Виявлення та систематика основних груп проблем
соціалізації підлітків з порушенням опорно-рухового апарату та
обґрунтування шляхів підвищення її ефективності.
Різні аспекти реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров’я є предметом широкого кола досліджень. Одночасно триває пошук оптимальних шляхів успішної реабілітації та позитивної адаптації в суспільстві дітей з обмеженими можливостями здоров’я, що дозволяє віднести проблему до числа першорядних і вважати її об’єктом міждисциплінарного дослідження.
Аналіз літератури свідчить про розробку багатьох аспектів реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров’я, проте недостатньо вивчені питання виявлення соціально-медичних та соціально-психологічних особливостей особистості дітей з ДЦП та членів їх сімей, ступеня їх соціальної адаптації з урахуванням мультидисциплінарних реабілітаційних заходів.
Спостерігаючи за такими дітьми, ми вважаємо за доцільне досліджувати дитячо-батьківські стосунки, оскільки сім’я, що має одного або кількох членів сім’ї з фізичними порушеннями, зустрічається з великими труднощами. Батьки часто не знають як себе повести з дитиною і вибирають шлях завідомо неправильний – надмірну опіку або ігнорування дитини.
Це питання є особливо гострим для підлітків з руховими, інтелектуальними, сенсорними й мовними порушеннями, оскільки тісно пов’язане з проблемою їх соціальної адаптації як всередині підліткового об’єднання, так і поза ним. Багато школярів з відхиленнями у розвитку виявляються нездатними самостійно увійти в сферу соціальних відносин і оволодіти навичками міжособистісної взаємодії, що часто призводить до своєрідності їх особистісної позиції, поведінкових реакцій, які в свою чергу впливають на ефективність всієї корекційно-педагогічної роботи.
