У статті розглянуто особливості психологічного супроводу дітей із синдромом Дауна в умовах загальноосвітньої школи та визначено його роль у забезпеченні повноцінної участі дитини в освітньому процесі, соціалізації та розвитку особистісного потенціалу. Охарактеризовано психологічні й соціальні особливості дітей із синдромом Дауна, які необхідно враховувати під час організації інклюзивного навчання. Розкрито основні напрями діяльності практичного психолога, педагогів, асистента вчителя та інших учасників команди психолого-педагогічного супроводу. Особливу увагу приділено формуванню позитивної самооцінки, розвитку емоційно-вольової сфери, комунікативних умінь, навичок соціальної взаємодії, навчальної мотивації та самостійності дитини. Обґрунтовано необхідність індивідуалізації психологічної допомоги, створення безпечного й прийнятного освітнього середовища, партнерської взаємодії з батьками та профілактики соціальної ізоляції, стигматизації й булінгу. Підкреслено, що ефективність психологічного супроводу визначається не лише корекційною роботою з дитиною, а й готовністю всього шкільного середовища приймати різноманітність, підтримувати сильні сторони учня та створювати умови для його реальної участі в житті класу і школи.





















