Педагогічна культура батьків

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Зміст

  1. Вступ

  2. Педагогічна культура батьків: поняття, складові, рівні сформованості.

  3. Організація та методичні аспекти формування педагогічної культури батьків

  4. Методичні рекомендації щодо організації роботи з батьками в сучасному закладі освіти

  5. Корекція виховної діяльності родин з різним типом сімейного неблагополуччя

  6. Пам’ятки для батьків

  7. Висновки

  8. Список використаної літератури

Вступ

Важлива умова ефективної навчально-виховної роботи — єдність школи і сім'ї, якої досягають за умови, що школа постійно працює над підвищенням рівня психолого-педагогічної обізнаності батьків, їх педагогічної культури.

Зміст роботи школи з батьками учнів повинен ґрунтуватися на їх правах і обов'язках, визначених Законом України «Про загальну середню освіту»:

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

— вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

— приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

— обирати і бути обраними до органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

— звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

— захищати законні інтереси дітей.

2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:

— забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

— постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

— поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

— виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

На думку В. Сухомлинського, школа повинна домогтися того, щоб батьки бачили в своїх дітях себе, розуміли суть розвитку дитини. А для цього їх треба озброювати знаннями важливих закономірностей педагогіки, вікової психології, фізіології.

Організовуючи навчання батьків, враховують рівень їх підготовки до сприймання головних теоретичних положень методики виховання дітей у сім'ї та визначають рівень популярності викладання цього матеріалу. Турбота школи про виховання дітей у сім'ї реалізується через педагогічну освіту батьків, залучення їх до виховної роботи з учнями у школі. Передусім педагоги мають можливість впливати на батьків через їхніх дітей, які навчаються в школі. А. Макаренко вважав, що це найдоступніший спосіб зв'язку школи і сім'ї. Його цінність не лише в тому, що він оперативний, а й у тому, що учень, який засвоїв певні вимоги вчителя, доводить ці вимоги до відома батьків, переконує в необхідності дотримуватися їх.

Спеціальну виховну роботу проводять із сім'ями, які допускають відхилення у вихованні дітей.

Роботу з педагогічне неспроможними сім'ями спрямовують передусім на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консультації з окремих питань виховання дітей у сім'ї.

Із сім'ями педагогічне пасивними працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки, пробудження почуття відповідальності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебудувати систему стосунків у сім'ї, своєї вини, помилок, бажання докорінно змінити сімейний уклад.

У роботі з антипедагогічними сім'ями спираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими. З ними обговорюють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усунення їх, зміни сімейних стосунків. З батьками цієї групи працювати важко, і не слід сподіватися на швидкі наслідки, але важливо посіяти в них сумніви у правильності їхньої системи виховання, змусити їх замислитися над її результатами.

Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї робить ЇЇ самотньою, емоційно нестійкою та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, репетиторів. Дитині більше потрібен емоційний зв'язок саме з батьками, їхня безпосередня участь у житті дитини важливіша, ніж машина, охорона і прислуга. Діти мають відчувати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У таких сім'ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені незалежно від шкільних успіхів. Треба також вести розмову про те, що відгородження дитини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дружити й любити за покликом душі.

З метою профілактики поширення серед учнів наркогенних речовин, батькам доцільно дати поради.

1. Встановлювати і дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку); практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, сімейні плани тощо.

2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.

3. Знати товаришів своєї дитини, коло її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.

4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я; культивувати розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм літнім батькам і родичам, дітям, нужденним, утримувати свою сім'ю.

5. Компетентне й педагогічне грамотно (без повчань, моралізування, надокучливості, залякування, з урахуванням індивідуальних і вікових характеристик) обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркоманів, токсикоманів, алкоголіків). Стежити і намагатися, щоб перша інформація про наркотичне лихо і сумнівний «кайф» надійшла до дітей саме від батьків, родини, а не від компанії з вулиці.

6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує наркоманію, зваблює їх насолодою від уживання наркотичних і токсичних речовин (кіно, відеофільми, пісенні твори, що акцентують на привабливих сценах «кайфування» в стані наркотичного одурманення свідомості, розуму людини).

7. Розвивати й заохочувати у дітей самостійність, уміння обстоювати власну позицію, переконання; навчати їх протистояти агітації прихильників сучасного способу життя, прикрашеного наркотичними і токсичними речовинами, алкоголем тощо.

8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою, іншими виховними закладами, допомагати їм у пропаганді й утвердженні здорового способу життя підростаючого покоління.

9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин, алкоголю (зміна фізичного стану, поведінки, активності тощо).

10. Бути готовими і рішучими до консультацій з педагогами, психологами, медиками; до відвертої, спокійної розмови з дитиною; до прийняття «дисциплінарних» рішень щодо обмеження «непродуктивного» часу життя дитини і контактування її з «підозрілими» товаришами.

