Організація пізнавальної діяльності та формування сенсорної культури дітей молодшого дошкільного віку

Опис документу:
Одним з найважливіших педагогічних задач, визначених Законом України «Про дошкільну освіту» є розвиток розумових та творчих здібностей, пізнавальної активності. Тому, для реалізації поставленого глобального завдання я насамперед активізую пізнавальну діяльність дітей , розвиваю в них основи сенсорного виховання, необхідні для життєдіяльності дитини.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Організація пізнавальної діяльності та формування сенсорної культури дітей молодшого дошкільного віку

(вихователь Городищенського ДНЗ №2 «Зірочка»)

В сучасних умовах в нашій країні зростають вимоги до виховання і навчання підростаючого покоління. 

Так, одним з найважливіших педагогічних задач, визначених Законом України «Про дошкільну освіту» є розвиток розумових та творчих здібностей, пізнавальної активності. 

Базовий компонент дошкільної освіти, як державний стандарт, визначає основне завдання дошкільної освіти – не стільки озброїти дитину системою галузевих знань, скільки наукою життя.

Метою дошкільного виховання згідно «Концепції дошкільного виховання в Україні» є формування основ духовної особистості.
Згідно з державною національною програмою «Освіта» суспільне дошкільне виховання покликано продовжувати повноцінний і різнобічний розвиток дитини, метою якого є забезпечення повноцінного розвитку дитини, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь і навичок, необхідних для навчання в школі.

Отже, розглядаючи нормативно-правові документи з дошкільної освіти, можна стверджувати, що однієї з задач дошкільної освіти є формування в дітей цілісної наукової картини світу і сучасного світогляду, здібностей і навичок самостійного наукового пізнання.

Тому, для реалізації поставленого глобального завдання ми насамперед активізуємо пізнавальну діяльність дітей , розвиваємо в них основи сенсорного виховання, необхідні для життєдіяльності дитини. Правильне сприйняття форми, величини, кольору необхідно для успішного освоєння багатьох навчальних предметів в подальшому навчанні у школі, від нього залежить формування здатності до багатьох видів творчої діяльності.
Вихованню сенсорної культури дітей присвячені роботи багатьох учених, серед яких роботи найвідоміших зарубіжних вчених в області дошкільної педагогіки – Ф.Фребеля, М.Монтессорі, О.Декролі, а також відомих представників вітчизняної дошкільної педагогіки і психології – О.І. Тіхєєвой, А.В. Запорожця; А.П. Усовой, Н.П. Пакуліна, М.Зайцева та інших.
Актуальність даного досвіду зумовлена необхідністю висвітлення основ сенсорного виховання, для того, щоб забезпечити загальний розумовий розвиток дитини, необхідний для успішного навчання дитини в дитячому садку, в подальшому її навчанні в школі і для багатьох видів праці.

Сенсорний (лат. sensohum — орган чуттів) розвиток дитини — розвиток її відчуттів і сприймання, формування уявлень про властивості предметів (форму, колір, розмір, положення у просторі тощо).

   Сенсорний розвиток необхідний людині для оволодіння будь-якою практичною діяльністю. Він не втрачає значення зі вступом дитини до школи і відіграє важливу роль у житті дорослої людини, відбувається на основі функціонування системи аналізаторів, що забезпечує багатомірний зв'язок зі світом, сприяє життєвій активності людини. Із сенсорного розвитку виростає логічне пізнання, яке прискорює накопичення нових чуттєвих даних, сприяє їх включенню до раніше створеної системи знань і досвіду. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше фактів і явищ потрапляє у сферу її сприймання. Якщо в дитини належно розвинуті мислительні механізми, то вона виявляє неабияку здатність шукати, знаходити, фіксувати, аналізувати, інтерпретувати велику кількість інформації про світ і себе. Формування, спрямування і коригування цих умінь окреслює проблематику сенсорного виховання.

   Сенсорне виховання — система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань.

   Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку безперечна: 9/10 усього їхнього розумового багажу — результати діяльності органів чуття.

   До головних завдань сенсорного виховання належать:

— формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;

—формування системи сенсорних еталонів;

— розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній діяльності.

