк Цукерберг з покоління "Y". Інше питання – співвідношення національних та глобалізаційних особливостей вітчизняної системи освіти. Як один з факторів відношення поколінь учнів і студентів до культурних просторів. Так вітчизняне покоління "X" зросло в країні, де за бананами стояли черги, а "Пепсі-кола" була справжнім святом. Книги, фільми, вистави, одяг і т.п. все було не таким, як у дітей у Франції, Іспанії, Італії чи США. Люди покоління "X" в СРСР і в розвинених країнах виростали в кардинально різних інформаційних, понятійних і культурних сферах. Поточний момент: "Y" та "Z" всього світу читають одні і ті ж книги. Гаррі Потер став інтернаціональним персонажем. Шрек говорить українською, російською, англійською, французькою, німецькою та навіть на суахілі. Це вносить свій внесок в процес формування нового покоління, причому вже в планетарних масштабах. Ну а Інтернет, міжнародний туризм і все більш поширене навчання за кордоном доповнюють картину. "Y" та "Z" у різних країнах схожі один на одного більше, ніж "Х". За оцінкою Яни Лейкін (кадрова компанія "АНКОР" РФ), саме покоління "Y" відрізняється тим, що здатне дуже швидко набирати досвід. Люди покоління "Х" спочатку закінчували школу, потім інститут, потім розподілялися на робочі місця і починали повільний кар'єрний ріст. Більшменш помітної одиницею молодий спеціаліст ставав (якщо ставав) до 30-40 років. У покоління "Y" все інакше. Представник цієї групи може те, що здавалося немислимим "Х". Наприклад – закінчити навчальні заклади екстерном; закінчити кілька курсів або факультетів; за рік-два на основі диплома написати дисертацію – і при цьому працювати мало не зі шкільної парти. Ті, кому зараз за двадцять, часто мають кілька освіт, володіють іноземними мовами і мають досвід роботи. Питання авторитетності педагога багато в чому залежить від його професіоналізму. Дуже вагомий момент для сучасних поколінь молоді є практичні здобутки їх викладачів. Наявність достатньої кількості педагогічних звань і вчених ступенів в сучасних навчальних закладах не викликають сумнівів. З іншого боку, свідчення про теоретичні досягнення не вражають студентів. Виходячи з направленості "Y" на результат та високі вимоги до себе і життя, постає питання компетентності викладача в практичних моментах використання знань в професійному плані.

Візьмемо для прикладу, співвідношення ІКТ-компетентності викладача та студента, практичного досвіду Бумерів та "Х", з одного боку, "Y" та "Z" з іншого. Практичний досвід підказує, що більшість старшого покоління володіють комп’ютером на рівні "користувача". Для підтвердження можемо використати статистичні дані вікових категорій в професії програміст. Статистичні дослідження показують, що піковий вік програміста – 27 років. Значима категорія цієї професії – це віковий інтервал від 25 до 40 років. Тобто самий ефективний вік працівника цієї категорії до 40 років, як показує практика цей вік молодшає. Вік так званих хакерів, які здатні "зламувати" сервери серйозних організацій, взагалі складає від 14 до 25 років. Більшість провідних компаній в сфері програмування запрошують таких спеціалістів до себе на роботу. Це вказує на спрямованість професіоналів до оновлення знань в своїй галузі. Якщо ми накладемо віковий проміжок професіоналізму в сфері програмування на віковий проміжок викладачів ВНЗ, то перетин буде складати менше 50%. Поточний момент вимагає від педагогів високого темпу оновлення знань, інформаційних ресурсів та технологій. З іншого боку, спостерігається низька мобільність складу науково-педагогічних працівників. Доволі ефективною є зарубіжний досвід ротації педагогічних кадрів з участю у виробництві. Цим самим педагог збагачує не тільки свій теоретичний досвід а й практичні навики у профільній галузі. Так само як і науковці, які проводять дослідження, мають лабораторії, охоче викладають у ВНЗ тим самим маючи обмін інформацією з студентами та надаючи їм досвід. Це лише деякі моменти застосування досягнень Теорії Поколінь для реалізації вимог сучасності до вітчизняного освітнього простору. Можливості використання тих чи інших міжгалузевих знань вказаного дослідження дозволяють більш ефективно прогнозувати і оптимізувати перспективну модель системи освіти України. Таким чином, зміни які відбуваються на глобальному та національному рівнях привели до трансформації вимог як до випускника освітнього закладу, так і до педагога. Особливості розвитку особистості в залежності від періоду її становлення дуже помітно впливають на реалізацію її потенціалу та реакцію на оточуючу дійсність. Освіта – сфера специфічна, перш за все, різноманіттям її учасників. В цьому моменті, важливо гармонізувати їх стосунки з метою досягнення максимально ефективного результату. Кожне покоління має свої індивідуальні риси, і не завжди вони напряму комфортні для сприйняття іншим поколінням. Саме знання цих особливостей дозволить уникнути конфліктів та протиріч. 11 Намагання переорієнтувати наступні покоління під системи освіти ефективні в минулому не приведе до позитивного результату. Світ змінюється – діти народжуються і виростають в інноваційних для старших поколінь умовах. Ці умови для них є нормальним середовищем і закладають в дітях перспективи до майбуття. Освітній заклад створений у ХХ столітті, без інтеграції в сучасні реалії та перспективи розвитку суспільства, не здатен підготувати підростаюче покоління до життя. В моментах прогнозування і визначення перспектив освітньої політики та проектів використання надбань міжгалузевих досліджень Теорії поколінь є актуальним. Проте необхідно зауважити, що цей момент є лише однією з площин освітніх проектів і не може розглядатися як самодостатній засіб подолання всіх проблем в галузі освіти.