Педагогічна культура батьків: поняття, складові, рівні сформованості

Під педагогічною культурою батьків нами розуміється педагогічна підготовленість і зрілість їх як вихователів, що дає реальні позитивні результати в процесі сімейного і суспільного виховання дітей. Педагогічна культура є складовою частиною загальної культури батьків, у якій закладений досвід виховання дітей у сім’ї, придбаний різними категоріями батьків безпосередньо у своїй країні, інших країнах, а також узятий з народної сімейної педагогіки.

Основою для визначення поняття “педагогічна культура” є філософське розуміння культури як характеристики розвитку творчих сил і здібностей людини та вчення про провідну роль діяльності в її формуванні. Особистісний прояв культури реалізується в повсякденні діяльності, у стосунках, поведінці, стилі життя, побуті, засвоєнні культурних досягнень, знань, навичок, умінь. Педагогічна культура батьків є складовою частиною загальної культури людини. Вона втілюється у творчій виховній діяльності і слугує формуванню духовно багатої і всебічно розвиненої особистості. Тому ми її сприймаємо як складне, інтегративне, динамічне особистісне утворення, яке визначає тип, стиль і способи поведінки батьків у виховній діяльності.

Під педагогічною культурою батьків ми розуміємо їх достатню підготовленість до виховання дітей дошкільного віку в умовах сім’ї, вміння застосовувати якості вихователя у процесі сімейної життєдіяльності. Педагогічна підготовленість батьків характеризується певною сумою (основним мінімумом) знань з психології, педагогіки, фізіології, гігієни, вміннями та навичками, набутими в процесі виховання дітей та догляду за ними.

Педагогічна культура батьків реалізується у всіх видах виховної діяльності, сприяє формуванню різнобічних стосунків і спілкуванню, забезпечує самопізнання, саморозвиток, самовиховання, самовдосконалення шляхом засвоєння набутого людством досвіду.

Структурно педагогічну культуру молодих батьків складають компоненти, до яких належать психолого-педагогічні знання, навички та вміння догляду за дітьми дошкільного віку, культура педагогічного впливу. Педагогічна культура батьків у різних життєвих ситуаціях може проявлятися у комплексі або в окремих її складових ознаках.

Основними параметрами педагогічної культури молодих батьків, як встановлено, є моральна культура, культура мислення, культура мовлення, комунікативна культура, дидактична культура, культура праці, культура рухів, фізична культура, естетична культура та екологічна культура.

Моральна культура включає вимоги батьків до себе, їх самокритичність, дотримання моральних норм.

Культура мислення передбачає наявність: проблемного мислення - вміння прогнозувати можливості виникнення труднощів виховання і намічати шляхи їх усунення; системного мислення - вміння бачити проблему з різних боків; оперативності мислення - здатності швидко реагувати на зміну обставин.

Мовленнєва культура пов’язана з володінням правильною і чистою мовою, яка відповідає нормам літературної, хорошою дикцією, виразністю та образністю мови, емоційністю та багатством інтонацій.

Комунікативна культура виявляється в здатності привертати до себе увагу дитини, будувати з нею довірливі стосунки, в доброзичливості в спілкуванні з іншими, вмінні керувати собою. В основі дидактичної культури лежить вміння оптимально організувати навчальний і виховний процес, забезпечити необхідну мотивацію, володіння сучасними формами і методами виховання.

Культура праці виявляється в звичці доводити розпочату справу до кінця, у турботі про якісні і кількісні результати праці, в умінні ефективно і продуктивно працювати.

Рухова культура полягає в оптимальному використанні жестикуляції, вмінні вибирати позу, в пред’явленні вимог до красивої постави і ходьби. Естетична культура забезпечується наявністю естетичного смаку, дотриманням етики спілкування, естетичним оформленням зовнішності і побуту.

Екологічна культура виявляється у здатності людини правильно поводити себе в навколишньому середовищі, дотримуватись особистої гігієни.

Фізична культура пов’язана зі здоровим способом життя сім’ї.

Виходячи із зазначеної структури, можемо аналізувати педагогічну культуру сім’ї як зміст взаємостосунків між батьками і дітьми через включення механізмів різних видів їх діяльності і втілення в цій діяльності моральних категорій.

Реалізація будь-якої моральної категорії вимагає відокремлення змісту категорії міри в її конкретних характеристиках, тобто абсолютно конкретного уявлення про те, що робити, як це робити і для чого це потрібно робити саме так, а не інакше. Таке обґрунтування взаємодії з іншою людиною (в нашому прикладі батьків з дитиною) являє собою процес прийняття рішення про рівень такої взаємодії, а також про міру впливу як на дитину, так і на себе.