Немає такої педагогічної системи, яка б ігнорувала роль сенсорного виховання. Наприклад, М. Монтессорі вбачала у сенсорному вихованні неабиякі можливості щодо підготовки дитини до повноцінного життя у природному і соціальному середовищах. Формування повноцінної особистості, на її погляд, неможливе без належного розвитку органів чуття, оскільки чуттєве сприймання є основою розумового і морального буття. Це означає, що розвинуті органи чуття є передумовою інтелекту й вихованості особистості. Тому система сенсорного виховання має бути спрямована на формування сенсорної культури — культури сприйняття зовнішнього світу. Дитина, яка оволоділа сенсорною культурою, не тільки звертатиме увагу, виокремлюватиме якості предметів і явищ навколишнього світу, а й самостійно набуватиме знань, відкриватиме свій внутрішній світ, що значно важливіше для неї, ніж готові повідомлення дорослих.

Дошкільне дитинство є періодом інтенсивного розвитку дитини. Від рівня цього розвитку значною мірою залежить успішність її розумового, фізичного, естетичного виховання, стан сформованості загальнонавчальних умінь і навичок. Якщо систему роботи із соціально – морального розвитку дітей організувати у дошкільному навчальному закладі належно, це, надалі, допоможе дітям перебороти труднощі в освоєнні навчальної діяльності.

Зі сприймання предметів і явищ оточуючого світу починається пізнання. Всі інші форми пізнання – запам’ятовування, мислення, уява – будуються на основі образів сприймання, є результатом їх переробки. Тому нормальний розумовий розвиток неможливий без опору на повноцінне сприймання.
В дитячому садку дитина навчається малюванню, ліпленню, конструюванню, знайомиться з явищами природи, починає засвоювати основи математики і грамоти. Оволодіння знаннями і вміннями з усіх областей вимагає постійної уваги до зовнішніх якостей предметів, їх обліку та використання. Так, для того щоб отримати схожість в малюнку з зображеним предметом, дитина повинна досить точно вловити особливості його форми, кольору. Дитина виясняє взаємовідношення частин у просторі і співвідносить якості зразка з якостями наявного матеріалу. Без постійної орієнтації у зовнішніх якостях предметів неможливо отримати чітке уявлення про явища живої та неживої природи, а саме про їх сезонні зміни. Формування елементарних математичних уявлень включає знайомство з геометричними формами та їх різновидами, порівняння об’єктів за величиною. При засвоєнні грамоти дуже велику роль відіграє фонематичний слух – точне диференціювання мовних звуків – і зорове сприймання окреслення букв. Таких прикладів є дуже багато.

Важливим засобом сенсорного розвитку дитини являється спостереження. Спостерігаючи дитина в природних умовах може познайомитися з якостями предметів, їх формою, величиною, кольором. Проте визначити їх самостійно малюк ще не може. Дитина навчилася тільки дивитися, але не бачити, слухати, але не чути. Тому її треба навчити виділяти якості предметів навколишнього оточення.

Гра – універсальний спосіб виховання і навчання дитини. Ігри, що розвивають сенсорне сприйняття, дуже потрібні малюку раннього віку. Вони приносять в життя дитини радість, інтерес, упевненість у собі і своїх можливостях. Ігри, в яких використовуються дії з предметами, розвивають не тільки рух, а й сприйняття, увагу, пам'ять, мислення і мову дитини. Тому перед нами , педагогами дитячих установ , стоїть завдання , яке полягає в організації ігрового місця малюка, насиченні його такими предметами, іграшками, граючи з якими, малюк вчиться розуміти їх властивості – величину, форму, а потім колір, тому що правильно підібраний дидактичний матеріал, іграшки привертають увагу малюка до властивостей предметів. Уміле ненав’язливе керівництво педагога діями малюка дозволяє дитині перейти від примітивного маніпулювання для виконання різноманітних практичних дій з урахуванням величини і форми предметів. Для розвиваючих ігор з малюками потрібно використовую різні збірні іграшки (вкладки, пірамідки, кубики, тощо), які вимагають співвіднесення властивостей декількох деталей.

Великі можливості для сенсорного виховання і вдосконалення вправності рук містять в собі народні іграшки: башточки, мотрійки, збірні кулі, яйця та багато інших. Дітей захоплює яскравість цих іграшок, потішність дій з ними. Граючи, дитина набуває вмінь діяти на основі розрізнення форми, величини, кольору предметів, оволодіває різноманітними новими рухами, діями: прикладанням, порівнянням, зіставленням. І це своєрідне навчання елементарним знанням і умінням відбувається в захоплюючих, доступних для дитини формах.