Нинішнє покоління учнів, народжених після 2000 року, – це перше повністю цифрове покоління. Їх називають «generation Ζ» або «покоління Ζ», «цифрові люди», бо вони пов'язані між собою за допомогою мережі Інтернет, YouTube, мобільних телефонів, SMS і MP3-плеєрів. Їх цінності знаходяться ще у процесі формування, але психологи відзначають тяжіння до індивідуалізму, самовпевненість і спрямованість до успіху.

Найчастіше культурологи та демографи називають роком народження «покоління Z»  1991; деякі інші науковці пропонують вважати точкою відліку існування цього покоління 2001 рік. Перша дата відповідає часу створення всесвітньої мережі Інтернет, друга – входженню Інтернету до повсякденного життя. В Японії роками народження «покоління Z» вважають 1985–1992, бо рівень технологічного прогресу в повсякденному житті жителів Японії був вищим за інші країни постіндустріального типу розвитку [4]. В Україні цей період настав пізніше – від 2004 року.

Людей, які народилися в перехідний період, тобто плюс-мінус 3-4 роки від дати появи нового покоління, називають «перехідним» або «ехо-поколінням». Їм притаманні цінності одного й іншого поколінь [5].

Таким чином, в Україні до «покоління Z» відносяться діти та підлітки приблизно до 14 років, а якщо брати до уваги «ехо-покоління», то молодь віком до 18 років.

Інформаційне середовище, у якому живе покоління Z, суттєво впливає на розвиток їх особистості, визначаючи характерні ознаки. Американський дитячий психолог Ш. Постник-Гудвін [6] визначає такі ознаки дітей покоління Z:

  1. Нетерплячість (виросли в онлайн-середовищі та звикають до того, що їхні бажання завжди будуть виконані у віртуальній реальності, але щоб зробити це в реальному житті, часто недостатньо просто натиснути на кнопку).

  2. Зосередження на короткострокових цілях (у всьому прагнуть отримати негайні результати, як в Інтернеті). 

  3. Залежність від Інтернету (сидять у соціальних мережах, грають в Інтернет-ігри, постійно розповідають про своє життя в блогах і спілкуються в контакті, Skype тощо).

  4. Фрагментарність образного мислення (не виховані на книгах, а тому максимум, що вони можуть читати, це будь-які статті, найчастіше – міні-новини, формат твітів і статусів у соціальних мережах).

  5. Швидко стають дорослими (виросли в епоху економічної депресії; а від них усі очікують тільки одного – бути успішним).

  6. Орієнтація на використання (знають, чого хочуть і як це отримати, тому мають у своєму арсеналі десятки аргументів, які використовують, коли просять щось у батьків).

  7. Цінують чесність, тому в соціальній мережі відкриті (багато хто живе у світі фантазій, але деякі пишуть правдиво та чесно, інколи – дуже відкрито, чим шокують старше покоління).

  8. Віртуальний світ на першому плані (у виборі між особистою зустріччю та спілкуванням у кіберпросторі віддадуть перевагу другому способу).

  9. Техніку знають краще, ніж розуміють почуття людей (запитують не у вчителів і батьків, а в Інтернеті, тому збільшується комунікативна відстань дітей від їхніх батьків і переривається ланцюг соціального наслідування, передавання досвіду).