Аналіз педагогічних фактів, одержаних у ході вивчення досліджуваної проблеми, дозволив на підставі встановлених критеріїв, самооцінки молодих батьків та показників вихованості їхніх дітей виділити умовно три групи батьків, які відповідають трьом рівням сформованості педагогічної культури: високому, середньому і низькому, їх характеристика включає такі показники: наявність і якість психолого-педагогічних знань, їх глибина, повнота і осмисленість; ступінь сформованості вмінь та навичок; ціннісне ставлення до дітей дошкільного віку; стабільність зацікавленості до питань виховання в цілому.

Перший рівень - високий - характерний для молодих батьків з достатньо повними і глибокими психолого-педагогічними знаннями. Вони систематично займаються вихованням дітей, орієнтуючись на їх вік та індивідуальні особливості; постійно прагнуть до поповнення своїх знань; творчо реалізують їх у процесі сімейного спілкування та виховання. Для цієї групи батьків характерними є висока відповідальність за виховання дітей, активна життєва позиція.

Другий рівень - середній - характеризується відсутністю системи знань з педагогіки і психології, нечіткістю уявлень про методи і прийоми сімейного виховання, інтуїтивними підходами до розв’язування питань, що стосуються організації життя дитини. Вихованням дітей такі батьки займаються несистематично, підмінюють його доглядом, часто не вміють використовувати в практиці свої знання.

Третій рівень - низький - властивий молодим батькам з повною або частковою відсутністю знань з питань сімейного виховання і пасивним ставленням до своїх виховних функцій, поведінки дітей. У таких сім’ях частіше спостерігаються типові помилки у вихованні дітей: відсутні єдині вимоги, наявні грубощі та авторитарний стиль виховання, застосування фізичних покарань, невимогливість батьків до дітей і до себе.

Організація та методичні аспекти формування педагогічної культури батьків

Попередити значну кількість педагогічних помилок батьків або пом’якшити їх вплив на особистість дитини допоможе вчасна цілеспрямована підготовка молоді до сімейного життя та до батьківства, формування її педагогічної культури. Така робота повинна розпочинатись безпосередньо в сім’ях, коли і хлопчики, і дівчатка на прикладі своїх батьків на високому культурному рівні засвоюватимуть ролі чоловіка і дружини, батька і матері, продовжуватись в дошкільних закладах, школі, в спеціальних консультаційних пунктах, службах сім’ї і школах молодих батьків.

Виховання батьків визначається як формування мотиваційної, змістовної і конструктивної підсистем; поліпшення механізму регулятивних систем і систем, які пов’язані з умовами реалізації виховної діяльності сім’ї.

Мотиваційна підсистема (або мотиваційний компонент системи) являє собою сукупність потреб, інтересів, бажань, планів, програм, спонукань. Виховна діяльність завжди опосередкована інтересами і може реалізовуватись без використання механізму емоцій. Формування мотиваційного компонента передбачає стимулювання інтересів, цілеспрямованості, бажань молодих батьків з урахуванням сукупності установок особистості, а також визначення мети виховання дошкільників в умовах сім’ї, складання відповідних планів і програм.

Змістовна підсистема передбачає забезпечення батьків надійними і усвідомленими знаннями психолого-педагогічного мінімуму виховання дітей. Змістовний компонент педагогічної культури молодих батьків визначається завданнями сімейного виховання дошкільників. Основні з них такі:

1) турбота про здоров’я дитини, нормальний розвиток її почуттів і сприймання (органів зору, слуху, нюху, смаку .);

2) піклування про всебічний розвиток дитини, формування її мовлення, елементарних знань та уявлень про навколишній світ за допомогою казок, пісень, лічилок, примовок, загадок, скоромовок, прислів’їв тощо;

3) формування ціннісних орієнтацій у дитини з позицій добра, справедливості, гуманності, чесності, почуття власної гідності;

4) створення сприятливої трудової атмосфери співробітництва;

5) залучення дитини до народних традицій, до активної участі у всенародних і сімейних святах.

Конструктивний компонент являє собою сукупність всіх видів, форм, умінь, навичок особистості, прийомів, методів, що використовуються у виховній діяльності батьків. Він передбачає практичне вміння творчої реалізації основних компонентів і параметрів педагогічної культури в практиці сімейного виховання дошкільників.

Складний за структурою та динамічний характер педагогічної культури молодих батьків зумовлює необхідність дотримання у процесі її формування таких вимог:

цілісного підходу до вибору сукупності засобів, що забезпечують формування всіх компонентів педагогічної культури;

урахування рівнів педагогічної підготовленості батьків і їх індивідуальних особливостей;

досягнення наступності в поповненні знань і тісного їх взаємозв’язку з особистою практикою виховання дітей кожного з молодих батьків.