Для організації навчально-ігрової діяльності дитини використовую 5 видів дидактичних іграшок:

- для нанизування (різні пірамідки);

- об’ємні геометричні;

- для вкладання та викладання;

- різні форми (конуси, куби, циліндри);

- збірно-розбірні (мотрійки, бочата, яйця тощо), а також предмети та іграшки спеціально підібрані за будь-якими якостями.

З третього року життя дитини завдання сенсорного розвитку істотно ускладнюються, що пов’язано із загальним психофізичним розвитком. Діти поступово навчаються збирати і розбирати башточки, збірні мисочки, мотрійки тощо, будувати нескладні споруди із кубиків, користуватися паличкою, лопаточкою, совочком, дерев’яним молоточком. Особливо добре діти засвоюють відомості про оточуючі їх предмети, явища, коли вони мають змогу не тільки їх спостерігати, але й активно діяти. В процесі цієї діяльності у дітей формується цілеспрямованість, активність і деяка планомірність дій. Таким чином, роль дидактичних ігор і занять в розумовому виховання дітей безсумнівна.

В ьщлодшому віці вихователь знайомить дітей з рідною природою, з рідним краєм. Адже природа – невичерпне джерело вражень, радісних переживань для дитини. Територія дошкільного-навчального закладу повинна створювати об’єктивні передумови для проведення різноманітних спостережень, бути джерелом відкриттів, радісних емоційних вражень. Значне місце в роботі з сенсорного виховання дітей раннього віку відводжу знайомству з рослинним світом. В залежності від пори року малюки спостерігають зміни рослин в природі. Саме прогулянки надають для цього певні можливості. Під час кожної з них діти закріплюють вже отриманні знання та знайомляться з чимось новим. Задача яку ставлю перед собою , не пропустити ні одного яскравого враження від моменту в природі. Поступово дитина починає усвідомлювати сезонні зміни як закономірність.

Кожен сезонний період має свої неповторні особливості. Метою моєї роботи є узагальнення уявлень дітей про найхарактерніші ознаки пір року, називаючи їх у такій послідовності:

-       стан сонця;

-       неба;

-       кількість тепла (холодно, прохолодно, тепло, жарко);

-       стан рослин (цвітуть, ростуть, опадає листя);

-      поведінка тварин та птиці (з’являються малята, сховалися або відлетіли на зиму тощо);

-       поведінка людей (тепло вдягаються, обігрівають житло, купаються в річці тощо)

Весною на гілках виростають маленькі листочки, з’являються перші весняні квіти, зеленіє трава, цвіте кульбаба. При цьому слово «квітка» діти починають співвідносити не з цілою рослиною, а з самою яскравою її частиною. Дуже скоро вони починають звертати увагу не тільки на колір, величину, форму, але і пізнають, що рослини та квіти мають запах та багато які дуже приємно пахнуть.

Влітку корисно звертаю увагу малюків на багатобарвність квітів, зелених рослин, приємних ароматів лісів, луків, полів. В літній день пропоную дітям послухати як «ліс» «розмовляє», як сонечко пробивається промінцями через листя, поспостерігати за травою, квітами. Виховую у них бережливе відношення до рослинного світу, наприклад, пропоную розглянути квітку, не зриваючи її: «Це ромашка, у неї пелюстки білі, а серединка жовта!»

Восени пропоную дітям порівняти листя за формою, побачати, що все кругом стає жовтим, квіти в’януть, листя опадає. Особливе місце в роботі відводжу ознайомленню з рослинами, які ростуть на городі, коли діти бачать результат праці – вирощені овочі: моркву, огірки, помідори. Увагу малюків звертаю на колір, форму овочів.

Взимку розглядаємо гілки дерев, звертаю увагу на ялинку, котра залишається зеленою, на дерева, покриті снігом, сліди людей і тварин на снігу, відзначаю різні якості снігу: він білий, холодний, ліпиться до кучі, в руках швидко тане.

Одним з важливих умов сенсорного розвитку дітей молодшої групи є здійснення його в процесі змістовної діяльності дітей. Саме в умовах змістовної, результативної діяльності складається можливість зробити особливості, відносини, властивості предметом уваги дітей, предметом освоєння.