  10.  Розумні виконавці (легко піддаються впливу).

Зарубіжні й вітчизняні психологи (А. Сапа, Г. Солдатова) зазначають, що у покоління Z розвиваються і специфічні психологічні особливості, а саме:

  • гіперактивність. Нині збільшується число так званих «дітей індиго» або дітей з дефіцитом уваги та гіперактивності. Їм важко довго залишатися зосередженими на чомусь одному, вони дуже непосидючі й тому розтормошені та гіперактивні. У таких дітей часто виникають проблеми з успішністю, хоча при цьому вони можуть бути обдарованими в певних сферах діяльності. Так, наприклад, наймолодший сертифікований спеціаліст Microsoft – пакистанець Шафай Тобани, – якому 8-років; стільки ж років має наймолодший мільйонер;

  •  схильність до доклінічних форм аутизму. Це не вид психічного розладу, а спосіб взаємодії зі світом людей, які з дитинства занурені в себе й не здатні спілкуватися з іншими. Власне, це своєрідний захист від проблем сучасного життя, по суті – спосіб десоціалізації. Такі діти стають менш товариськими, живуть у віртуальному світі фантазій і поступово стають інтровертами. Водночас це трактується як дитячий егоцентризм – думати виключно про себе [5];

  • сенсорна депривація. Занурюючись в Інтернет, діти отримують менше сенсорних сигналів із навколишнього світу. Відчуття світу може стати менш чуттєвим: притупляється сприйняття запахів, звуків реального світу, спостерігається спад здатності до співпереживання, емпатії;

  •  побудова ідентичності. Дитина насамперед активно експериментує зі своєю ідентичністю, пошуком свого соціального «Я», освоюючи в Інтернеті різні соціальні ролі. Водночас спроби приміряти на себе різні маски можуть призвести до того, що ідентичність застрягне на стадії дифузної ідентичності – смутного, нестійкого уявлення про самого себе. У результаті може затягнутися процес самовизначення, переходу від дитинства до юності й далі [1].

Отже, зрозуміло, що умови традиційного навчання з вимогами фундаментальних системних знань із предметів та методами суб’єкт-об’єктного репродуктивного навчання не є ефективними для порозуміння тих, хто навчається, із тими, хто навчає. Необхідно шукати нові підходи та технології оптимізації навчання.

Відомий американський експерт у сфері освіти дорослих і дітей Дж. Коатс у праці «Покоління та стилі навчання» [7] дає такі поради сучасним вчителям щодо побудови адекватного стилю навчання учнів, які відносяться до «Покоління Z»:

  1. Добре структурувати навчальний процес. Покоління Z росте в дуже «впорядкованому» світі та потребує такого ж порядку й логічної послідовності від навчання. Його представники бажають точно знати, що і в які терміни від них вимагається – ця інформація має бути дуже докладною. 

  2. Забезпечити «зворотній зв'язок». Сучасні учні завжди хочуть знати, наскільки точними є їхні припущення, чи правильно вони розуміють матеріал, чи роблять помилки, тому вдячні вчителю за увагу та участь.

  3. Зробити навчальний матеріал «яскравим і візуальним». Покоління Z найкраще сприймає візуальну інформацію.

  4. Скоротити та візуалізувати інформацію. Текстові матеріали повинні бути простими для розуміння, структура тексту має відповідати його змісту, а ключові моменти – виділені візуально. Крім того, для цього покоління дуже важливим є підбиття підсумків за кожним етапом навчання – і майже негайна постановка завдань до наступного етапу.

  5. Керувати мудро. Учні не будуть зневажати вчителя, якщо вони відчувають, що їхні знання в деяких питаннях більш глибокі, ніж його. Однак вони безумовно бажають, щоб учитель надав їм можливість продемонструвати ці знання, і будуть дуже вдячні, якщо він проявить щирий інтерес.  Представники цього покоління хочуть, щоб наставник був здатним і мудрим керівником, а не "все знав".

  6. Спілкуватися усно. Використовуйте методики, які включають усний обмін інформацією між учнями: вербалізована інформація швидше і краще зберігається в пам'яті. Спілкування учнів між собою стимулює пам'ять і робить навчальний процес більш динамічним.

  7. Подавати матеріал в оптимістичному тоні. Позитивізм мислення сприяє розумовій активності.