Слід зазначити, що формування окремих компонентів педагогічні культури батьків не може відбуватись ізольовано і обов’язково призводить до вдосконалення одного іншим. Ефективність формування педагогічної культури забезпечується процесом, в якому головна увага надається структурній моделі, має програмно-цільовий, цілісний і безперервний характер, враховує суб’єктивну позицію батьків як носіїв загальнонаціональних і загальнолюдських цінностей, реалізується в їх особистій виховній діяльності. Ефективності формування сприяють також методи активізації навчально-виховного процесу батьків - дискусії з проблем виховання дітей, аналіз педагогічних ситуацій, розв’язання педагогічних задач, педагогічні ігри та індивідуальні завдання батькам, які спрямовані на формування спостережливості, навичок спільної діяльності з дітьми, вироблення здатності до самоаналізу та критичного ставлення до особистої виховної діяльності в умовах сім’ї.

Процес формування педагогічної культури продовжується протягом усієї виховної діяльності батьків. Про його завершення можна судити тільки умовно, орієнтуючись на повноту розв’язання поставлених завдань у кожному конкретному випадку.

Умовами, які забезпечують успішність цього процесу (на фоні вищеназваних), є:

формування у молодих батьків потреби в розвитку особистої педагогічної культури;

застосування комплексу психолого-педагогічних знань для виховання дітей дошкільного віку, які б відповідали сучасним вимогам;

набуття молодими батьками досвіду гуманних взаємин і поведінки, які вимагають розуміння дитячої психології та правильного вибору методів сімейного виховання дошкільників.

Аналіз досліджень з проблеми дозволяє виділити два основних завдання виховання батьків:

1) накопичення педагогічних знань, необхідних батькам для виховання дитини;

2) самовиховання або саморозвиток батьків, тобто зростання їх самосвідомості і визначення особистої шкали цінностей.

Отже, справжнє виховання батьків розпочинається з усвідомлення ними можливостей і необхідності особистого внутрішнього зростання. Це постійний процес саморозвитку дорослих, який ґрунтується на свідомому їх прагненні до вдосконалення.

Постійний характер процесу передбачає створення цілісної педагогічної системи як певної сукупності взаємопов’язаних засобів, методів і процесуальних моментів, необхідних для створення організованого, цілеспрямованого і прогнозованого педагогічного впливу на формування особистості із заданими якостями.

Оскільки сімейна життєдіяльність як і педагогічна культура батьків інтегровані, це передбачає різнопланові шляхи цілеспрямованої підготовки до батьківства та формування самої якості (тобто педагогічної культури) через реалізацію в єдиному комплексі дидактичних умов опосередкованого і прямого впливу на цей процес.

Таким чином, необхідно створити стимулююче середовище для розгортання спеціальної роботи щодо виховання батьків: витримувати інтелектуальний рівень навчання-підготовки (відправним моментом у його визначенні має бути діагностика сформованості педагогічної культури батьків у створенні навчальних груп відповідно до цього рівня підготовленості), налагоджувати гуманні та довірливі стосунки з батьками і застосовувати активні форми роботи, які дозволять їм бути експертами своєї виховної діяльності. Ці умови реалізуються шляхом конструювання окремих занять-тренінгів для батьків, їх організаційно-методичним забезпеченням, яке враховує особливості проходження навчання і виховання дорослих.

Важливим аспектом підготовки батьків є включення мотивогенних ситуацій, які орієнтовані на стимулювання саморозвитку і духовного розвитку батьків. Такий підхід забезпечить диференційованість процесу навчання, органічне поєднання дидактичних і методичних аспектів, дозволить систему виховання батьків, формування їх педагогічної культури зробити технологічною і відтворювати її в масовому педагогічному досвіді.

Дидактико-методичні контури системи необхідно зумовлювати в часових і просторових параметрах, спираючись на вік батьків та їх дітей. Це забезпечить самореалізацію батьків і їх самовдосконалення шляхом зацікавленого сприймання необхідних їм знань, набуття навичок і можливість апробації набутого досвіду у власній сім’ї.

Порівняння вихідних рівнів і одержаних результатів по закінченні спеціальної підготовки і виховання батьків, а також контроль на проміжних етапах цього процесу дозволить об’єктивно оцінювати результативність і цілеспрямованість функціонування продуманої педагогічної системи виховання батьків.

Методичні рекомендації щодо організації роботи з батьками в сучасному закладі освіти

Організація роботи з батьками учнів освітньому закладі має здійснюватися за такими основними напрямами:

  • вивчення сімей учнів, їх виховного потенціалу;

  • включання батьків, усіх дорослих членів родини у навчально – виховний процес як рівноправних учасників, інтеграція зусиль і гармонізація взаємин педагогічного колективу і батьківської громадськості в створенні сприятливих умов для ефективної роботи освітнього закладу;

  • формування педагогічної культури сучасної сімї та допомога батькам в їх психолого – педагогічній самоосвіті;

  • корекція виховної діяльності родин з різним типом сімейного неблагополуччя.