У формуванні особистості дитини неоціненне значення мають різноманітні види художньо - творчої діяльності: малювання, ліплення, вирізання з паперу фігурок і наклеювання їх, створення різних конструкцій з природних матеріалів. Для образотворчої діяльності цього віку характерні швидкі переходи з малювання в гру. Гра - це особливий вид діяльності дошкільника, вона завжди носить творчий характер. Дитину приваблює в дидактичній грі не повчальний характер, а можливість проявити активність, виконати ігрову дію, домогтися результату, виграти. Можливість навчати маленьких дітей за допомогою активної, цікавої для них діяльності - відмінна особливість дидактичних ігор. Дидактичні ігри проводяться як поза заняттям так і є складовою частиною занять, навчають і закріплюють знання в ігровій формі. Дидактичні ігри та вправи для дітей 3 - 4 років проводяться послідовно, систематично. Важливо тільки перемежовувати завдання, що передбачають роботу з різними властивостями предметов. В іншому випадку існує небезпека фіксувати увагу дітей на виділення одного з властивості на шкоду іншим.

Особливості сенсорно-перцептивного розвитку дитини молодшого віку

Сенсорно-перцептивний розвиток у молодшому віці пов'язаний із вдосконаленням здатності дитини вирізняти якомога більшу кількість ознак у предметах. Спеціальною пізнавальною дією при цьому виступає обстеження, яке у малюка ще дуже недосконале (непослідовне, фрагментарне). Накопичення чуттєвого досвіду дитини призводить до розвитку впізнавання, в якому інтегровані пам'ять та сприймання. При цьому дитина орієнтується на якусь найбільш помітну зовнішню ознаку, а не на їх систему. Тому, наприклад, вона перестає впізнавати когось із знайомих дорослих, коли він змінив забарвлення волосся, або прийшов у капелюсі тощо. Досвід дитини ще дуже обмежений, тому сприймання часто втрачає свою предметність: малюк досить тривало й зосереджено розглядає зображення догори ногами, не звертаючи уваги на розташування предметів.

Активність дитини виявляється переважно у вигляді предметно-маніпулятивних ігор, у формі ситуативно-ділового спілкування з дорослим, тому найкраще вона розрізняє саме ті ознаки предметів, які виступають умовою практичних дій із ними: форму й величину. Малюк впізнає свої черевики серед дорослого взуття, бо вони маленькі. Набагато відстає розрізнення кольорів.

Ускладнення предметних дій, їх включення у свої ігри та побутові процеси, зростання прагнення дитини до самостійності у своїх діях сприяють розвиткові здатності порівнювати ознаки предметів між собою, що стає фактором їх розрізнення. Прагнучи самостійно застібнути гудзики на своїй сорочці, дитина повинна знайти до кожного гудзика свій отвір, інакше застібка вийде косою. Щоб зав'язати шарф при виході на прогулянку, малюк має знайти його центр, і цим місцем закласти собі на шию. Складаючи розбірні іграшки, дитина співвідносить окремі їх частини за розміром, формою, кольором. Головна ознака, на яку орієнтується дитина при складанні мотрійки, пірамідки, - розмір частин; при складанні картинок із кубиків - зображення, колір. Дитині не вдається одразу досягти результату, вона виконує багато невдалих спроб. Засвоєння способу дій відбувається у співпраці із дорослим, який допомагає дитині вибрати правильну деталь. При цьому використовується практичне примірювання однієї деталі до іншої. Відбувається їх інтеріоризація: спочатку в ході практичних дій на основі мірки, потім у плані сприймання, нарешті - у плані уявлення (при відсутності порівнюваного предмету).

Так, у грі з дошкою Сегена (порожня коробка з отворами певної форми на поверхні) дитина по черзі прикладає фігури різної форми до отворів, не проштовхуючи їх у коробку, а відшуковуючи деталь відповідної до отвору форми. Для складання пірамідки використовується наступний спосіб: дитина знаходить найбільше кільце, нанизує його, потім таким же способом знову найбільше, знову нанизує, тепер шукає найбільше кільце серед решти кілець і так до останнього. Спочатку пошук найбільшого кільця полягає у тому, що кожне із наявних кілець прикладається до інших. Поступово примірювальні дії починають відбуватися на основі зору без практичних дій з предметами. При цьому дитині необхідно бачити порівнювані предмети. У молодшому дошкільному віці деякі добре знайомі малюку предмети стають постійними зразками, з образами яких дитина порівнює властивості будь-яких об'єктів, наприклад, трикутні об'єкти з уявленням про дах, червоні - з уявленням про помідор.