  8. Ставити перед учнями зрозумілі й реальні цілі. Представники «покоління Z» готові робити все максимально ефективно, але для цього вони повинні знати, що саме вимагається від них. Також учитель повинен допомогти зрозуміти, навіщо учневі потрібна певна інформація, і надати найкращу можливість скористатися нею.

  9. Використовувати ефективно час. Представники покоління Z не здатні утримувати увагу на будь-чому понад 15-20 хв. Поділіть навчальний час на певні інтервали, протягом яких в учнів буде змінюватися вид діяльності.

  10. Не перевантажувати інформацією. Покоління Z хоче отримувати «сконцентровані» знання. Крім того, вони свідомо ігнорують етапи уроку, спрямовані на «закріплення» матеріалу за допомогою його багаторазового повторення: як тільки суть навчального матеріалу їм стає зрозумілою, подальше повторення того ж матеріалу стає «недоречним».

Вітчизняні педагоги-практики також пропонують рекомендації щодо організації навчання дітей покоління Z. Так, С. Попова [8], яка має досвід навчання молоді, найбільш наближеної до покоління Z, пропонує таке:

  1. Приділяти більше часу на осмислення матеріалу після уроку:

  • забезпечити доступ учнів до змісту або презентацій уроку, щоб вони могли ще раз переглянути й осмислити вивчений матеріал;

  • розробити й надати блок вправ для розуміння тексту прочитаного із невеликими тестовими завданнями та творчою роботою, де потрібно висловити власну думку з певного питання;

  • звернутися із проханням оформити або заповнити абстрактну схему, яка буде виділяти ключові моменти уроку або встановлювати взаємозв’язок між поняттями теми.

  1. Структурувати способи досягнення мети:

  • надати алгоритм мотивованих кроків для досягнення конкретної мети;

  • розробити рекомендації або список корисних порад щодо оптимізації роботи, економії часу, уникнення помилок тощо;

  • доповнити теорію практикою, щоб учні змогли оцінити ефективність запропонованої методології.

  1. Надати деяку свободу вибору дій у межах навчальної програми:

  • рекомендувати список використаної літератури та додаткових джерел інформації з теми, тому що сучасне покоління звикло будувати свій алгоритм отримання інформації;

  • повідомити, на основі яких критеріїв буде відбуватися загальне оцінювання, скільки балів вони будуть отримувати за своєчасне виконання завдань і скільки будуть утрачати, якщо не встигнуть (діти, які постійно грають у комп'ютерні ігри, звикли до системи заохочень і покарань);

  • розробити своєрідний візуальний лічильник балів, щоб учні могли бачити миттєві позитивні або негативні зміни залежно від докладених або недокладених зусиль; правила гри не потрібно змінювати протягом усього навчального року; варто дотримуватися встановлених вимог, щоб не втратити довіру учнів.

  1. Залучити учнів до довгострокових проектів, які допоможуть культивувати терпіння й наполегливість.

Бізнес-журналіст О. Штурвало [9], який має досвід роботи з поколінням Z, запропонував принципи, що демонструють правильність постановки завдань для працівників, якщо керівники бажають їх швидкого виконання. Нами адаптовано ці принципи до освітнього процесу:

–  принцип супермена. Основою мотивації покоління Z є інтерес. Відсутність нудьги та наявність завдань, що захоплюють, – частина їх комфортного стану. Учень може швидко вирішити декілька задач одночасно без втрати якості. Але він ще не готовий виконувати завдання, сутності якого не розуміє. Йому важливо знати: що він робить, чому, навіщо і як це узгоджується з метою.

Правильне формулювання завдання вчителем: "Розроби три різні варіанти завдань до вправи…", "Ми хочемо зробити спільний проект", "За допомогою твоєї роботи ми зможемо показати іншим дітям важливість певного завдання".

Неправильне формулювання завдання вчителем: "Розроби три різні варіанти завдань до вправи. Здати роботу в середу";

–   принцип правил гри. Представники покоління Z можуть виконувати завдання якісно і вчасно. Однак їм важливо бачити в особі вчителя не керівника, а людину; знати конкретний термін виконання роботи; розуміти, що затримка у виконанні супроводжується покаранням.

Правильне формулювання завдання вчителем: "У п’ятницю зранку здати реферат із хімії, у якому має бути визначено тему, актуальність, мету, завдання, зроблено основний виклад, укладено висновки, оформлено літературу. У понеділок зранку забрати реферат у лаборанта і провести роботу над помилками. У вівторок зранку здати кінцевий варіант реферату лаборанту. Нагадую, що невиконання роботи – це двійка".