Організація роботи з батьками в освітньому закладі – багатоаспектна і має значні педагогічні можливості. Успіх в організації роботи з батьками великою мірою залежить від особистості і авторитету педагога, його професійності, високих моральних, людських якостей, вміння спілкуватись з батьками, з колегами, з дітьми. Особливе місце в цьому процесі посідає класний керівник, який є першим, хто встановлює контакт із сім’єю учня, і чия компетентність стає обличчям освітнього закладу.

Класний керівник (вчитель початкових класів) – це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, їх батьками, організацію та проведення позаурочної та культурно – масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально – виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань виховання і навчання, самореалізації та розвитку учнів, їх соціального захисту.

Відповідно до «Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти» класний керівник (вчитель початкових класів) координує виховну роботу батьків, вчителів, психолога, медичних працівників, інших учасників навчально – виховного процесу з виконання завдань навчання та виховання в класному колективі. Він має право вносити пропозиції на розгляд батьківських зборів класу щодо матеріального забезпечення організації та проведення позаурочних заходів, відвідувати учнів за місцем проживання, вивчати умови їх побуту та виховання тощо.

Розглянемо перший аспект роботи з сімями в сучасному освітньому закладі. Робота класного керівника (вчителя початкових класів) починається із вивчення сім’ї з точки зору виконання нею своєї функції з метою встановлення неформальних взаємин між педагогами та батьками, створення бази співробітництва щодо виховання дитини, визначення умов і факторів, які сприятимуть ефективній співдії сім’ї та освітнього закладу.

Досконале вивчення сімей учнів забезпечується застосуванням комплексу різноманітних методів:

  • система характеристик

  • письмове опитування

  • анкетування

  • метод документалістики

  • метод опосередкованого вивчення сімї

  • метод спостереження і прямого вивчення сімї

  • творчі роботи учнів.

При цьому необхідно дотримуватися двох обов’язкових умов:

  • кожний з методів повинен застосовуватися в органічній єдності один з одним

  • кожний з методів повинен виконувати стосовно інших компенсуючу і контролюючу функції.

Вивчення сімей учнів за запропонованими методами допоможе вчителю отримати узагальнені дані про атмосферу в сімї, характер сімейного виховання і взаємин в кожній конкретній родині.

Пріоритетним аспектом в організації роботи освітнього закладу з батьками є організація педагогічного всеобучу з метою формування їх педагогічної культури.

Зміст роботи по формуванню педагогічної культури батьків можна визначити як спеціально організовану діяльність по наданню допомоги сучасній сім’ї у виконанні нею виховної функції.

Методологічним підґрунтям цієї педагогічної діяльності є право кожної дитини на таких батьків, які здатні забезпечити їй можливість всебічного розвитку і сімейного добробуту.

Формування педагогічної культури батьків є частиною соціальної політики сучасного українського суспільства, оскільки послаблення інститут сім’ї - серйозна проблема соціальної політики держави.

Значної уваги заслуговує створення консультативних пунктів з питань виховання дітей та підлітків. Такі пункти доцільно організовувати при школах їз залученням до роботи в них педагогічних кадрів вищої кваліфікації, шкільних психологів, працівників правоохоронних органів, соціальних педагогів, лікарів, дієтологів та інших спеціалістів, від яких батьки могли б отримати компетентні консультації з хвилюючих їх питань.

Особливо ретельно спланованого індивідуального підходу потребує робота з багатодітними, неповними та неблагополучними сімями. Якщо в школі одночасно навчається троє і більше дітей однієї сім’ї, то батькам складно відвідувати і всі батьківські класні збори, і заняття покласного педагогічного всеобучу. Можливо більш вдалими формами роботи стануть заняття загальношкільного педагогічного всеобучу, листування з класним керівником, відвідування консультативних пунктів. Дуже часто такі сім’ї є членами релігійних об’єднань, від яких отримують моральну і матеріальну підтримку. Школа повинна стати багатодітним сімям надійною опорою та партнером, активно пропагувати весь позитивний досвід виховання в них.

Вкрай злободенним залишається такий аспект організації роботи з батьками учнів в сучасному закладі освіти як корекція виховної діяльності родин з різним типом сімейного благополуччя або дисфункційних, умови життя в яких негативно впливають на розвиток особистості дитини.

Корекція виховної діяльності дисфункційних родин повинна починатися з глибокого і змістовного вивчення вчителем умов життя, побуту, взаємин між дорослими і дітьми, особистості кожного з батьків, рівня їх загальної та педагогічної культури.