Інтеріоризація орієнтувальних дій дозволяє дитині виконувати завдання на вибір за зразком, який слугує при цьому міркою. Таке завдання є складнішим для дитини, ніж просте впізнавання, особливо, якщо пропоную малюку багато різнорідних, складних за формою, забарвленням, конструкцією предметів. Тобто нові дії сприйняття краще засвоюються відносно добре знайомих і більш важливих з погляду практичної діяльності ознак. Послідовність у формуванні здатності дитини підбирати предмети за зразком певної ознаки повинна бути наступною:

  • за формою;

  • за величиною ;

  • за кольором.

Засвоєння орієнтувальних дій наприкінці молодшого віку призводить до того, що дитина може одночасно розрізнити у предметі кілька його ознак. Розрізнення ознак полегшується за умови їх називання, проте слова на позначення ознак предметів (прикметники) діти молодшого віку засвоюють слабо і майже не користуються ними. Найкраще діти розрізняють функцію предмета, що зумовлює характер та спектр дій із цим предметом. Функція предмета відображається у його назві. Не випадково діти перекручують назви предметів, відповідно до дій із ними: колоток (замість молоток); мазелін (замість вазелін); копатка (замість лопатка) . Дитині важко відволіктись від найголовнішого для неї у предметі - його функції.

Розвиткові дитини сприяють завдання підібрати предмети за словом дорослого, що позначає певну ознаку. Це створює основу для засвоєння сенсорних еталонів.

Ігри для сенсорного розвитку дітей молодшого віку

Ігри для сенсорного розвитку пов’язані з визначенням властивостей різних предметів. Для засвоєння величини хороший тренажер – конусна пірамідка. Показуємо дитині як вона розбирається, робимо акцент на тому, що кільця нанизуються в залежності від їх величини. Потім даємо дитині самій виконати ці дії. І у випадку помилки, пояснюємо , чому саме це кільце не на своєму місці.

Розклади кубики за кольорами” – теж корисна гра. Пропонуємо дитині (2-3 років) вибрати з великої кількості однакових за розміром кубиків ті, які одного кольору, і скласти їх в окрему коробку. Гру можна ускладнити, запропонувавши дитині розділити всі кубики на купки за кольорами.

Дражнилки” – гра на наслідування. Показуємо дитині різні гримаски: ось насуплені брови, ось посмішка, ось вишкірені зубки, ось округлені очі, ось надуті щічки. Нехай повторює. Можна урізноманітнити завдання рухами: рубаємо сокирою (двома складеними долоньками – рух вниз), пливемо брасом, зображуємо млин та інше. Як правило, така гра дуже подобається дітям.

Згадай відчуття”. Проводимо по руці дитини різними предметами: пір’їнкою, іграшкою, рукавичкою і пр. Потім повторюємо дотик , але тільки при закритих очах. Завдання дитини пригадати відчуття і назвати предмет, яким воно викликано.

Відгадай овоч”. В ганчірковий мішок кладемо різні овочі: картопля, цибуля, огірок, морква, помідор (можна також додати фрукти: яблуко, грушу, апельсин). Завдання дитини опустивши руку в мішок, намацати там один з плодів і на підставі тактильних відчуттів визначити, що за овощь або фрукт йому попався. Можна ускладнити завдання додаванням опису овоча, тобто дитина повинна перерахувати особливості даного коренеплоду або фрукта: гладкий (або шорсткий), круглий (або овальний), схожий на що .. і т.д.

Відгадай, чия рука” – гра складна, що вимагає дуже тонкого сприйняття. Для початку дитині потрібно помацати руку (або руки) мами, бабусі, тата, дідуся і запам’ятати, які їх руки навпомацки. Потім із закритими очима дитина повторює весь процес і при цьому намагається визначити, чиї це руки. Складніше проводити дану гру серед дітей, тому що дитячі руки по тактильним відчуттям схожі.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
1
міс.
1
6
дн.
1
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!