Неправильне формулювання завдання вчителем: "На наступному тижні потрібно здати реферат із хімії мені";

–  принцип швидкого результату. Покоління Z жадають перемоги, а тому їм важливо знати, що певна діяльність їм посильна.

Правильне формулювання завдання вчителем: "З’ясуй, за яким алгоритмом тобі легше розв’язувати задачі; розв’яжи декілька задач з певної теми. У п’ятницю о 14.00 (після шостого уроку) підійди до мене, і ми розглянемо, що в тебе вийшло". "Опрацюйте матеріал теми за підручником (35). Дайте відповіді на тестові запитання за темою…, що виставлені на освітньому блозі в категорії «Хімія. 8 клас». 

Неправильне формулювання завдання вчителем: "Ти маєш виконати домашнє завдання або ти маєш знати хімію на 8 балів";

–   принцип нагороди. Учні покоління Z не можуть довго чекати; вони бажають, щоб їхні мрії здійснювалися швидко. Тому потрібно вказати не тільки термін виконання завдань, але й час досягнення першої перемоги.

Правильне формулювання завдання вчителем: "Ми готові тобі запропонувати участь у довгостроковому проекті з хімії. Якщо ти будеш гарно працювати, за місяць ми заслухаємо твою роботу на класній конференції і включимо тебе у список учасників шкільного проекту. Протягом місяця, спостерігаючи, що ти нічого не робиш, ми можемо вивести тебе з учасників проекту. Якщо проявиш ініціативу в роботі, будемо пропонувати твою кандидатуру до участі у проекті міського рівня".

Неправильне формулювання завдання вчителем: "Через три місяці ми будемо розглядати кандидатури на участь в екологічному проекті міського рівня".

О. Любченко [10], кризовий психолог, трансформаційний тренер, звертає увагу вчителів на створення спеціальних освітніх умов:

  1. Із дітьми гаджетів потрібно говорити «твітами», тобто коротко і з перервами, завдання розсилати на гаджети. Будь-яке завдання краще розбивати на десяток дрібних і розписувати кожен крок, не сподіваючись на допитливість. Шаблони не обмежують, а заспокоюють покоління Z. Креативність виявляється, коли вони знаходять недоліки в шаблонах або шукають нові версії.

  2. Покоління Z відгороджується від усього, що викликає дискомфорт. Якщо їм цікаво і вони самі цього хочуть – готові гарувати. Як тільки з’являється «треба» – активність знижується. Тому матеріал на уроці потрібно подавати цікаво, з елементами гри та в комфортних умовах. Комфортні, стильні та модернізовані класи спонукають сучасних дітей бігти на заняття. Якщо немає матеріальної бази, використовуйте оригінальні роздруківки та нестандартне оформлення кабінету.

  3. Сучасні діти збиваються у віртуальні «зграї». Належність до групи в соцмережах для них надзвичайно важлива. Тому вчителю варто виділяти час на уроці для зворотного зв’язку, обміну досвідом, роботи у групах. Варто завести в соцмережі групу для класу, яку будуть вести діти, а не дорослі.

  4. Учні полюбляють вести блоги, які для них стали публічними особистими щоденниками. Тому в навчанні варто організовувати як  публічне, наприклад, запропонуйте учням зняти відео про виконання досліду. Вони зроблять це охочіше, ніж записуватимуть результати в зошит.

Отже, нині в закладах середньої загальної освіти навчаються учні покоління Z. Від того, чого ми їх навчимо і як виховаємо, залежить наше теперішнє й майбутнє. Тож учителям як представникам трьох попередніх поколінь для уникнення конфліктів і оптимізації освітнього процесу варто враховувати в його організації таке:

  • не тільки знати та розуміти особливості поведінки покоління Z, а психологічно правильно реагувати на неї;

  • створити в навчальному закладі комфортні умови, які відповідають запитам цих дітей: надати можливість для підзарядки гаджетів, використовувати WI-FI, мультимедійні дошки, зручні місця для відпочинку, нестандартне оформлення інтер'єру тощо;

  • трансформувати освітній процес відповідно до рекомендацій зарубіжних і вітчизняних учених, педагогів-практиків;

  • постійно підвищувати власну інформаційну грамотність і використовувати сучасні гаджети в освітньому процесі;

  • спілкуватися з батьками учнів із метою їх інформування щодо особливостей покоління Z, а також знаходження спільних способів їх виховання й розвитку.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з ХІМІЇ залишилося:
0
3
міс.
2
1
дн.
0
7
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!