Найважливішими умовами роботи вчителя з дисфункційними сім’ями є врахування індивідуальних особливостей кожної родини, вміння зрозуміти труднощі та негаразди, опора на позитивне в особистості кожного з дорослих і дитини, віра у можливість покращення морально – психологічного клімату родини за умови копіткої роботи з нею, розуміння специфічності кожного випадку сімейного неблагополуччя.

Робота з батьками і сім’ями учнів – один з найважливіших напрямів діяльності сучасного вчителя і одночасно одна з « найвужчих » ланок в його практичній діяльності. В зв’язку з цим значно зростає актуальність підготовки вчителів, класних керівників до проведення роботи з батьками, організації їх педагогічного всеобучу. Проблема знаходить вирішення за умови створення безпосередньо в освітніх закладах навчального семінару для педагогічних працівників.

Керівникам загальноосвітніх шкіл важливо не припускатися формалізму у роботі з батьками, забезпечувати організацію спільної діяльності школи, сім’ї, громадськості на відповідному рівні, адже від цього залежить не лише успішне навчання і виховання школярів, а й створення сприятливих умов для роботи педагогічних колективів, підвищення престижу сучасних освітніх закладів.

Корекція виховної діяльності родин з різним типом сімейного неблагополуччя

Що таке неблагополучна сімя?

Однозначно відповісти на це питання неможливо. Соціальні педагоги до неблагополучних родин відносять:

  • сімї, де батьки зловживають спиртними напоями, наркотичними, токсичними речовинами;

  • ведуть аморальний спосіб життя;

  • вступають у конфлікт з морально – правовими вимогами суспільства (припускаються різних видів правопорушень);

  • сімї їз низьким морально – культурним рівнем батьків;

  • сім’ї, де виникають постійні конфлікти у взаємостосунках між батьками, батьками і дітьми;

  • неповні сімї;

  • сім’ї зовні благополучні, проте в яких припускаються серйозних помилок, прорахунків у системі родинного виховання через невміння будувати правильні внутрішні взаємини, низьку педагогічну культуру та неосвіченість;

  • сім’ї, що втягують неповнолітніх до протиправної діяльності, бродяжництва, жебракування;

  • сімї, що експлуатують дітей у різних проявах.

Орієнтовна схема аналізу особливостей

сімейного виховання

  1. Загальна характеристика сімї.

1.1. Склад сім’ї : повна, неповна, формально повна.

1.2. Характеристика сімї: гармонійна, проблемна (конфліктна, антипедагогічна, асоціальна, аморальна).

1.3. Типовий стан сімї: емоційний комфорт, дискомфорт, тривожність і нервово – психічна напруга.

1.4. Стиль сімейного виховання: ліберальний, демократичний, авторитарний, нестійкий.

1.5. Порушення сімейного виховання: гіперпротекція, виховання в умовах високої моральної відповідальності, жорстоке поводження.

1.6. Ставлення батьків до школи: підтримують тісний зв'язок, підтримують контакти епізодично, зустрічі мають випадковий характер, уникають контактів, протидіють шкільному вихованню.

2. Особливості сімейного виховання.

2.1. Батьки створюють умови для правильного розвитку дитини: нормальні житлово – побутові умови, влаштування місця для занять, створення домашньої бібліотеки, наявність ігрових куточків, контроль за дотриманням санітарно – гігієнічного режиму.

2.2. Батьки розвивають пізнавальні інтереси дитини: разом з нею слухають радіопередачі, дивляться й обговорюють телепередачі, читають книжки, заохочують дитину займатися улюбленими справами.

2.3. Батьки надають допомогу в навчання.

2.4. Діти мають конкретні трудові обов’язки в сімї.

2.5. Батьки виконують рекомендації педагогів щодо виховання дитини.

2.6. Батьки бачать недоліки у вихованні своїх дітей.

2.7. Сімя допомагає педагогу в організації навчально – виховної роботи.

2.8. Батьки справляються із вихованням своєї дитини.

3. Труднощі сімейного виховання.

3.1. Причини: несприятлива атмосфера в сім’ї, відсутність єдиних вимог з боку батьків й інших членів родини, незнання психологічних і вікових особливостей дитини, низький рівень педагогічної культури батьків, відсутність контролю з боку батьків, використання антипедагогічних заходів впливу на дитину, неправильна оцінка дитини, її ідеалізація або невіра у можливості дитини, ігнорування рекомендацій педагога тощо.

4. Висновки, рекомендації.

Перелік документів, необхідних для притягнення батьків до відповідальності.

  1. Доповідна записка зі школи.

  2. Копія свідоцтва про народження дитини.

  3. Довідка зі школи про успішність учня.

  4. Психолого – педагогічна характеристика на учня.

  5. Характеристика на сімю.

  6. Документи, які підтверджують вживання школою до батьків заходів.

Перелік документів, що повинні бути в справі учня з неблагополучної сім’ї та неповнолітнього, який перебуває на обліку в міліції та службі у справах неповнолітніх.

  1. Копія свідоцтва про народження.

  2. Наказ про закріплення за учнем педагога – куратора.

  3. План роботи з сімєю або учнем.

  4. Характеристика сімї

  5. Психолого – педагогічна характеристика особистості підлітка.

  6. Звіт педагога – куратора про підсумки роботи з сімєю або підлітком.

  7. Інформація про залучення підлітка до роботи гуртків.

  8. Звіт керівника гуртка про роботу з неповнолітнім.

  9. Довідка про відвідування занять та успіхи у навчанні.

  10. Документи, які підтверджують, де саме розглядалися питання про роботу з сімєю або підлітком.

  11. Акт обстеження житлово – побутових умов.

  12. Пам’ятка.

Перелік документів, які повинні бути в справі дитини – сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування.

  1. Копія свідоцтва про народження.

  2. Рішення виконкому про призначення опікуна.

  3. Довідка з місця проживання.

  4. Документи про батьків.

  5. Довідка про розмір пенсії, матеріальної допомоги.

  6. Довідка про медичний огляд дитини та стан здоров’я.

  7. Психолого – педагогічна характеристика особистості підлітка.

  8. Характеристика сімї.

  9. Наказ про закріплення за учнем педагога – куратора.

  10. Звіт педагога – куратора про підсумки роботи з сімєю або підлітком.

  11. Інформація про залучення підлітка до роботи гуртків.

  12. Звіт керівника гуртка.

Пам’ятки для батьків

Десять заповідей для батьків

  1. Не навчайте того, з чим ви самі необізнані. Для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.

  2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.

  3. Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина опанує вміння їх самостійно виправляти.

  4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена у своїх силах,тоді з неї виросте відповідальна особистість.

  5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість – ознака слабкості, демонстрація вашої невпевненості у собі.

  6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

  7. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень.

  8. Не використовуйте у своїй практиці вислів: «Роби, якщо я наказав!» Замініть цю форму вимогу на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це принесе тобі користь». Дитина має звикнути до того, що діяти необхідно не за наказом, а тому, що це доцільно, потрібно для когось.

  9. Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас радую. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше опанувати ази батьківської мудрості.

  10. Ніколи не говоріть, що вам бракує часу виховувати свою дитину.

Діти вчаться у життя

  • якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти

  • якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.

  • якщо дитину висміюють – вона стає замкнутою.

  • якщо дитина зростає у докорах – вона починає жити у почутті провини.

  • якщо дитина зростає у терпимості – вона вчиться сприймати інших.

  • якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.

  • якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.

  • якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться вірити людям.

  • якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.

  • якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Не робіть!

  • не перебивайте дитину, не говоріть, що ви вже зрозуміли, не відвертайтеся, поки дитина не завершила розповідати.

  • не змушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

  • не вимагайте одразу дуже багато; мине чимало часу, перш ніж дитина навчиться самостійно прибирати свої іграшки, наводити порядок у своїй кімнаті.

  • не слід постійно виправляти дитину, повторюючи: «Не так! Перероби!»

  • не говоріть: «Ні, вона не червона», доречніше сказати просто: «Вона синя».

  • не критикуйте дитину навіть сам на сам, тим більше не слід цього робити у присутності інших людей.

  • не слід встановлювати для дитини багато правил: вона не звертатиме на них увагу.

  • не перестарайтесь, створюючи дитині забагато стимулів або вражень: іграшок, поїздок тощо.

  • не виявляйте надмірного занепокоєння з приводу кожної зміни в дитині – невеликого руху вперед або, навпаки, деякого регресу.

Десять «Золотих правил» виховання щасливих дітей (за Віктором Клайном)

  1. Стимулюйте інтелект дитини.

  2. Формуйте самоповагу.

  3. Навчіть дитину спілкуватися.

  4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

  5. виховуйте відповідальність і порядність.

  6. Навчіть дитину шанувати сімю.

  7. У кожної дитини має бути гарний друг.

  8. Будьте вимогливими.

  9. Привчайте дитину до праці.

  10. Не робіть за дітей те, що вони не можуть зробити самі.

Пам’ятка для батьків

Шановні батьки пам’ятайте!

  • У дітей, які не знають, що їм робити в час дозвілля, псується і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїй дитині обрати корисне заняття.

  • Дбайте про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким результаті «виховання».

  • Батьки! Пам’ятайте, що фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур’я.

  • Ремінь та стусани вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину, одурманюють її отрутою брехні.

  • Не ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятися брехнею!

  • Говоріть із дитиною так, щоб не залишалось жодного сумніву в тому, що ви керуєтеся турботою і тривогою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити.

  • Будьте зі своїми дітьми до кінця правдивими і чесними навіть у дрібницях. Незначну домішку брехливості, штучності діти помічають дуже добре.

  • Не забувайте поділитись зі своїми дітьми досягненнями і невдачами, тоді вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

  • Батьки! Пам’ятайте, що вашу дитину виховують кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.

  • Ураховуйте основні методи виховання й переконання, вправи, стимулювання.

Висновки

Батьки і діти – це любов і сльози,

Це вічне щастя і одвічний біль,

Це – сонце і тепло, сніги й морози,

Мед на вуста й на вічні рани сіль.

Як на троянді – колючки і квіти,

Так і в житті є радість і печаль.

Високі мрії й дуже різні діти…

Чому таке трапляється, на жаль?

Всім хочеться все мати в ідеалі,

Причому, водночас і без зусиль.

Щоб щастя без труда й печалі

Пливло саме у руки звідусіль.

Та у житті такого не буває,

Й запам’ятати треба, в чому річ:

Зоря щаслива лиш тоді засяє,

Якщо трудитись будеш день і ніч.

А діти – це і щастя, і турбота,

Відповідальність і тривога теж,

Без відпочинку й вихідних робота,

Любов така, яка не має меж.

Чудово, коли в сімї панують мир і злагода, взаєморозуміння й повага, кохання і вірність, тепло й затишок. Стосунки, які в ній складаються, ми не тільки проносимо через усе життя, вони нас виховують, навчають…

Кожен із нас знає, напевно, як важко виховати свою дитину так, щоб пишатися нею, щоб вона стала порядною, чесною, доброю людиною. А виховання починається в сімї, родині.

Вплив сімї на дитину унікальний, а багато в чому й незамінний. У сімї особистість формується у природних умовах, вихователі тут – найближчі та найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє.

«Я вийшов із дитинства, як із країни», - писав А. де Сент Екзюпері. І якою буде ця країна – світлою чи радісною, похмурою чи сумною – залежить від дорослих, насамперед від батьків.

В.О. Сухомлинський стверджував: «У сім’ї шліфується найтонші грані людини – громадянина, людини – трудівника, людина – культурної особистості».

У сім’ї, образно кажучи, закладається корінням, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави.

Батьки впливають на дітей передусім своєю особистістю. Недаремно народна мудрість стверджує: «Який батько, такий син». Лише зразкові, працьовиті, духовно багаті, інтектуально і культурно розвинені люди мають певний вплив на дітей. Особистісні якості батьків впливають на дітей не механічно, а через безпосереднє спілкування та спільну діяльність.

Сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального та духовного розвитку. Разом із тим, сучасна сім’я і сама потребує як матеріальної, так і психолого – педагогічної та культурологічної допомоги.

Чим більше часу батьки проводитимуть зі своєю дитиною в її дитинстві та юнацтві, тим більше вони матимуть шансів у похилому віці бачити дорослих дітей у родинній оселі.

На сучасному етапі психолого – педагогічна освіта батьків повинна мати яскраво виражений випереджальний характер. Доречно буде будь-який аспект психолого – педагогічної просвіти батьків завершувати різноманітними рекомендаціями та консультаціями з актуальних питань, не можна залишати поза увагою жодного питання.

Список використаної літератури

1. Алексеєнко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім’ї: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997.

2. Чечет В.В. Педагогіка семейного воспитания. – Минск, 1998.

3. Макаренко А.С. Книга для родителей.

4. Сухомлинський В.О. Мудрість батьківської педагогіки.

5. Арват Ф.С., Коваленко Є.І., Кириленко С.В., Щербань П.М. Культура спілкування: Навч.-метод.посібн. – К.: ІЗМН, 1997.

6. Афанасьєва Т.М. Сім’я. – К., 1990.

7. Соколова В.Н., Юзефович Г.Я. Отцы и дети в меняющемся мире. – М., 1991.

8. Крушельницкая О., Третьякова А. Отцы и дочери // СиШ. – 2000. – № 11. – С. 10-11.

9. Кожухарь Г. Как влиять на детей // СиШ. – 2001. – № 6. – С. 5-7.

10. Дробот О. Любить друг друга – значит смотреть не на друг друга, а в одну сторону // СиШ. – 1999. - № 10. – С. 10-13.

11. Венгер А. Мечтать не вредно? // СиШ – 1999. – № 11-12. – С. 18-19.

12. Тюпа А.І. Класний керівник і батьки: забезпечення партнерства і співпраці: збірка матеріалів з досвіду роботи. – Миколаїв: ОІППО,2012.

13. Вид. група «Основа» Співпраця батьків та вчителя початкової школи. – Х.,2009

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
1
міс.
1
7
дн.
0
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!